Блог команди Nravo Kids

ФАЙНІ БАБУСІ: Розмова з Дарією Бідою

6.03.2017

Сьогодні наша розмова з редактором всеукраїнського дитячого науково-популярного природничого журналу “Колосок” та газети “Колосочок”. Також Дарія Біда активно займається викладацькою діяльністю та проведенням міжнародного конкурсу “КОЛОСОК”. А ще вона вміє весело проводити час з онучками, вибрати добрі іграшки, заохотити до читання. Не обминули увагою запитання від наших читачів про реформи в освіті та готовність до змін самих учителів. Дарія ділиться своїми міркуваннями і навіть детективною історією з життя журналу “Колосок”.

І таки направду, вагалися, під якою рубрикою подавати матеріал, бо Дарія  енергійна, красива, з свіжим поглядом і добрим настроєм  така бабуся дає фору сучасним мамам:) і називають її бабусею, безперечно, тільки чудові онучки:)

— Даріє, розкажіть, як ви любите проводити час спільно з родиною?

— Ми любимо подорожувати, але, на жаль, часу на подорожі не так багато, бо працюємо. Зазвичай, їздимо в Карпати, на Полісся або Азовське море. Якщо мандруємо далі, то надаємо перевагу місцям з мальовничою природою, цікавим історичним аспектом. Спілкування з людьми, пізнання традицій, релігій, звичаїв інших народів — що може бути цікавіше? Мандрівки — це наше з чоловіком захоплення зі студентських років, тоді ми ще займалися гірським туризмом. А з родиною, з внуками проводимо час разом, як правило, на вихідних чи у свято.

— А з онучками разом бавитеся?

— Аякже! Вчуся складати пазли, щоб не втратити авторитет☺. Вікторія, старша, дуже полюбляє це заняття. Тож приходимо у гості обов’язково з коробкою нових пазлів. Вікторії виповниться у квітні 4 роки, але вона залюбки складає картинки для тих, кому 5+. Їй дуже важливо, щоб ми робили це разом. Я завжди вражаюся, що така малесенька дитина може майже годину сидіти над таким кропітким заняття. Педагогіка каже, що у дітей цього віку увага утримується не більше 5 хвилин. Але якщо ми з нею разом – для дитини це захоплююча гра! Вже придивляємося до настільних ігор.

Менша, Роксолана, обожнює котів і собак. І живих, і іграшкових. Якось подарувала внучкам порцелянових півників, то старша навіть уваги не звернула на нього, а менша не випускала іграшку з рук, спала з тим півником. Врешті розбила і безутішно ридала. Довелося купити ще одного. Але і його спіткала така ж участь. Ми знайшли вихід — черговий півник був дерев’яний. І тепер все гарно :)  Загалом, намагаємося внукам приділити більше уваги, ніж у свій час синові. Колись робота завжди була у нас на першому місці.

— Багато поколінь так виховувалося…

— Часи змінюються. Але за тим, що вже відбулося, шкодувати не варто. Я працювала в школі, а там були діти, батьки яких, як і я, працювали і бачили свої дітей увечері та вранці.

— А мобільні ігри ваші онучки бавляться?

— Так, дуже люблять. У них є такі розмальовки, які можна пальчиком розмальовувати або складають пазли. Але ці ігри не є домінуючими. Вони люблять і справжні розмальовки,  дуже люблять настільну гру „Дженга!”, наліпки, „вирізалки”, а найбільше – рухливі ігри, у яких бере участь уся родина. З дідусем онучки обожнюють грати у „привиди” і схованки.

— А хто вибирає діткам мобільні ігри, мультики?

— В першу чергу, батьки. Я лише раджу (і прошу!), щоб це були ігри, передачі та  мультики українською мовою. Дитина найперше має оволодіти рідною мовою, а вже потів вивчати іншу.

