Блог команди Nravo Kids

ФАЙНІ МАМИ: Розмова з Наталею Орел

2.08.2016

З 1 серпня триває Всесвітній тиждень підтримки грудного вигодовування. І сьогодні маємо цікаву розмову з Наталкою Орел — консультантом з користування слінгами та експертом з грудного вигодовування. А вживу поспілкуватися з Наталею можна у Львові цієї суботи, 6 серпня, на Зустрічі “ГВ на коциках 2016” в Стрийському парку.

— Наталю, привіт. Ти слінго-помічник на виїзді і на виклику. Скажи, як часто доводиться їздити до батьків, щоб навчити їх користуватися слінгом?

— Так, я консультую, але зараз взяла відпустку до вересня з виїздами. А виїжджати доводилося кілька разів на тиждень.

файні_мами

— Розкажи, наскільки cлінги популярні зараз і серед яких батьків, більш молоді користуються чи ті, що більш активні?

— Я б тішилася, якби це була геометрична прогресія. Але популярність росте у математичній — тобто, якась одна мама розказує декільком подругам, і хоча б одна чи дві з них потім, коли вже мають дітей, чи відразу, якщо їм це на часі, звертаються, бо їм кажуть, що це класно.

Бувають такі мами, які кажуть: мені сказали, що треба слінг, я не знаю, що це таке, але мені дали номер, я приїхала до вас — розказуйте!

У нас багато різних мам, тут я не зможу виділити якусь групу за інтересами чи ще якимось напрямком. Є мами, яким поза 40, тим, кому 30 і 20-річні. Хоча є одна — це жінки програмістів. У цій сфері вони прогресивні, дуже багато всього знають і мають можливість десь відпочивати, їм потрібно бути мобільними. І це є прогресивні батьки не тільки мами, а й тати також.

Хто просунутий у розумінні розвитку світу, також хоче взяти дитину ближче до себе, примотати. Батьки можуть працювати з дому, тато має якийсь вільний час і хоче провести його з дитиною, допомогти мамі, тому що вона цілий день з малюком. І каже: “Мене вчіть також.” Буває, що тати навіть швидше вчаться, як замотувати слінг. Мама присилає фото і питає: “В кого краще?” Я кажу: “В тата.” “Добре, тоді тато буде мене вчити.”

Але розкид реально великий, бо носити дітей треба усім. Немає різниці, чи це бідніші, чи багатші. Цінова політика широка — від бюджету до лімітованих серій слінгів, які підходять різним за доходами людям.

— Скажи, підібрати слінг і навчитися зав’язувати можна самостійно, можливо, з відео в інтернеті?

— Можна. Я ж також вчилася з відео на ютубі. Правда мені, щоб дійти до того, як добре має бути, зайняло багато часу. Вживу на практиці бачити — це простіше. Багато мам вчаться спочатку на відео. Є ж такі мами, які живуть у містечках, де немає консультантів, але вони є у нашій спільноті, на фейсбуці або на різних форумах, і періодично мені надсилають кілька разів на тиждень фотографії. Я їх корегую, просто “фломастером підмальовую” — тут ми тягнемо, тут вище, тут маємо зробити симетрію, там голову повернути, тобто ми вчимося онлайн.

Можна самому навчитися. Але набагато простіше буде, якщо хтось покаже на тобі, на якій висоті має бути і наскільки тісно. Бо мами завжди жаліють своїх дітей, вони бояться, якщо сильніше підтягнуть, то щось станеться. Хоча, насправді має бути тісненько. І ті, хто самі вчилися, в ході носіння починають відчувати, якщо десь треба дотягнути. І це називається своя практика. Вони доходять до цього своїм материнським чуттям і спиною, руками.

— З якого віку зазвичай починають носити діток у слінгу?

