Чи шкодять айпеди та планшети нашим дітям?

Якщо захочеться прочитати матеріали з англомовних якісних видань, що стосуються розвитку сучасних дітей, рідною мовою, радо допоможемо! Сьогодні вона стартує нова рубрика — Переклади. Перша стаття — про користь чи шкоду від планшетів.

Пола Кокоза,
Гардіан, 8 січня 2014
Кількість власників планшетів збільшилась вдвічі за останні кілька років – і, як переконуються батьки, їхні діти із легкістю користуються ними. Але чи перешкоджають ці пристрої розвитку дітей, чи, навпаки, сприяють їхній технологічній обізнаності?Четверо маленьких дошкільняток сидять півколом біля свого вчителя у великій яскравій кімнаті георгіанського будинку в Базі. Цей дитячий садок належить до мережі Cнепдрегонз, однієї із перших, що дала планшетні комп’ютери своїм вихованцям одразу після їх виходу на ринок в квітні 2010 року. Полиці закладу повні книжок, але діти не дивляться на книжки. Вони слухають свою вчительку Емі Портер, яка читає їм вголос інтерактивну історію про монстра Зуба. Діти нахилились до екрана, ніби його відблиск притягує їх ближче. Вони підповзають, коло стискається і планшет зникає із вигляду, закритий чотирма головами із надзвичайно яскравим волоссям. Ефект повного занурення. Вони сидять на колінках, з-під їхніх сідничок визирають розтягнуті шкарпетки, а їх стопи розміщені так зручно і акуратно, як руки дорослого, опущені на коліна.З моменту своєї появи планшети стали надзвичайно популярними у навчанні дошкільнят і молодших школярів. Їх у все частіше батьки купують для домашнього вжитку. Джон Льюїс передбачав, що із наближенням Різдва буде продаватись один планшет кожні 15 секунд. У грудні стало настільки складно знайти модель Хадл від компанії Теско, що її продавали на Ібей за 180 фунтів стерлінгів замість 119. Тоді у війну низьких цін вступила компанія Алді із випуском конкурента за 80 фунтів.Якщо ви дорослий, що у якого є одразу і планшет і діти, то швидше за все власниками вашого гаджета стануть ваші діти. Згідно з останнім звітом Офкома, кількість планшетів серед домовласників збільшилась більше ніж вдвічі, з 20% у 2012 році до 51%; якщо у домовласників були діти, вони також були користувачами цих пристроїв. Звіт агенції Комн Сенс минулої осені показав, що зараз в США власниками планшетних комп’ютерів є стільки ж дітей у віці до восьми років (7%), скільки два роки назад було дорослих (8%).Оскільки кількість дорослих користувачів зросла в 5 разів з 2011 року, можна зробити такий самий прогноз і за кількістю користувачів планшетів серед дітей до 2015 року.Однак сила дитячого захоплення цими пристроями може ставати зловісною, наближаючись до культової. На Ютубі існує безліч відео, в яких малюки вперто труть пальчиками по сторінках журналів, намагаючись відкрити їх. Як стверджує моя подруга, першим словом її дитини було не мама чи тато, а Айпед. В березні таблоїди розповідали про чотирирічну дівчинку, що проходила лікування як “наймолодша планшетозалежна Британії”. Клінічний психолог Лінда Блер звернула увагу на зростаючу кількість батьків, які запитують її про використання планшетів дітьми, і стверджує, що вона б ніколи не дала планшет в руки дошкільнятку. Але в той час, поки одні батьки радісно дозволяють своїм дітям користуватись планшетами, інші настільки переживають за вплив технологій на власних дітей, що виходять із кімнати навіть при користуванні мобільним телефоном. Що правильно? Батьки, які обирають обмежити чи взагалі не допустити своїх дітей до планшетів – позбавляють їх технологічної обізнаності, чи оберігають від наразі невідомої шкоди?