Ми купуємо для онуків різні іграшки, але зважаємо на їхні вподобання. Вони від народження дуже люблять ведмедиків (фантазійна назва – “бабайчики”). Плюшевий ведмедик — це перша іграшка в однієї внучки і в іншої.  Зараз у них багато ведмедиків :). Останні, на які я натрапила, це набір з 24-х маленьких ведмедиків, кожен з яких одягнений у національний одяг іншої країни: у ведмедика з Гаїті – віночок з квітів, інший — склав лапи, як мусульманин. Ми самі бавилися тими ведмедиками, відгадували, хто з якої країни :)

Установкою ігор на мобільний займається вже син. А ви би щось порадили, до речі? (Ну, тут ми і порадили, і навіть встановили на смартфон пані Дарії дві наших гри для діток).

— Даріє, розкажіть про свою потужну діяльність у сфері освіти — проведення міжнародного конкурсу “КОЛОСОК”, випуск всеукраїнського журналу та газети для школярів. Як виникла ідея створення?

— Все почалося з конкурсу. Я започаткувала його, коли працювала у Львівському фізико-математичному ліцеї, у 2003 році. В цей час в Україні був дуже популярний математичний конкурс „Кенгуру”. В мене з’явилася мрія – захопити таку ж велику кількість дітей природничими предметами – фізикою, хімією, біологією, астрономією, географією.

У 2003 році участь у конкурсі брали школярі 3-8 класів. Сьогодні конкурс має статус міжнародного, а до участі ми запрошуємо учнів 1-11 класів. У першому конкурсі взяли участь майже 5 тис. дітей, а у 2016 році – в десять разів більше (понад 500 тис. школярів).

Конкурс „КОЛОСОК” невпинно набирає обертів! Тож мушу признатися, що ця мрія здійснилася. Але з’явилася інша.

Дуже швидко ми зрозуміли, що для підготовки до конкурсу треба створити своє видання. І з 2006 року, за три роки після того, як стартував конкурс „КОЛОСОК” ЛМГО

„Львівський інститут освіти” заснувала дитячий науково-популярний природничий журнал “Колосок”, а у 2011 – науково-популярну природничу газету для розумників та розумниць “Колосочок”. Так конкурс дав назву журналові та газеті, які розповсюджуються як всеукраїнські видання, внесені до каталогу передплатних видань України.

Мета і конкурсу, і журналу, і газети – зацікавити дітей природничими науками, розширити і поглибити їхні вже здобуті знання з природничих дисциплін, захопити дослідництвом. Конкурс ми спрямовуємо на те, щоб розвинути творчі здібності дитини, дати можливість застосувати набуті знання, позмагатися з однолітками, випробувати свій інтелектуальний потенціал.

Цьогоріч журналові “Колосок” виповнилося 10 років. Він підріс, і зараз наш журнал – це путівник у світ науки для десятирічних-п’ятнадцятирічних дітей. Виданням користуються у професійній діяльності вчителі природничих предметів, природознавства, початкових класів. Для вчителя це і додатковий матеріал для уроків, і самоосвіта.

Але найцінніше для нас те, що він став журналом для сімейного читання. “Колосок” читають і діти, і їхні батьки, дідусі та бабусі. Відповідь доволі проста — природнича тематика цікавить усіх.

— Я бачила на сайті, що передплачувати журнал “Колосок” кримчанам не має можливості.

— Так, це всеукраїнське видання, і з 2014 року Укрпошта у Криму не працює, і в нас немає там передплатників. Втім, як і на тимчасово окупованій території Луганської та Донецької областей. Журнал видавався до того часу і російською мовою також, розповсюджувався в Росії. Але напередодні війни, у 2013 році  ми не могли доставити журнали у Росію, хоч і був договір з „Роспочтою”. Щось уже відбувалося і накручувалося, хоча ми не розуміли, у чому справа. Відправляли партію журналів, які були передплачені, а вони то не доходили, то поверталися назад, то лежали декілька місяців на таможні.

Нам пояснили, що є неписьмове розпорядження, і жодне друковане видання українською мовою не перетинає кордон. І причини для цього шукали різні. Якось ми спробували переслати партію журналів (російські передплатники оплатили їх!) з колегою, яка їхала у Росію через Білорусію. Не вдалося — митники висадила її разом із журналами,  і вона закопала журнали на узліссі, в пакет замотала, щоб не викидати. Така детективна історія була.

