Розмова з Надією Рак

Сьогодні говоримо з Надією Рак, яка любить здорову їжу і з появою доньки взялася за це по-серйозному, створивши кейтеринг “Agrus”. Вона разом зі своєю напарницею виготовляє солодощі з низьким вмістом глютену. А ще саме зараз вони презентують паску без термічної обробки та зовсім без пшеничного борошна. Ця мамська ініціатива все більше набирає обертів і, як каже сама Надя, дуже її заряджає.
Привіт, Надю :) Ти мама, яка веде здоровий спосіб життя і з цим пов’язала свою діяльність. Скажи, звідки прийшла ідея займатися виробництвом здорової їжі та створити кейтеринг “Agrus”?Зародилася ідея з народженням доньки. Тоді, коли постало питання вживання традиційних цукерок чи інших шкідливих солодощів. Не давати дитині солодкого взагалі було б неправильно, але давати традиційні кондитерські вироби — шкідливо. Тож я вирішила робити солодке для сім’ї. Але тоді ще проєкту не було. Я була в декреті, ми жили кілька років на Старосамбірщині (чоловік там робив газету), а потім поїхали на пів року в гори.

блог Nravo Kids

Потім повернулися у Львів, почалася революція… Я важко переживала момент повернення, бо в горах почуваю себе дуже добре. Десь пів року в мене була ломка, якщо можна так це назвати. Врешті адаптувалася, але розуміла, що повертатися на роботу не хочу. Першим кроком було те, що я пішла викладати йогу, а паралельно робила на замовлення різні солодощі для дитячих свят.
Пробувала робити сироїдні смаколики, експериментувала з випічкою. В якийсь момент зрозуміла, що треба ризикнути.

Ви почали з виробів для дітей?
Ми почали з обслуговування дитячих свят. Потім почали робити випічку вдома і пропонували її через ФБ. Перший маленький успіх був на свято Миколая. Було багато замовлень і це був поштовх — стало зрозуміло, що треба переходити від домашнього варіанту випічки до створення брендованого продукту з нормальним пакуванням. Так виник Кейтеринг здорової їжі “Agrus”.

блог Nravo Kids

З яких продуктів ви готуєте солодкі вироби?
У нас є два напрямки: перший – випічка, а другий – живі солодощі. Випічка — це різні види печива і торти. У них ми зовсім не використовуємо білого пшеничного борошна та білого цукру. Якщо додаємо пшеничне борошно, то цільнозернове, якщо цукор, то коричневий нерафінований. Навіть цільнозернове пшеничне борошно намагаємося міксувати з іншими, наприклад кукурудзяним, рисовим.
Цього року ми запропонували варіант паски зовсім без пшеничного борошна. Виявилося, що є попит і на випічку без глютену. На цей час ми робимо низькоглютеновий варіант для людей, які не мають високих показників алергії, але хочуть щось такого плану. Паралельно працюємо над випічкою, котра взагалі не міститиме глютену.
А живі солодощі готуємо з сухофруктів, насіння, горішків. Ці солодощі власне вже є повністю безглютенові. У них зовсім немає цукру. І готуються вони без термічної обробки, що дозволяє зберегти усі корисні властивості інгредієнтів.
Окрім поєднання продуктів, для нас є важливим їх якість. Ми обираємо лише натуральні та свіжі. Інколи постачальники дивуються, навіщо ми беремо справжні продукти, якщо замінник, наприклад, какао-масла чи кокосового масла можна купити втричі дешевше. Для нас це просто рівень доброї та якісної їжі.

Ти консультуєшся у когось з таких питань?
У мене вже є власний досвід такого харчування і я постійно шукаю нову інформацію на цю тему. І в цей момент стикаєшся з тим, що більшість людей не знають навіть простих речей про здорову їжу. Наприклад, про те, що горіх — це здоровий продукт, але смажені горіхи — це шкідливо. Що горіх найкраще вживати відмоченим у воді, у крайньому разі сирим, але точно не смаженим.

