Блог команди Nravo Kids

ФАЙНІ МАМИ: Розмова з Юлією Пентко

14.03.2017

Поки що це віртуальне знайомство:) До нас докотилась слава про хороший проект для одиноких матерів у допомозі з новонародженими та її засновника Юлію Пентко. Зідзвонились, поговорили і кажемо: “Вау! Як гарно, що є такі люди!” Юля – психотерапевт, хороший організатор, класна мама і любляча дружина. І справа, яку вона робить, може надихнути кожного з нас на допомогу іншим, на відкриття свого проекту, на самореалізацію, але головне, що все це Юля робить з любов’ю, чого і всім бажаємо! А хто має нагоду допомогти дитячими речами, іграшками, книжечками — можна звертатись на пряму до Юлі в ФБ чи писати на сторінку проекту. Про магічний вплив волонтерства і участі в проекті для жінок читайте у нашій розмові з Юлею:)

— Юля, розкажіть про проект “Пеленки”. Звідки з’явилась ідея і скільки людей залучено тепер у проект?

— Цьому проекту вже трохи більше року. Ідея з’явилася у мене, коли я пішла у декрет і народила сина. Йому було десь більше року, я була ще у декреті і подумала, що можна створити такий благодійний проект, який би знайшов підтримку серед українських виробників, матусь і татусів та всіх, хто хотів би допомогти одиноким мамам. Це дуже актуально для багатьох жінок, які залишаються без підтримки через різні життєві причини. І так само є багато різних матусь, які співчувають і хотіли б допомогти.

У мене вже був досвід організаційної роботи у різних проектах. То ж я вирішила спробувати і перевірити, як піде ця справа. Спочатку я знаходила матусь, яким були потрібні пелюшки, бо у них немає взагалі нічого і дехто купував старі простині в секонд-хенді на пелюшки в роддом. Вирішила допомогти тим, чим можу і почала розвивати проект “Пелюшки”. Тоді з’явились люди, які підтримували, перераховували кошти. Ми купували і роздавали пелюшки.

Потім знайшлися склади тканин, які згодилися підтримувати цю справу і продавати матеріал за низькою ціною. Далі відгукнулися люди, які захотіли взяти до себе виробництво цих пеленок, бо вони професійно займаються пошиттям одягу. Звернулись до нас і люди, які захотіли в’язати дитячі шапочки. Далі до мене почали писати організації, які захотіли підтримати інформаційно, — і такою сніговою кулею це все покотилося далі. І вже тут, де ми є зараз.

— Які схожі проекти ви знаєте в Україні чи закордоном? На кого ви орієнтувалися?

— Мене надихнув фінський проект з “baby box”, коли кожна жінка, яка народжує першу дитину, отримує всі необхідні речі до першого року життя дитинки. Фінський уряд зробив це ще півстоліття тому. За цей час у них знизився показник дитячої смертності та кількість випадків відмов матері від дитини. Для мене це стало основним ідейним натхненням.

Бо насправді у нас немає можливості допомогти кожній мамі в Україні таким “baby box”. А це дуже важливі речі, для мами це приємно. І вона зробила дуже велику роботу, дуже старалася. Вона народила дитину і заслуговує на те, щоб отримати гарний подарунок.

У нас є можливість підтримувати тих, хто найбільше цього потребує. Ми вибрали таку категорію, як “одинокі матусі”, бо жінка, яка опинилася сама, без підтримки чоловіка з дитиною в руках, це дуже сумно.

— Юлю, можете більш детально розповісти, з якими організаціями, фахівцями ви співпрацюєте, щоб допомагати мамам?

— Ми співпрацюємо з багатьма організаціями. Якщо говорити про благодійництво, це проект Чудо-восьминіжки, який спрямований на підтримку передчасно народжених дітей. У рамках цього проекту ми збираємося раз на місяць, в’яжемо восьминіжок і відвозимо до перинатального центру та відділень реанімацій для новонароджених у Дніпропетровську або відправляємо, наприклад, у Полтаву.

Також ми співпрацюємо з організацією “Батьки за вакцинацію”. Це інформування батьків про те, які вакцини залишаються обов’язковими, а які ні. Нам надсилають дуже якісні брошури, ми їх також кладемо в наші набори.

Консультанти з грудного вигодовування. До речі, це корисно як для малюка, так і для мами. Якщо є така можливість, то ми робимо все для того, щоб це підтримати.

Ми маємо налагоджені контакти з жіночими консультаціями, родильними домами, перинатальними центрами, сімейними центрами, психологами та психотерапевтами, виробниками дитячого одягу, майстрами робіт з дерева та глини, виробниками дитячої олії, волонтерами з рукоділля та волонтерами, які допомагають проекту.

— Як я бачу, ви є таким зв’язуючим елементом, який переключає тих, хто потребує допомоги на тих, хто може надати потрібні послуги.