Ми зрозуміли, що співпраці не буде, бо з України не допускали жодної літератури, навіть природничої, навіть для дітей. Хоча наше видання без жодного політичного  підтексту, жодної сторінки реклами, і  в Росії нічого аналогічного немає. Як і в Білорусі.

— Я читала журнал, дуже гарний друк, цікаве наповнення.

— Справді, зараз переважають розважально-пізнавальні друки для дітей. Навіть, скоріше, просто розважальні. А наше видання — науково-популярне.  Можу сказати, що ми маємо свого дуже вдячного читача. І готуємо його. З 2012 року видаємо також науково-популярну природничу газету для розумників та розумниць „Колосочок”.  До речі, електронні версії газет і журналів є у вільному доступі на нашому сайті. Cподіваюся, нас почують батьки, зацікавлені у тому, щоб діти любили читати. А для цього треба повернути читання в родину.

В усьому світі одна й та сама проблема: діти читають менше, поверхово, електронні видання витісняють друковані. Але молодший читач надає перевагу саме друкованій книжці, газеті, журналу, з якими дитина має ще й тактильний контакт. А ще нове друковане видання  має неповторний запах. Якось одне дитя в захопленні написало нам: “Ваш журнал такий кольоровий і так гарно пахне, що мені хочеться його з’їсти!” Ми досі це згадуємо, особливо, коли до статті є „смачні” ілюстрації. Дизайнер запитує: “Ну, як, гарний макет? Хочеться з’їсти?

— То сучасні діти стали менше читати?

— Загалом, менше. Але справа навіть не в цьому. Читання сучасних дітей часто своєрідне – „кліпове”. Вони читають не заглиблюючись, поверхово, довгі тести без ілюстрацій пропускають. Дедалі менше читання для душі, для задоволення. Росте нове прагматичне покоління, нічого дивного. Але не варто узагальнювати.  Є різні діти, різні сім’ї. Ми маємо відгуки від батьків, що наші видання потрібні, захоплюють дітей. І це найважливіше.

Вони, батьки, теж палкі прихильники нашого журналу, а ще бабусі та дідусі. Ми частково заповнили нішу, яка колись була у видання “Наука і життя”, от тільки орієнтуємося лише на природничу тематику. Якщо журнал є в сім’ї, — його читають тато, мама, дідо, баба і діти. Якось я зателефонувала до друзів, щоб побалакати з їхньою дитиною, на той час третьокласником, чи не за складно йому було читати останнє число журналу. А він каже: “Я ще не встиг прочитати, бо ще мама читає, потім бабуся читатиме.” Я тоді все зрозуміла: „Колосок” – журнал для сімейного читання :) І це чудово! „Колосок” — це скарбничка і для учителів природничих предметів, а „Колосочок” — для початківців.

Загалом, хотілося б, щоб тираж зростав крутіше, але часи диктують пріоритети. На жаль. Зараз у нас понад 12000 передплатників і для науково-популярного видання це зовсім непогано.

— А де найбільше читають “Колосок”, може маєте дані з різних областей України?

— Така статистики не ведеться, але з досвіду скажу, що найбільше читають там, де читають у сім’ї. Ми шукаємо свого читача, в основному, через школу. У багатьох школах діти беруть участь у Міжнародному конкурсі „КОЛОСОК”, а в журналі та газеті ми публікуємо статті для підготовки до конкурсу. Завдяки конкурсу та семінарам у нас є велика вчительська аудиторія вчителів. Я працюю з вчителями в інституті.

Але залучення до читання — це вагома справа кожної родини. Переконана, те, що може зробити родина, не під силу найкращій школі. Бо в родині можна прищепити любов до читання у дошкільному віці. А коли до школи не читаючі батьки приведуть не читаючу дитину — що вже тоді робити?..