Забагато технологій у ранньому віці? Фотограф: Рекс Фічерз
Це, або наближене до цього питання, змусили Джорді Кауфмана, директора Дитячої лабораторії БейбіЛеб Свінбернського Університету (Мельбурн) вивчати вплив використання новітніх технологій дітьми у віці з двох до п’яти років. БейбіЛеб – зверніть увагу на велику букву у середині слова, якраз у стилі хай-тек – це перша в Австралії дитяча лабораторія когнітивної нейробіології, і Кауфману спала на думку ідея дослідження, коли він спостерігав, як його на той момент п’ятирічний син бавився з АйПод Тач.“Для нього ця гра була настільки природною, що я подумав: там відбувається щось важливе, і ми повинні вивчити, який вплив ці процеси мають на навчальні навички і увагу, пам’ять та соціальний розвиток,” – розповів директор. Дослідження його команди буде опубліковано в кінці цього року, але Кауфман чітко переконаний, що неправильно приписувати планшетам такий самий негативний вплив, як телебаченню. “Коли вчені і група педіатрів говорять про небезпеку проведення часу перед екранами, вони змішують разом всі види екранів. Але більшість досліджень стосуються телебачення. Неправильно вважати, що додатки на планшетах будуть мати такий самий ефект. Все залежить від того, для чого ми ними користуємось.”Кауфман регулює час, який проводить його син за планшетом, але не погоджується з деякою критикою їхнього використання. “Одне із зауважень стосується того, що вони блокують розвиток творчості, на відміну від конструкторів Лего”, – каже Кауфман. “Але якщо ви уважно подивитесь на Лего, там чітко сказано, як треба ним користуватись. Я вважаю, що подібна критика більше підходить фізичним іграшкам, ніж комп’ютерним іграм.” За словами Кауфмана, наступне покоління стрімко зростаючого ринку додатків для дітей може перевищити розвиваючий потенціал більш традиційних іграшок, тому що з їхньою допомогою можна відслідковувати розвиток дитини, та отримувати зворотний зв'язок.Для найменших діток переваги можуть бути у тому, що вони керуватимуть світом планшета ще до того, як в них з’являться моторні навички для дослідження навколишнього середовища. Кауфман цитує дослідження, в якому діткам, занадто маленьким для того, щоб тримати предмети, вдягнули рукавички Велкро, до яких предмети прилипали.“Можливість використовувати навколишнє середовище дала цим малюкам величезний поштовх до навчання. Цілком вірогідно, що вивчення можливостей планшета робитиме щось схоже.”Складно знайти експерта, який би вважав шкідливим розумне використання планшета під наглядом батьків. Навіть Річард Грем, лікар, який лікував чотирирічну пацієнтку від «планшетної залежності», не вважає планшети шкідливими для дітей. Грем, головний консультант з технологічних залежностей лікарні Капіо Найтінгейл в Лондоні стверджує, що історія хвороби, із задоволенням роздмухана таблоїдами, налічувала одну неформальну телефонну розмову з батьками, в якій він просто дав пораду. Не було жодного подальшого лікування. Він не вірить, що в ситуаціях з такими маленькими дітками варто вживати слово “залежність”.Складністю для батьків є те, що шкідливість використання дітьми планшетів – якщо ця шкідливість існує – є невивченою. Дослідження ще тільки на початкових етапах. Нам відомо дуже мало про те, що відбувається в головах у дітей, коли вони користуються планшетами. “На даному етапі в нас дуже мало інформації, – говорить Кауфман (його БейбіЛеб планує опублікувати результати цієї весни). Частково це через те, що складно виміряти активність мозку у об’єкта, що знаходиться в постійному русі, і частково через те, що не можна взяти металевий предмет в апарат МРТ. Доки ми не знатимемо більше, батьки можуть покладатись лише на свої інстинкти. “Є теорія, що використання планшетів, так би мовити, переформатовує дитячий мозок, ускладнює доступ до інформації з довготривалої пам’яті,” – каже Кауфман. І додає: “Але кожна наша думка певним чином переформатовує наш мозок”.Планшети розроблені для того, щоб віддзеркалювати світ навколо нас. Вони працюють на інтуїтивному рівні, наслідуючи, відображаючи, реагуючи та репрезентуючи дотик користувача. Можливо, саме те, що планшети розшифровують дотики, і створює надзвичайно сильні відносини між користувачем і технологією?Розі Флюїт, із Інституту освіти Лондонського університету опублікувала дослідження, як планшети можуть сприяти розвитку грамотності у ясельній і дошкільній освіті, а також у навчанні дітей з особливими потребами. Вона щойно надіслала Австралійському журналу звіт, де розглядається використання планшетів у світлі нещодавнього вивчення дзеркальних нейронів. Частиною її дослідження було спостереження за використанням планшета у школі для дітей з особливими потребами, де діти на планшетах писали історії і створювали обкладинки для книжок. “Це був вид діяльності, який до цього не підкорювався таким особам без значної сторонньої допомоги, – розповідає вона. – Але окрім цього, в такому виді діяльності було щось, що зачаровувало діток і мотивувало їх продовжувати почату справу. Ми намагались з’ясувати, чому це відбувалось. Це було початком шляху, на якому ми виявили дзеркальні нейрони… Можливо, саме те, що ми бачимо на екрані, має настільки сильний вплив саме через роботу дзеркальних нейронів.”Власне дзеркальні нейрони є молодою галуззю нейрологічних досліджень: вчені нейробіологи ще досі не зійшлись на одностайній думці щодо природи, функцій та роботи дзеркальних нейронів у людей.В цілому, дзеркальні нейрони означають, що коли люди бачать дію, долю секунди вони думають, що виконують цю дію самі. Окремі повідомлення від шкіри потім доповідають мозку: відбувається ця дія чи цей дотик, з ним чи ні. Флюїт припускає, що це може допомогти пояснити особливо глибоке захоплення дітей планшетами – хоча ми ще дуже далекі від розуміння, які наслідки це може мати для їхнього когнітивного розвитку. “Протягом наносекунди, – каже Розі Флюїт, – ми бачимо, як щось відбувається на екрані, і наш мозок реагує на те, що ми бачимо. Ми думаємо: Це я? Чи хтось інший? Це – віртуальна реальність, з якою ми як людські істоти глибоко пов’язані, оскільки це наша природа.

