Блог команди Nravo Kids

ФАЙНІ ТАТИ: Розмова з Дмитром Лісенбартом

26.07.2016

Відомий у світі художник і режисер-мультиплікатор Дмитро Лісенбарт розповідає про дітей, сім’ю, людське щастя і покликання, про українські дитячі анімаційні продукти та життя, як воно є. Читайте і насолоджуйтеся, бо від нього йде позитив і величезна хвиля енергії, натхнення, вміння жити з розумом і відчуттям справжності. Ох і Файні у нас Тати! :)))

— Дмитре, у тебе вся сторінка у Фейсбуці заповнена фото і дописами про доньку. Скажи, як батьківство змінило твоє життя? (Матеріал про серію малюнків для донечки)

— Поява дитини в моєму житті не змінила його ніяк :) Вона його збагатила. Наповнила сенсом:) В мене з’явилась ціль. Це все дуже стимулює до творчості:)

файні_тати

— Що важливо для тебе як людини зробити в житті, знаєш, як у народі кажуть: посадити дерево, збудувати дім, народити дитину… Який твій план?

— Як це не дивно, та головна ціль — бути щасливим. Якщо вийде побудувати дім, то я буду щасливим, якщо вийде посадити дерево, то теж буду дуже задоволений :) Але в мене вже є своє щастя – сім’я. І це головне, бо без цього будинок німий і дерева не потрібні.

— Поділись свої досвідом: що для чоловіка необхідно отримувати у сім’ї та на роботі, щоб бути успішним?

— Якщо успіх розцінювати як результат і складову щастя, а не як ціль, то, на мою думку, головне займатись улюбленою справою і вірити в те, що робиш. І звісно тоді в тебе будуть вірити всі навколо, а головне, в сім’ї, бо це твій тил та фундамент! Це те, у що я вірю.

— Як ви з дружиною будете виховувати доньку, ви про це говорили чи все йде своїм шляхом?

— Так, ми ще до пологів думали про те, яке майбутнє чекає нашу дитинку. Все звісно іде своїм шляхом і в нас єдність полягає в тому, що ми однозначно не хотіли б виховувати доньку в тій системі, яка зараз є в дитсадках і школах. Нас дуже зацікавила тема віддаленого навчання.

В Україні вже багато батьків починають навчати своїх дітей віддалено, хоча це скоріше не батьки, а саме діти навчаються. Вони планують свій час і завдання самі. Вони навчаються бути вільними та відповідальними. Це те, що стосується загально-соціального навчання, а взагалі ми вже її виховуємо і це виховання полягає в тому коханні, яке ми даємо нашій Марійці.

— Дивлячись на наше суспільство, що ти можеш сказати про відношення до дітей: що тобі подобається, а що ні?

— Скажу, що відколи я став батьком, в мене дуже загострилось відчуття захисника. Я дуже реагую на ту несправедливість, яка нас оточує. Загалом, наше суспільство не гостинне до батьків з дітьми. Дуже складно рухатись з коляскою по місту, дуже складно мандрувати громадським транспортом, дуже складно знайти в торгових центрах місця для догляду за дитиною. В Європі ці питання вже давно не виникають. Це про погане. А от що в нас таки добре, що велика частка людства з повагою відноситься до сімей з дітьми. Незнайомі люди завжди допоможуть з коляскою, завжди пропустять…

— Видно, що ви подорожуєте з донькою. Вона підтримувала тебе на Одеському міжнародному кінофестивалі нещодавно. Ти береш участь в підготовці дитини до поїздок, чи це територія дружини?

— Так, ми, на диво, вже багато-де були з Марійкою :) В основному, це подорожі на авто. Збиранням речей займається, звісно, дружина, але я вчусь і намагаюсь допомагати при зборах, аби розвантажити її. З моменту початку зборів до потрапляння в машину у нас проходить приблизно 3-4 години.

Ми всією сім’єю, а нас аж п’ятеро, за один раз спускаємо в машину всі речі і це зі сторони виглядає, як глобальний переїзд :) Мене вже питали, чи ми часом не збираємось переїжджати :)

— Дмитре, ти був в журі KidsMovieFest Фестиваль кіно, знятого дітьми. Скажи, які у тебе враження?

— Так, мене запросили бути в журі і я одразу зголосився, бо ця тема для мене дуже близька. В рамках фестивалю я був дуже вражений великим об’ємом анімації, яку роблять діти в Україні. І багато з них дуже талановиті, так що було дуже важко з вибором переможців. Я б дуже хотів, аби подібні фестивалі набували популярності в нашій країні.

— Дмитре, твоя Lisenbart animation studio працює з 2003 року на українському та світовому ринку і якщо раніше ви більше орієнтувалися на рекламну анімацію та музичні кліпи, то тепер є ідеї створення дитячого контенту. Можеш розповісти про це?

— Так звісно є бажання розвиватись і не тільки у сенсі власних проектів. Ще до появи Марійки на світ, я думав про дитячу освіту і до чого вона призводить. Бо результат застарілої освіти я бачу на власні очі практично кожного дня.