— Даріє, розкажіть ще й про газету “Колосочок”, якщо ми вже так детально взялися за аналіз видань. Щоб батьки дізналися, яким дітям така газета стане в нагоді.

— Газета тематична, повноколірна, щотижнева. Розрахована на початківців. А ще – особиста: діти записують своє ім’я, прізвище і роль, яку вони виконують, читаючи саме цей випуск: юний дослідник, географ, зоолог, орнітолог, хімік, фізик і т. і. Газета інтерактивна, в ній багато цікавих завдань.

Ми часто публікуємо наукові казки – це винахід „Колосочка”. Герої цих казок — це прототипи наших маленьких читачів: Лапуня, Розумник і Пустунчик. І які тільки пригоди з ними не трапляються, вони намагаються знаходити відповіді на запитання про природу. Обсяг газети невеликий — два аркуші А-4, але треба бачити, як цей маленький об’єм цікаво наповнений. І корисною для дитини інформацією! Це одноразова доза, достатня для того, щоб у дитини була пожива для розуму. Великі товсті енциклопедії не зроблять того, що регулярне щотижневе читання невеликого за обсягом видання.

— Даріє, що ви можете сказати про реформи, які почалися зараз в шкільній освіті?

— Реформування поки що торкнулося лише початкової школи. Програми 2011 року модернізовані, адже Нова українська школа стартує у 2018 році.  Ми почекаємо на нові державні стандарти і програми, а тоді зробимо висновок про Нову школу. Поки що можу сказати: які б чудові ідеї носі стандарти не висвітлювали на папері, зміни будуть лише тоді, коли їх підтримають учителі. І ще одне. Нашу, українську модель, не можна змальовувати з будь-якої іншої – польської, фінської, американської. Спільним в усіх систем освіти, які базуються на демократії, є лише одне: у центрі уваги – дитина. А поки що ми не позбулися совіцких “червоних прапорців”, які рясніють навколо вчителя і дитини у сучасній школі. Сподіваюся, реформа для того й затіяна, щоб їх викорінити…

— Як думаєте, наші вчителі готові до цих змін?

— Все своє свідоме життя працюю в освіті, і це суцільна історія змін: програм, оцінювання, підручників, парадигм. У цьому сенсі учительство загартоване, бо змушене пристосовуватися до такого життя. Чи ми готові до наступних змін? Завжди готові! ☺ А якщо без жартів, то про успіхи реформи освіти, яка запроваджуватиметься за новими стандартами, можна буде говорити у 2027 році, коли першокласники, які стартують разом з цією реформою, завершать навчання у школі. Хіба можна так далеко загадувати?

Сучасна школа зорієнтована на те, щоб дати дитині знання. Ми кажемо дітям, які йдуть до школи: учись дитино, бо знання — запорука твого життєвого успіху. Дитина підростає, і дуже скоро розуміє, що її обманюють. Той, хто добре вчився у сучасній школі, не завжди успішний в житті. Сотні прикладів – якраз навпаки. Світом часто правлять „трієчники”. Ніхто ж не проти знань. Але школа має вчити дитину, як вирішувати проблеми і давати собі раду у житті. І саме на шляху вирішення проблем дитина має здобувати знання. Тоді ці знання гарантують життєвий успіх.

Давайте поміркуємо: що має дати школа дитині, яка сідає за парту?  Першокласник, який йде до школи у 2017 році, закінчить свою трудову діяльність орієнтовно через 60 років. Хіба ми знаємо, що тоді буде потрібно? Світ змінюється щодня, несподівано, і дедалі швидше. А вирішувати проблеми у житті треба буде завжди. Цього й варто вчити в першу чергу.

А ще дитині ніколи не буває забагато любові, добра. Як би вона не вчилася. Бо всі врешті „виростають з оцінок”, і життя ставить кожному з нас свої бали. Інколи діаметрально протилежні до тих, які  ми отримували у школі. Я маю надію, що у новій школі буде більше любові до дитини.  А нового вчителя треба готувати. А скільки на це піде часу? Подивимося. Багато залежить і від громади.

