Блог команди Nravo Kids

КАЗКИ для Театру Тіней від Nravo Kids

25.03.2016

До наших Нравок на Вихідні додався Театр Тіней від Nravo Kids. Візуалізація, картинка — те, що дітям в казці чи оповіді додає класних моментів. Тим більше сучасні діти люблять яскраві образи, долучатися до постановки або створювати свої казки. Інструкція для виготовлення такого театру власноруч на нашому блозі. А нижче маємо дві казки, спеціально для Театру Тіней від Nravo Kids.

Підказки:

На сцену “виводити” персонажа, про якого йдеться на даний момент у казці. А потім ховати його автоматично, якщо активність переходить до інших героїв.

Якщо потрібно більше 3-х персонажів одночасно показати, можна вдвох працювати за кулісами або наловчитися тримати в руках багато фігурок :)

Якщо складаєте з дітками власні казки, то головне тут позитивне завершення, яке слід додавати, якщо дитина розповідає сумну чи страшну казку (діти таке полюбляють, хто ще не казкотворив з малюками, сприймайте це спокійно).

Можна погратися із збільшенням та зменшенням героїв — наближаючи та віддаляючи їх від джерела світла.

Також можна поставити когось на освітлення — щоб додати живості, динамічності — дитині може бути цікаво саме з цього боку сцени підсвічувати героїв, виділяти світлим / темним частину екрану.

Нерухомі фігури чи декорації можна прикріпити прищепками або розмістити на допоміжних засобах, щоб не тримати в руці.

Варто задіювати дитину там, де їй буде найцікавіше: озвучення, тримати фігурки, підсвічувати чи тільки бути глядачем — це все можна зняти на відео і буде в сімейному архіві цікавий спогад.

Побажання: нехай вдаються експерименти, буде настрій на забавку з дітками та веселих і добрих казок усім!!!

Пропонуємо варіанти казок для Театру Тіней від Nravo Kids

казка

Як дід Іван ялинку посадив

Встало сонце вранці-рано, по небу прокотилося… За хмарку зачепилося та й тут спинилося. На землю світить, зігріває.

Вийшов дід Іван, а за ним песик. ТУП-ТУП-ТУП… туп-туп-туп…  Дивиться дід: “Що це в небі світить?” А песик радісно погавкує: “Гав-гав-гав!” “Ось вже й сонечко від нас заховалося,” — каже дід Іван. І справді не видно його — побігло далі в небі.

Став дід по полі походжати, думає: що ж тут зробити? Чи краще посіяти щось, чи дерева посадити? А песик радіє — одне коло пробіг, друге, третє… Думає дід: “Посаджу ялинку біля хати, буде мені гарний настрій на свято.” Зібрався він до продавця саджанців і каже до песика: “Ти хатинку нашу охороняй і усіх звірят захищай! А я скоро прийду.”

Пішов дід Іван через гори (примітка: виріжте 2 гори з картону). Йде, йде… Вже й стомився, аж тут бачить дві гори височезні підсуваються одна до одної і дорогу йому закривають. “Ну й дивина,” — думає дід. А гори вже повністю йому шлях заступили. Зсунулися до купи перед дідом і немає він як пройти.

Пробує дід перескочити — не може дострибнути, пробує обійти, а гори також підсуваються. Намучився дід — сів відпочити. Аж тут мишка біжить, хвостиком махає. Побачила вона діда і каже: “Дідусю, дай мені трішки хлібчика, я така голодна.”

Відламав дід Іван маленький шматочок хліба мишці, з’їла вона швиденько, зраділа — аж пританцьовує на всіх лапках. Але як глянула сіренька на діда, а він дуже засмучений. Питає миша: “Дідусю, чого ж ти такий невеселий?” Показав він на високі верхівки: “От ніяк не можу гори обійти.”

“О, то не біда, я зараз побіжу, полоскочу їх і вони стануть на свої місця,” — відповіла мишка. Не може дід повірити, що гору можна полоскотати. А мишка вже бігає по горах — вверх, вниз і все своїм хвостиком лоскоче їх. Дивиться дід, а гори по-трішки розсуваються і відкривається шлях. Подякував дід хитрій мишці і пішов собі далі. А мишка побігла за гори, до своєї нірки.