— Десь так і є. Ми не нав’язуємо інформації, ми показуємо різні можливості. І тоді мама сама може вибрати те, що їй з цього підходить. Але якщо у неї є будь-які запитання, ми даємо їй доступ до тих спеціалістів, які можуть проконсультувати професійно.

— Як зазвичай відбувається: мами вас шукають чи ви їх знаходите?

— Зазвичай, нам телефонують з роддомів, жіночих консультацій і розповідають конкретні ситуації, просять допомогти. Або пишуть на сторінки у Фейсбуці чи Вконтакті. Ми спілкуємося, дізнаємося, чому вони вирішили звернутися до нашого проекту? Що саме потрібно? І далі вже продовжуємо роботу з цією жінкою в залежності від її потреб.

— Скільком мамам ви допомогли? Як я розумію, ви починали з Дніпропетровська, але зараз ви допомагаєте мамам і діткам з різних областей України.

— Десь 300 мамам. І не зважаючи, що ми працюємо в Дніпропетровську, до нас звертаються з усієї України. І ми відправляємо всюди, куди можемо надіслати пакуночки. З цим доволі багато поштової роботи.

— З вашого досвіду, що найбільше потрібно жінкам, які народили дитинку і не мають підтримки чоловіка? На що найчастіше отримуєте запит ваш проект?

— Найчастіше просять за пелюшки та дитячі речі. Ще підгузники, але ми зараз не маємо нагоди працювати з підгузниками, на жаль. Тільки якісь поодинокі випадки, коли це дуже потрібно.

Ми сфокусовані на допомогу вагітним жінкам та новонародженим діткам — доволі затратно зібратися в роддом, виписатися. А ще це дуже важливий період в житті жінки. І ми вибрали таких діток не тому, що нам так подобається, ми розуміємо, наскільки це важлива подія і який це стрес для мами. Дуже добре, коли жінка відчуває якусь підтримку саме в цей момент, коли народжує. Тому що в неї є багато власних переживань, страхів. Вона не знає, як все буде, як вона справиться? Але ми на цьому не зупиняємося і буває, що приймаємо запити щодо більших діток.

— Я бачила, що ви час від часу пишете, що шукаєте волонтерів. Це загалом по Україні чи у вашій області?

— У нас є дистанційна робота, яку можуть робити люди з будь-якої області. А для тієї роботи, що має бути виконана на місці, знаходимо людей в Дніпропетровську. Звідси ми відсилаємо благодійні набори. Але, наприклад, обробку заявок чи ідеї, це можна робити будь-де.

— Чи є у вас дані, де найбільше одиноких матерів в Україні? Або з яких регіонів до вас найчастіше звертаються.

— Виявляється, що одиноких матусь багато по всій Україні. Є різні причини. Інколи чоловік не готовий до вагітності жінки або не може її фінансово підтримувати, або він ще школяр (таке також буває), або жінка живе в Україні, а чоловік залишився на окупованій території і не може допомагати.

До нас часто звертаються переселенці. Вони живуть переважно на околицях районних центрів, їм люди, зазвичай, допомагають. Але важко, без житла і роботи, забезпечувати себе  і дітей. Якщо говорити про різні регіони, то багато заявок йде з Донецької, Київської та, як не дивно, з Одеської областей.

— Юлю, ви порушуєте дуже серйозну актуальну і можна навіть сказати злободенну тему. Але у вас дуже позитивна і група в Фейсбуці і багато корисної інформації, чим ви керуєтесь у підборі публікацій?

— Стараємося робити всю сторінку позитивною. Перше, це новини про те, що ми зробили, що ми купили, отримали, відправили. Це відгуки — позитив великий від того, що матусям дуже приємно отримати такі гарні дитячі речі.

Щодо новин, то інформація, яку ми просто постимо там, зазвичай, це те, що може бути корисне багатьом, те, що підтримує, як на мене, найголовнішу цінність — любов матері до своєї дитини, бо фізичний контакт, увага, віра в те, що можна виростити своє немовля майже нічого не маючи і дати йому при цьому усе, — це найголовніше. Це дає мамі сили. Інформація, яка у нас є, перш за все наголошує на тому, що жінка може з мінімальними можливостями зробити велику справу і дати дитині все необхідне — годувати грудьми, носити на руках, знаходити доброї якості речі.

— Юлю, розкажіть, які якості людей цінуєте найбільше?

— Найцінніше для мене є відкритість людини, коли вона може відверто говорити. Я працюю з жінками, які опинилися в важкому стані і я не маю права їх засуджувати, можу лише їм допомагати. Бо якщо б я так робила, то нічого у мене не вийшло б. І якщо жінка, яка до мене звертається, може мати чоловіка, але вони не справляються самі, прямо каже, що і як є, то звичайно ми її зрозуміємо. Так набагато краще, ніж людина щось придумує, бо це завжди видно. З одного боку бачиш, що ситуація важка, а з іншого — є відчуття, що щось не так. А вона просто боїться зізнатися. Але ми з цим також розбираємося. У нас багато психологів.