— Від народження. І навіть “до народження”. Є діти недоношені і є, прийнятий ВООЗ, “метод кенгуру” —  метод доношування дітей. Часом у слінгах доношують або є такі спеціальні топи, називаються Bonding Top. Це виглядає як щільна еластична труба, яку мама одягає, кладе туди дитину і так носить. Бо діток треба доносити. Буквально вчора натрапила на вислів: “Діти мають бути виношені 18 місяців. Дев’ять місяців в мамі і дев’ять місяців зовні.” Відома фірма, виробник слінгів Didymos має малюнок NINO — nine in, nine out. Бо народжені діти фактично не пристосовані до життя без маминих рук.

Слінги — це не є щось таке “must have”, можна і без них обійтись, звичайно, але воно допомагає мамі, це як третя і четверта рука, я би сказала:)

файні_мами

— Ваша спільнота Слінгомам більше працює в онлайн-форматі чи також відбуваються живі зустрічі?

— Я є адміністратором спільноти львівської. Так мені простіше з львівськими мамами домовлятися про зустрічі. Ще є загальноукраїнська і різні спільноти по містах. Учасниками львівської спільноти є й мамусі з інших міст України. І коли вони приїжджають у Львів, то просто пишуть в спільноту: “Я приїхала до Львова, слінгомами, давайте зустрінемося.”

Є спільнота СлінгоУкраїна, є спільноти по різних виробниках — фанати такої марки або іншої. На Львівському Форумі у нас була тема на Дівочих Посиденьках, що потім перейшло в окрему гілку. Бо питання назбируюються і краще цей шквал відділити і працювати в цій темі. І мамам простіше все в одному місці знайти, а не виловлювати по одному реченні на різних ресурсах.

— Як часто слінгомами хочуть зустрітися вживу?

— Дуже часто пишуть, що хочуть зустрітись. Але, оскільки, мої хлопці вже більші,  то я в темі консультування, але не в темі носіння, просто не встигаю за усім. Але дівчата самі списуються, збираються. Вони мобільні, організовують зустрічі в парках влітку.

Тут навіть буває так, що мама каже: “Слухайте, я щось сьогодні намотала, не знаю, що вийшло,” — раз, фотографію запостала. Відразу: один, два, три — поприходили коментарі: тут добре, тут недобре. Швидка моментальна слінгодопомога. І це дуже добре.

Я пам’ятаю, літо рівно 8 років тому, це був 2008 рік, моєму старшому ще й півроку не було, у Львові ні в кого було запитати про слінг. В основному, з ким можна було списатися, це московські мами. У нас це все було дуже слабенько. Зараз набагато простіше. На вулиці можуть допомогти, підказати.

— Мене ще цікавить, чи є протипоказання для мамів чи дітей стосовно носіння слінга?

— Якщо мами кажуть, що у них проблеми зі здоров’ям, я уточнюю, чи лікуюючий лікар дозволяє носити дітей на руках? Якщо немає жодних застережень до носіння дитини на руках, то, фактично, нема і щодо носіння в слінгу, бо на руках важче носити.

Були в мене такі мами, які зовсім не носили, бо мали грижі чи інші протипоказання, коли лікар забороняє брати дитину на руки, тоді носить хтось інший — бабуся чи тато, той, хто чується в тому краще. Я ж можу показати, як мама може тримати дитину сидячи, коли мале засинає. І з допомогою слінга менше напружуються руки, що також дає полегшення на спину.

Не можна носити слінг, коли є проблеми з опущенням внутрішніх органів, але це теж залежить від того, чи дозволяють мамі піднімати вагу і яку?  Якщо лікар каже, що дітей можете носити, а мама думає, що у неї є якісь викривлення, тому краще буде на руках, а не в слінгу, то це все варто узгоджувати з лікарем.

З погляду на дитяче здоров’я є також певні обмеження — інколи в дітей буває дуже сильний тонус м’язів. Якщо в дитинки напружені м’язи, її не можна носити в слінгу. Бо це закріплюється. І треба звертатися до лікаря, щоб розібратися.