— Даріє, у вас є вже досвід виховання дітей і онуків :) Скажіть, що змінилося у вашому розумінні, як це має бути?

Свого часу я була надто строгою мамою, а зараз – дуже ліберальна і демократична бабуся. Якби щось можна було змінити – приділяла б набагато більше уваги власній дитині. Більше, ніж своїм учням. Але все поправимо, і час можна повернути. Завдяки нашим внукам. Здається, теперішнє покоління молодих мам набагато розумніше, ніж були ми. Вони розуміють, що ДІТИ – ЦЕ НАЙЦІННІША ЇХНЯ РОБОТА.  І я радію, що мій син і невістка сповідують саме такий принцип.

Але приділяти дитині багато часу це ще не все. Нещодавно я стала свідком такої історії. Йдуть собі тато й мама (до речі, китайці), а позаду, досить далеко, як для такої крихітки, дитя років зо два, не більше (бо йде не дуже невпевнено). І раптом сходи. Батьки пішли по них, не озирнувшись на дитину. Я спостерігала картину здаля, і відверто скажу сполотніла. Дитя, тримаючись за стіну, спустилося на дві сходинки і гукнуло батьків, які вже були на останні сходинці внизу. Яке ж було моє здивування, коли тато з мамою спокійно чекали, доки дитина самостійно зійде донизу! Можливо, це рецепт, як вчити дитину давати собі раду змалку, не очікуючи, доки це зробить школа?  Не знаю. Виховання дітей справа дуже особиста. Тому не можу вам сказати, як це має бути. Але ті китайці точно не будуть няньчити своє дитя до 40 років☺

— Даріє, які ваші побажання усім батькам та дітям.

Що швидше діти обходяться без батьківської опіки у дитинстві, то швидше вони опікуватимуться своїми батьками, коли будуть у зрілому віці. Така от „кругова опіка”, на якій базується наше життя. І батькам, і дітям ніколи не буває забагато любові,  взаєморозуміння і взаємоповаги. Це найважливіше в будь-якій родині, і для батьків-дітей будь-якого віку. Навіть діти, яким за 40, хочуть, щоб їх любили. Я вже не кажу про батьків, яким за 80.

Моє велике побажання усім батькам: не змарнуйте живу природну тягу дитини до читання. Ви всі були маленькими, і любили, щоб вам читали на ніч. Читайте дітям, бо з цього й народжується взаємодовіра і любов!

На завершення хочу подарувати усім читачам газетки “Колосочок” (і майбутнім також) пісеньку трьох Зернят у виконанні дитячого хору.

  1. Пісня трьох Зернят


ПІСЕНЬКА ЗЕРНЯТ

Слова Дарії Біди         Музика Андрія Мильчука

Ми всі Зернятка з КОЛОСКА,
Весела в нас сім’я!
Лапуня – я, Пустунчик – я!
Розумник буду я.
На нас тримається Земля –
Найкраща із планет!
На ній ліси, степи, моря
І навіть Інтернет!

Приспів
Довкола-коло-коло природа –  світ казок,
З НАС коло-коло-коло ЗРОСТАЄ КОЛОСОК!
Веселки  коло-коло – й на небі світ казок,
ВАС коло-коло-коло ВІТАЄ КОЛОСОК!

Наш “КОЛОСОК” – зерно добра,
Роби добро щодня!
Наш “КОЛОСОК” – чудова гра,
А ще вагон знання!
Де „КОЛОСОК” – веселий сміх,
Газетки та журнал,
Книжки і конкурси для всіх
Що варті сто похвал.

Приспів
Довкола-коло-коло природа –  світ казок,
З НАС коло-коло-коло ЗРОСТАЄ КОЛОСОК!
Веселки  коло-коло – й на небі світ казок,
ВАС коло-коло-коло ВІТАЄ КОЛОСОК!

Nravo Kids бажає Дарії натхнення, втілення своїх задумів та процвітання кожній справі, родинного благополуччя і якнайбільше радості від життя, хороших людей на шляху.