Прийшов дід на ярмарок деревець. Бачить, продаються саджанці різних дерев. Ходить він роздивляється. Аж бачить дуже-дуже гарну ялиночку. Дивиться на деревце дід Іван і не може очей відвести. “Якщо так спободалася, то візьму її”, — думає дід. Купив він саджанець ялинки і поніс додому. Цього разу шлях був без перешкод. Прийшов дід до своєї хатинки — всюди все прибрано і гарно. Песик кругом походжає і на хату поглядає — стереже.

Каже дід: “Біжи, песику, погуляй! І відпочинь собі.” А дід приніс лопату, викопав ямку, налив водички і посадив ялинку. Ще гарнішим йому стало рідне подвір’я. А ялинка біля хатинки так виглядає, ніби завжди тут росла.

Швидко минув день, настав вечір, а за ним нічка. Ліг дід Іван спати. Але ніяк не може заснути, бо песик надворі гавкотить. Вийшов дід Іван з хатинки, поглянув — нікого немає, а песик знову гавкає. Погладив дід песика і тільки хотів назад вертатись, аж знову песик гавкає, до ялиночки біжить. Дивиться дід Іван, а то ж мишка прибігла. “Не чіпай, песику, маленьку сіреньку, вона мені допомогла. А про те, що для тебе хтось зробив добро, треба пам’ятати!”

“Пусти мене дідусю на своє подвір’я, — просить мишка — Хочу жити біля твоєї ялинки недалечко, бо це деревце не просте, а чарівне.” Не повірив дід мишці, а вона йому радить подивитися за ялинкою, коли світлячки будуть літати. “Що ж буде?” — питає дід. А мишка каже: “Всі світлячки злетяться і будуть сидіти на ній.” (Прим. світити ліхтариком тільки на ялинку все світло проходить через кружечки в фігурці)

Зрадів дід Іван, що така ялинка у нього росте і пустив мишку зробити собі нірку в садочку. Так мишка стала жити біля чарівної ялинки. А дід Іван жив собі у хатинці та й добра наживав.

Ось і казочці кінець, хто дивився, — молодець!

 

казка

Казка-співанка з лисичкою-сетричкою та її сімейкою

Жили-були собі в  чудовому лісі Лис з Лисичкою. Мали вони гарних діточок —трьох пухнастих Лисенят: лиску та двох лисів.

Захотілося лисичці з дітками пісень поспівати. Почала вона своїй донечці наспівувати улюблену пісеньку:

Я лисичка, я сестричка
Не сиджу без діла,
Я гусяток пасла, | (2)
Полювать ходила.

А сьогодні у неділю
Треба відпочити,
Свою хатку гарнесенько | (2)
Треба прикрасити.

А щоб краща, а щоб краща
Була моя хатка,
Треба піти у садочок, | (2)
Квіточок нарвати.

Послухали Лисенята мамину пісеньку, тоді вийшло маленьке Лисенятко і давай собі співати:

Я маленьке лисенятко,
Удалося в маму й татка,
З ними я люблю гуляти,  | (2)
Всякі ігри класні грати.

А як сонце припікає,
Спати я в обід лягаю.
І такі в нас гарні дні,  | (2)
Мамі, татові й мені.

Як я більше підросту,
В школу лісову піду,
Буду вчити всякі штуки, | (2)
Бо люблю різні науки.

Як тільки Лисенятко доспівало, мама й тато обійняли свого малюка. А тоді Лисичка каже, до Лиса: “Заспівай і ти нам гарну пісню.” Не довелось довго чекати. Вийшов лис на галявину і почав виспівувати:

Я великих хитрий лис,
З поля ягід всім приніс,
І приємність в нас така | (2)
Вже пиріг в домі чека!

Хатку нашу збудував,
Щоб усім тут добре стало,
В домі всі у нас щасливі, | (2)
Гостей кличем щонеділі.

А як часом лисенята
Не лягають довго спати,
Я їм казку розкажу      | (2)
Про вухатого Жу-жу.

Отак гарно Лиси поспівали і пішли собі в хатинку наминати пирога, якого спекла Лисичка.