Освіта майбутнього; діти використовують планшети в дитячому садку. Фотограф: Фредерік Флорін.
Повертаючись до школи Снепдрегонз в Базі, виявляється, дітям не складно розлучатись із планшетами, їхні пальчики цікавляться й іншими речами. Через секунду після водіння пальцем по екрану для регулювання лікування монстра Зуба, чотирирічний Вільям із таким самим захопленням копирсається у декоративному покритті батареї, а Джо, теж віком чотирьох років, дістався рельєфного малюнка на гумовій обкладинці планшету.Батьки хоч раз виражали занепокоєння використанням планшетів у садку? “Жодного разу”, – каже завідуюча Ліндсі Тенер. В неї на лівому передпліччі великим елегантним курсивом витатуйовано слово “Віра”. “Я роздратовуюсь, коли люди кажуть, що використання планшетів це сидячий вид діяльності. Знаєте, прийдіть і проведіть з нами день, і я доведу, наскільки ви помиляєтесь. Це майбутнє, і воно сильно покращує їхнє навчання. Воно ніколи не заміняло жоден традиційний навчальний метод. Це всього лише ще одна іграшка в коробці.Щоб довести свою думку, чотири маленькі руки сковзають над перилами по дорозі в сад. Вільям, Джо, Ізабель і Розі вдягають куртки. Вони розбиваються по парах, і у кожної пари в руках по планшету, щоб заповнити картинки монстра кольорами, які вони сфотографують у саду. Йде дощ, мряка, що не стільки падає зверху, скільки висить в повітрі, і через декілька хвилин поверхня планшетів блищить від крапель. Затійливе мереживо із крапельок з’являється на дитячих головах, делікатне, як кристалічна решітка. Ніхто з дітей не помічає вологи. Вони щасливі, блукаючи садом і збираючи кольори, зафіксовані перебільшено голосним клацанням камери. Це чудове поєднання високих технологій і навколишнього середовища, цифрового і природного. Ніби підтверджуючи слова Ліндсі, через приблизно п’ять хвилин Джо звертається із питанням, чи можна йому погодувати курчат.Вживання планшетів здається ідилічним. Однак деякі батьки продовжують переживати, коли бачать, як вправно їхні діти користуються сучасними гаджетами. Кауфман вірить, що саме ця вправність і є частиною проблеми. “Я це говорю не стільки базуючись на наукових доказах, скільки на моєму власному досвіді. Як батька мене це занепокоює. Але я намагаюсь тримати в голові, що ще невідомо, чому саме мене це непокоїть – тому, що воно є чимось поганим, чи, тому що в моєму дитинстві такого не було. Не так давно батьки переймались, коли бачили, що їхні діти постійно читають. Вони скаржились, що це зашкодить їхнім очам. Моя бабця завжди розповідала мені, як її сварили за читання.Флюїт вважає, що відмовляючи дітям у доступі до планшетів, ми “ризикуємо отримати частину суспільства, що зростає із певними вміннями, і частину, що зростає без них. Ви можете вважати, що це не відіграє значної ролі, адже вони здобудуть ці вміння пізніше. Але це не одне і те саме. Вони не будуть ототожнювати себе з ними. Це не буде частиною їх самих… Діти були народжені в світі, де такі пристрої існують, – каже вона, – так само як ми були народжені у світі, де є телебачення, машини на вулицях і пакування їжі”.