А є навпаки, такий стан, коли носити просто необхідно. Є дітки з неврологічними проблемами, їх не можливо навіть покласти на ліжко, вони відразу кричать, бо їм потрібен контакт. Тоді навпаки треба вчитись, як жити з примотаною постійно дитиною, як часто діставати, яку зарядку робити, розминку.

Є діти з ДЦП, їх обов’язково потрібно носити. У мене якраз недавно була мама. Дитині 3 рочки. І вони їздять в центр реабілітації “Джерело”. Мамі треба носити дитину, але вона вже велика і відносно важка. А в нас є майстриня в Одесі, яка шиє рюкзаки для таких дітей. І робить вона це безкоштовно. Вона не бере з мам дітей з ДЦП гроші, бо вона знає, що гроші їм потрібні на інше. Я направила її і знаю, що Віра пошиє, і мамі буде простіше. Бо їй є реально про що думати, крім того, як доїхати з дитиною на Сихів до лікаря.

Є дуже різні умови в плані носити/не носити, але тут вже з кожною мамою потрібно говорити індивідуально.

— Бувало таке, що ти відмовляла від носіння слінга?

— Дуже рідко зустрічаються мами, яким я кажу: “Вам краще возити в візочку.”  Тому що я бачу, що мама не зможе, їй буде складно.

Є мами, які дуже важко переносять вагітність, пологи і все решта. Для них них просто психологічно важко примотати дитину до себе, щоб дитина була постійно з нею.

Тому я рекомендую спочатку з візочком, а далі, як в мами буде потреба в примотуванні, тоді я навчу. Часом батьки ведуться на те, що це модно. Хоча я вважаю, що це просто зручно. І коли основна маса каже: “Клас, це так зручно і добре!”, мама думає: “Всім же добре, значить і мені так має бути.” Але я бачу, що вона переживає, вона не знає, і це мучить її зсередини.

Дитина прив’язана і мама прив’язана. Це тимчасове “обмеження свободи”, яке досить важке, особливо для мам, які звикли вже до своєї незалежності, мали роботу, кар’єру, а тут дитина — прив’язали і все, кажуть — мусиш носити. Ніхто не мусить! Мама, якщо захоче, буде носити. Якщо мама всередині не хоче, дитина не зможе довго бути на грудях, вона буде плакати, відпихатися, то буде дуже тяжко.

— З 1 серпня світ відзначає Всесвітній тиждень підтримки грудного вигодовування. І у Львові буде зустріч у Стрийському парку вагітних жінок, молодих мам, батьків, дітей. Як ти готуєшся до цієї події?

— Я всім розказую, щоб приходили :))) І про це насправді потрібно розповідати. Як я бачу по минулих роках, про це варто говорити з вагітними, з мамами, які вже годують, тим, хто планує дітей і ще не наважується через страх перед тим, як воно буде. Приходьте, подивіться!

В нас дуже хороші спеціалісти та консультанти, толерантні, адекватні, вони все розкажуть. Це високопрофесійні навчені люди і вони допоможуть розібратися у всіх питаннях, які у вас є. Простіше прийти і запитати, ніж не знати і боятися. Можна розпитувати про все, не боячись нічого. Просто підходити і питати.

Приходять мами з досвідом, які годують. Ті, хто мають різний досвід годування. Є такі, в кого був проблемний початок, а далі усе гаразд. Є такі, що релактували — відновлювали лактацію після якихось проблем, коли дитина була вже майже на штучному вигодовуванні. Вони можуть поділитись інформацією. Бо краще вчитись на чужому досвіді, а не наступати на свої граблі.

файні_мами

А я готуюся просто до шквалу питань і про годування, і про носіння, і про все. Я бачу, що кожного року приходить все більше мам, і це дуже добре.

файні_мами

— Кому б ти в першу чергу порадила відвідати зустріч 6 серпня? Для кого це буде максимально корисно?