Так само корисно, щоб люди, які працюють в проекті, прямо казали: “Я вважаю, що так буде краще.” Тоді можна відразу ж це обговорити, перевірити, почати робити. Мені подобається, коли людина ділиться своїми ідеями, не боячись осуду, якоїсь реакції чи того, що це буде підтримано. Але в будь-якій справі одна голова добре, а дві краще. Тому треба говорити і не боятись.

— Юлю, розкажіть більше про себе, свого синочка.

— Моєму сину 2 роки і 4 місяці. Зараз він у садочку, тому ми спокійно розмовляємо, але скоро він повернеться:) А ще я на 38-й неділі вагітності. Чекаю ще на дитинку.

— Я вас вітаю!

— Дякую :) Це у нас такий проект, майже усі, хто нам активно допомагав, родили ще одну дитину або чекають на її появу. У цьому є щось магічне:)

— Так і напишемо, щоб ті, хто підуть до вас у волонтери, знали, що їх чекає :)

 А як материнство вплинуло на вас загалом  і зараз впливає :)?

— Все змінилося. Коли у пари з’являється дитина, змінюється вся сім’я. Стають важливими інші цінності. Речі, які здавались неможливими до появи дитини, тепер здаються звичайними і простими. Мені здається, що тоді стаєш більш уважною, доброю. Починаєш розуміти, що то таке — материнська любов, бо до цього часу ти була донькою та в тебе були друзі, коханий. А з появою дитини ти стаєш люблячою матусею, в тебе вже є коханий, який є батьком твоєї дитини, і це вже інша любов, набагато глибша, я б сказала. Мабуть, ти починаєш більше любити.

— Що ви вважаєте головним у вихованні дітей? Будемо говорити про малюків.

— Я вважаю, що мати і дитина, яка тільки з’явилася, це насправді одна система. І вони не можуть одне без одного. Чим більшою стає дитина, тим краще вони відділяються. А з самого початку — це одне ціле. Тому дуже природно, коли мама бавиться з своєю дитиною, коли вона годує її, тримає її поряд, носить, дає розуміння, як цей світ функціонує.

Тут головне любов і добрий психічний стан матері. Тому що, якщо мати щаслива, такою буде її дитина. А якщо мати не щаслива, то маємо проблеми.

— Чи доводилось вам бачити приклади, коли поява дитини впливала на маму так, що вона змогла стати щасливішою?

— Я думаю, це можливо і так і має бути. Але, на жаль, дуже багато протилежних випадків, коли поява дитини викликає в матері депресію чи невпевненість у своїх силах, тривогу за майбутнє. Я вважаю, що на це впливають обставини, в яких живе ця жінка і досвід, який вона має; ставлення до вагітності або досвід пологів, які відбулися. Але сама поява дитини має викликати в матері позитив і робити її щасливішою. Так зробила природа :) Якби так не було, нас би не було кілька мільярдів :)

— Юлю, який час, що ви проводите всією сім’єю, приносить найбільше задоволення?

— Це, мабуть, буде звучати дуже дивно, але ми любимо кататися на трамваї :)))))) Звичайно, що це через те, що наш син дуже любить громадський транспорт, особливо трамваї. Коли тато вдома, ми всі разом йдемо кататись на трамваї і для нашого сина це може тривати безкінечно.

Ми намагаємося разом виходити побільше, але в основному орієнтуємося на місця, де буде цікаво дитині.

— Розкажіть, чи ваш син бавляться мобільні розвиваючі ігри? Як ви до цього ставитеся?

— У нас вдома є планшет, він у вільному доступі для сина. Ми не використовуємо його для мобільних ігор. Син може подивитися мультики, я йому цього не забороняю. Але малий більше любить гратися іграшками, листати книгу. Я вважаю, що син не грає в мобільні ігри, бо я у них не граю. Я їх просто не люблю. Відповідно, у нас немає жодних додатків і я йому не показую ігор.

Коли я щось дивлюся на планшеті, він просить показати, коли я беру книгу, він підбігає і дивиться, аналогічно, коли я йду на кухню, щось готую, син приходить до мене. Я думаю, що ми показуємо дітям певний приклад, вони намагаються поводитись так само.

— Ваше побажання усім батькам та діткам.

— О, я розумію, це фінальне запитання :) Бажаю, щоб усі проводили більше часу разом. Бо чим більше ми разом, тим краще ми один одного пізнаємо, розуміємо і можемо побачити, якщо щось не так. І тим міцніші наші почуття. Коли ми показуємо нашій дитині, як ми можемо любити, то ця дитина у дорослому віці буде любити так само. Чи буде ця любов близькою, чи дистанційною, залежить від того, як наша дитина навчилася любити від нас. Нехай усі будуть разом якомога більше часу разом!

Nravo Kids бажає Юлі та її сім’ї багато щастя і багато прекрасних людей на шляху в реалізації таких потрібних і добрих проектів та нових ідей і розвитку!