В мене є бажання створювати актуальний дитячий контент, бо через анімацію дитина краще сприймає складну інформацію, краще відчуває цей світ і його різноманіття. Я вважаю, що дітям можна вже змалку розповідати  про наш світ з допомогою анімаційного контенту. Життя дуже змінилось і  скоро вже не буде таких шкіл, в яких вдовбуються непотрібні знання. Бо багато з того, що викладають дітям, немає ніякого відношення до реального життя. Дітей не вчать банальної економіки, бо система, за якою вчать в школах, це спадок совітського союзу, якому були необхідні раби.

— Український дитячий мультфільм, гра, художній продукт — які критерії тут мають бути? На що слід орієнтуватись?

— Ну звісно, що на дитину і її потреби) Так, дуже маленька дитина буде сприймати все, що ви їй даєте. Але ж всі ми розуміємо, що навчати дитину насильству — це не вигідно суспільству. Тобто є суспільні норми, які треба враховувати, є бажання, аби дитина виросла адекватною думаючою Людиною.

Окрім цього, ще є особливості сприйняття дітьми світу. Якщо ви колись помічали, то дитина з більшою цікавістю дивиться рекламні ролики по телевізору, ніж якийсь довгий художній фільм. Це говорить про те, що дитина дуже швидко сприймає візуальну інформацію і дивитись довгі плани, не збагачені дією, їй не цікаво. Це теж треба враховувати :)

— Як ти ставишся до традицій і наскільки вони важливі у твоїй сім’ї?

— Традиції це добре, але їх треба постійно перевіряти на вшивість :)))) Традиції створюємо ми самі. Вони дуже різні і часто можна помилитись з їх вибором. От наприклад, як є традиція їсти салат олів’є на новий рік.

Я за такі традиції, які несуть крізь час культурні та історичні цінності. Які допомагають дуже просто і зрозуміло передати дитині досвід попередніх поколінь. Візьмемо за приклад традицію одягати вишиванку на свята. Орнаменти, які нанесені на тканину, це результат культурного спадку, культурної ДНК попередніх поколінь. Одягнувши вишиванку, ми справді торкаємось до наших предків скрізь століття.

А ще є традиції, які притаманні виключно вашій сім’ї :) Вони виникають раптово, з будь яких обставин і  бажання повторити цей досвід породжує сімейні традиції.

— Як щодо мобільних ігор дитячих. Як ви до цього ставитеся з дружиною і чи даєте дітям бавитись? З якого віку і скільки часу?

— На жаль, в нас вже була проблема, бо старший син занурився у світ ігор і сховався там у короткочасних успіхах. Зараз ми намагаємось відкривати йому реальний світ і нам це поки вдається.

Але не можна казати що ігри — це зло. Або не всі :) Зараз існують проекти ігор, в яких дія базується на освіті. Тобто, можна весело і цікаво навчатись у форматі гри. Тоді дитину не треба змушувати то того, що їй не цікаво. Я ще в дитинстві помітив, що нецікавий предмет може бути захопливим. І секрет такої трансформації криється у формі подачі знань, а не в їх об’ємах і порядку закладеному міністерством освіти.

Справа в тому, що самі ігри не можуть бути погані або гарні. Все залежить від тих цінностей, які несуть батьки. Ігри для дітей стають замінником приємних емоцій, які вони не отримують в реальному житті. От і робіть  висновки :)

— Дмитре, як думаєш, діти можуть бути слухняними за своєю природою чи це в основному бажання батьків? І що б ти точно не дозволив дітям робити?

Діти не повинні бути слухняними або ні. Краще, коли діти самі можуть проаналізувати ситуацію, зробити свій вибір і пояснити його. Я вважаю, що з дітьми треба вести себе як з дорослими. Тобто, сприймати їх як вже дорослих Людей. Вони все розуміють і в них є своя думка! Це набагато складніше, ніж зробити з дитини слухняного. Але це, я вважаю, єдиний здоровий шлях у допомозі зростання дитини.

— Що ти побажав би молодим сім’ям, де батьки хочуть бути успішними, реалізованими і дати дітям достатньо часу, уваги.

Якщо відштовхуватись від хронології цього питання, то я скажу так, не треба хотіти бути успішним. Не треба бігти за своєю реалізацією. Це те, про що я мріяв до появи довгоочікуваної і дуже бажаної дитини. Головним, на мою думку, має бути ставлення до своєї сім’ї. Розмір любові до близьких впливає на розмір Вашого успіху і успіх Вашої реалізації :)

— Що ти пам’ятаєш найяскравіше із свого дитинства? До речі, якою ти був дитиною?

Найяскравіший спогад в моєму дитинстві, це величезний успіх, коли я закінчив збирання великого будівельного крану із звичайного конструктора і він в мене запрацював.

Мене дуже втішив цей успіх і він дуже сильно вплинув на подальші спроби втілити в життя різні проекти. Мені в житті дуже повезло, бо я вже в чотири роки знав, що мені подобається більше всього, це малювання. Мій дідусь помітив ці здібності і постійно з моїми батьками, звісно, допомагав розвиватись у цьому напрямку. Моя доля була мені зрозуміла і переді мною не стояв болісний вибір: що ж його робити …))

— Дмитре, твої побажання усім дітям :)

Бажаю всім дітям бути собою!!! А вже коли подорослішаєте, то згадуйте частіше, якими ви були в дитинстві. Бо саме в дитинстві наші мрії є чистими і незаплямованими дорослою дійсністю.

Nravo Kids бажає Дмитрові та його сім’ї процвітання, великого щастя і чудового сонячного літа, успіху в усіх справах!