—  Я скажу, що на такі зустрічі приходять не тільки мами, а й тати, бабусі, дідусі. Вони беруть родичів, сестер, менших-більших. Люди, які проходять повз, підходять, запитують. Комусь цікаво, хтось сміється, хтось каже, що це класно і добре.

Це має бути резонансна подія, хоча вона менше висвітлюється, ніж заходи культури. Але це має бути. І корисно буде усім, хто має питання по темі.

Такий формат, як буде цьогоріч “ГВ на коциках”, вперше провели минулого року. І це було дуже продуктивно, було багато учасників, були всякі майданчики-коцики за різними темами: слінгоносіння та годування, мама та робота, де йшлося про юридичні аспекти, як поєднувати роботу та ГВ. Це актуально, бо багато мам стикаються із тим, що вони повинні вийти на роботу, інколи за кілька місяців, півроку. Чим зручні такі заходи, бо в спокійній, напівофіційній обстановці можна це все проговорити.

файні_мами

— Наталю, ще планується Слінгопарад. Розкажи, як проходить це дійство.

— Це я зробила таку атракцію, щоб було трохи веселіше. Бо коли ти в спільноті, де 2 тисячі слінгомам, ти думаєш, о як нас багато. А ти виходиш на вулицю —  нікого. І ти зустрічаєш цю слінгомаму і ви йдете, ніби на Марсі зустрілися. Люди мають звикати і не сприймати, що це цигани, Африка чи Індія. Це є такі стандартні кліше. А ми – просто звичайні мами з дітьми.

Цього року ми будемо не в центрі, як зазвичай, а зробим Слінгопарад-трамвайну прогулянку до Стрийського парку. Ми будемо йти від Оперного театру до Галицького ринку і далі — на трамвайчику. Мами мобільні, цілком можна проїхатися трамваєм, це буде вихідний день, то ж людей має бути не дуже багато в транспорті.

— До речі, на парад тільки мами приходять чи тати також?

— Взагалі, я кличу всіх. І тих, хто з візочками, і тих, хто зі слінгами, чи навіть з дітьми на руках або з більшими дітьми, які самі поруч ходять-бігають. Приходять і мами, і тати, і цілими сім’ями. Я тільки за те, щоб приходило якнайбільше людей. Адже це не просто мами в декреті, це частина життя кожної родини. Насправді це не є щось екзотичне, це звичайне життя.

— А як щодо грудного вигодовування, мені здається, що більшість сприймають це як норму (можу судити з власного оточення). Яка ситуація з цим в нас, на твій погляд?

— Я бачу з інформації в різних мамських групах, що багато пишуть: “Я до вагітності (а буває і до народження дитини) не задумувалась про те, як я годуватиму дитину.” Тобто, в жінки/дівчини в голові не було образу годуючої грудьми мами. І це пов’язано із тим, що ця картинка не закріпилася протягом життя. Наприклад, дівчинка виросла в сім’ї, де немає братів-сестер, вона не пам’ятає, як її годували, або її могли не годувати, в дорослому оточенні також дітей ніхто не годував грудьми.

По телебаченню подається дуже агресивна картинка: годуємо з пляшечки, використовуєм дурник. Картинки пологів також жахливі. Тобто, відсутня інформація-посил, де є нормальне грудне вигодовування і так само життя разом з ним. В закордонних серіалах це звичне явище. Пам’ятаю, як в серіалі “Рекс” була серія про жінку в слінгу з маленькою дитиною, яка втікала від бандюг. Інакше вона б не змогла бігти. Тобто, для них — це норма. Для нас би подали картинку, що вона біжить з дитячим візком. От і в нас часто люди не мають в голові картинки годуюючої грудьми жінки. І це все йде ще з дитинства.