блог Nravo Kids
блог Nravo Kids

Вона в нас дуже чутлива. Коли ми ходимо на виставу то мені дуже цікаво спостерігати за нею. Вона уся у виставі. Так щиро переймається долею героїв, що мені самій плакати хочеться. А вона готова виходити на сцену і захищати добрих героїв, або проситься вийти, бо дядько злий. Ще в Устини дуже добра пам’ять. Вона постійно просила і далі просить, щоб ми їй читали. Вибирала собі книжечки, гортала. І якось, їй десь 2 рочки було, вона принесла Абетку Видавництва Старого Лева і на кожній сторінці відкривала і розказувала віршик, який до цієї літери написаний. Ми з Романом так глянули один на одного: як? Ніхто з нею спеціально не вчив цих віршів. Устина дуже весела, активна, і водночас жіночна. І, як кажуть всі навколо, позитивна дитина. Любить танцювати та співати. Спів це, мабуть, її.
Які ігри ви любите бавитися з донькою?Коли я була повністю в розпорядженні малої, ми багато читали, малювали. Всі стіни були розмальовані. Ми разом робили витинанки, ліпили, Устя дуже любила ігри, де потрібно підбирати картинки на тему, гуляли багато раніше і зараз стараємося. У мене протягом тижня тепер немає часу, але кожну суботу-неділю ми кудись йдемо, гуляємо містом.Вдома ми нещодавно розмалювали літачка-рятівничка. Тато купив дерев’яного конструктора, зробив з Устею його, а ми його вже зробили кольоровим. Але іграшками Устина не дуже бавиться і не любить сама гратися. Їй потрібні люди довкола.
Ви бавитеся з дитиною мобільні ігри? Коли в них є потреба?Зараз у нас такі ігри переважно на вихідних, коли вона може брати наші телефони. У нас є Мишеняткова Абетка, ваші розвиваючі ігри Nravo Kids, дуже музична гра їй подобалася. А ще чоловік начитує на диктофон різні казки, які Устина любить, і тепер вже маємо багато записів та включаємо їй перед сном. У нас велика підбірка, можемо навіть з кимось поділитися:)Був період, коли вона більше бавилась, особливо в дорозі. І це була така добра паличка-виручалочка, коли ми їздили часто в гори. Мала дуже добре розбирається в мобільних іграх, все пам’ятає, що треба зробити, де натискати.
Як у вашій сім’ї сприймається виховання дітей? До чого ти більше тяжієш: поради експертів чи твій особистий досвід?Не можу сказати, що дотримуюся якоїсь одної теорії. Я намагаюся витягнути якісь моменти зі свого досвіду, методи, які застосовувалися до мене, і які я не хочу випробовувати на ній. Щось нове начитане. І підбираю вже інтуїтивно. І я навіть не знаю, хто кого зараз більше вчить, бо багато вчуся від доньки.Деякі речі в неї виходять ніби інстинктивно і з легкістю. В ній я бачу дуже багато жіночності. Я реально вчуся цього у своєї дитини. Наша головна мета не затерти те, як вона проявляється, як відчуває себе. Дати їй змогу бути собою і не перешкоджати прожити своє життя так, як вона цього захоче.
Ваші з чоловіком підходи до виховання одинакові?Так, у нас в цьому плані все органічно поєднується. Ми свідомо підійшли до народження дитини. І хочемо наповнювати хорошим цей час, коли донька росте.Звичайно, що є рамки, які потрібні для виховання дитини. Але ми показуємо, що це не просто якісь заборони. Якщо чогось не можна робити, то пояснюємо з якої причини. Ми все проговорюємо з малою.
А як мама, тато та Устина разом відпочивають?Ну, я така людина, що не любить сидіти в хаті. Тому я витягую всіх на прогулянки. В холодну пору це театри, виставки, концерти. Їй цікаво і вона дуже проникається тим, що відбувається на сцені. Зовсім недавно ходили на концерт Крихітки. І десь 80 відсотків часу вона танцювала, слухала пісні. Далі ми вже в коридорі трохи подуріли й послухали звідти виступ.Устина така дитина, що потребує компанії. Бо я навпаки люблю побути сама в спокої. Активний контакт з людьми дозовано:) А вона любить бути серед дітей. Ми віддали її у невеликий приватний садочок і вона любить туди ходити. І вечері до останнього проситься залишитися ще з дітками погуляти. Не знаю правда як це сприймати, як плюс чи мінус наших з нею стосунків:)
Надю, яким є твій рецепт щасливого сімейного життя? Які інгредієнти потрібно додавати в цю страву?Це є повага, довіра, відчуття опори. Можливо, я це з погляду жінки кажу і називаю те, що для мене має значення. Ці три складові мають бути направлені на кожного члена сім’ї. І на партнера і на дітей. Особливо на дітей. Тому що ми часто забуваємося і думаємо що вони не здатні ще адекватно мислити чи рішення приймати. А це зовсім не так. Вони вміють легко приймати рішення екологічні у стосунку до них самих. І це зовсім не дитячий егоїзм, як ми звикли пояснювати собі. Це власне те, що ми по дорозі дорослішання губимо. І перш ніж прийняти рішення, переймаємось думкою інших, а не тим чого насправді самі хочемо. І як результат, незадоволення, комплекси й так далі. Цього ще в них повчитися треба.
Звичайно, дуже важлива любов. Але якщо люди разом, це вже є свідчення того, що вони люблять один одного.