Отже, що робити батькам, які бояться вправності своїх дітей у планшетних комп’ютерах? Ви можете обрати розвиваючі додатки чи запропонувати їм інші заняття. Ви можете подумати про встановлення обмеження часу на роботу з планшетом – хоча Флюїт не погоджується з таким підходом, адже так можна перервати дитину в момент, коли вона саме почала досягати успіху. “Вам самим потрібно досягати вправності, –- каже вона. – Ви можете отримати її від них. Вони можуть навчити вас”.
Я вирішив прислухатись до пропозиції Флюїт. В мене немає планшета, тоді як мої діти, шести й трьох років, як виявилось, оперують ними інтуїтивно; а в мене не було подібного досвіду. Коли я спробував скористатись планшетом, зображення несподівано перейшло з горизонтального положення в вертикальне, ніби я викрутив руль, який я і не знав, що тримаю в руках. Також склалось враження, що в ньому не було браузерів, так що мені було складно відкривати і закривати вкладки.Про все це я розповів своєму вчителю, якому виповнилось шість у вересні. “Ти можеш назвати мене Моін”, – сказав він.“Тоді я відвідуватиму твої заняття”, – відповів я.Ми сидимо пліч-о-пліч на дивані у вітальні його будинку в Харінгей, північний Лондон. Спочатку Моін показує мені кнопку вкл./викл. Потім він показує мені іконки зі своїми іграми та відео. Він проводить пальцем по рядочку іконок і ми обираємо Лего Нінзяго. “Натискай”, – каже Моін, а тоді показує, як обирати зброю; він радить “срібний меч” і “чорну косу”. Ми обираємо наші здібності. Моін клацає на ту, на якій написано “Чума”, і приблизно через чотири секунди наша фігурка відправляється у небуття. Наступна гра, якої вчить мене Моін, називається Кіоск з їжею. Я боюсь, що пересторога обмежила мої інвестиції в соуси і гарніри, адже за десять хвилин ми заробили лише $5.24, але я продовжую досить швидко клікати на бургери й булки (коли мій вчитель нарешті дає мені пограти), і в мене з’являються щасливі клієнти. Наостанок Моін мені показує, як користуватись камерою. На восьмій спробі ми таки спромоглись запхати обидва наших обличчя в об’єктив для подвійного селфі, і наша година часу спливла.“Так хто в нас найкращий по планшетах?”, – питаю. “Я”, – відповідає Моін, закриваючи червоний шкіряний портфель і збираючи кольорові олівці. Він малює людей із занадто довгим для цього світу волоссям. Його мама Сьюл киває головою. “Доведеться знайти цьому логічне пояснення, але складається враження, що діти запрограмовані розуміти їх”, – каже вона. Можливо, планшетний комп’ютер був таємно розроблений з думкою про дітей, більше, ніж про дорослих. Можливо, це зможе пояснити, чому діти мужньо насолоджуються всім їхнім потенціалом, а також інстинктивно розуміють їхні обмеження.– Отже, ти в принципі можеш зробити з ним все, що захочеш? – спитався я Моіна.– Ну-у, так, вагаючись відповів він.А тоді додав втішаючим тоном, так, ніби буде краще, якщо я знатиму погані новини одразу:– Але ти не зможеш його оживити. Ти не зможеш зробити планшет живим.
Переклад Анни Фомінової

Допомогти

Львів, пр-т Шевченка, 5 Україна, 79005 тел: +38 032 25 32 105

Created by

Nravo Kids 

2014 - 2022

All rights Reserved

Допомогти

Львів, пр-т Шевченка, 5 Україна, 79005 тел: +38 032 25 32 105

Created by

Nravo Kids 

2014 - 2022

All rights Reserved