Психологи кажуть, що жінка задумується і складає якусь картинку, задає собі установку на грудне годування в перший триместр вагітності. У мене, наприклад, взагалі не було уяви про те, що це може бути пляшечка чи суміш. Я бачила, як в родині годували дітей тітка чи знайомі. Мої однокласниці годували грудьми довго. Для мене 2-3 роки грудного вигодовування — це не було дико.

В перший день після народження сина я прочитала тоненьку брошуру наших львівських лікарів про годування грудьми, як це має бути. В мене з’явилася чітка картинка — все, я буду годувати лише грудьми, без будь-яких замінників. Так у нас і сталося. Це було виключно грудне годування, без мамозамінників.

В Україні є ще та культура годування. Бо в багатьох країнах ГВ має дуже низький відсоток. Для них норма — не годувати. Якщо взяти Мексику, у 1960-тих роках було 100% грудного вигодовування дітей до 6 міс. До 1970-х, “дякуючи” фірмам-виробникам замінників грудного молока, ця кількість зменшилась до 9%.

Агресивна реклама молоко- та мамозамінників призвела до того, що жінки перестали готувати грудьми, а пам’ять ментальна так працює — минуле покоління не годувало, наступне буде вважати це нормою. А ще через покоління, якщо ми не будемо нічого просто робити, то це зовсім занепаде.

Я дивуюсь, коли нам в коментарях пишуть, що ми “махаємо цицьками” і “змушуємо усіх годувати грудьми”. Для годуючої мами це дуже дивно звучить. Я думаю, що якщо зараз не дотиснути в плані інформування, то ГВ помалу-помалу і згасне.

— Чому зазвичай відмовляються від ГВ? І що від цього втрачається?

— Це легко — відмовитися від грудного вигодовування. Бо, здається, що краще розкалатати суміш, дати пляшечку, погодувати може і тато, і бабуся. Але ж це вже зменшується контакт з мамою. А ще – важко тримати на руках, я покладу дитину, пляшечку збоку, підкладу подушечку, вона сама посмокче.

А потім батьки жаліються, що дитина виросла, а контакту знайти з нею не можливо. Особливо, у підлітковому віці. А дитина не може сказати: “Ну ви ж мене не чули з народження.” І кожен раз, коли дитину змалечку відкладають, дадуть один-другий мамозамінник, дитина росте з відчуттям: а нащо ви мені, а нащо я вам? Ми ж обходимось без цього.

Тут мусить бути оте закладання норми ГВ для різних вікових груп. Я дуже дивуюся, коли хтось розповідає, що виходить годувати дитину в іншу кімнату, коли є чужі п’ятирічні, наприклад, діти.

Якщо дитині змалечку показувати, що ми ідемо годувати в іншу сторону, бо це не можна дивитись, як тьотя годує. Не знаю… Мені здається, що це не правильно. Ну от мої хлопці, вони довго годувалися, для них не є дико, що хтось годує грудьми. Це норма. Менший почув, що мала дитина плаче, каже: “Певно вона хоче цицю.” Для нього це логічно.

І для того, щоб вони були чоловіками, які будуть підтримувати своїх дружин у ГВ, не потрібно їм закривати очі чи казати, щоб не дивились, бо тьотя годує грудьми. Дорослі вважають, що це щось інтимне. Але це ж просто годування, просто життя з дитиною.

Якби природа мала придумати, що нам цього годування не треба, вона би вже давно щось “вигадала” ;). Попри розвиток технологій годування залишається годуванням, воно не еволюціонувало у якесь пристосування, відірване від мам.

Мені дуже боляче читати, коли мами пишуть, що ГВ не потрібно, бо зараз придумали стільки всього, а суміші такі класні. Суміш — це ж молоко, хімія, порошочок. Зараз вчуся на консультанта з ГВ, коли ми вивчали склад грудного молока, то я була вражена. Взяти хоча б ЛАКТОФЕРИН, це справжня фабрика здоров’я в грудному молоці.

файні_мами

— Ти думаєш, що основну роль відіграє вплив реклами?

— Є певні правила для виробників замінників грудного молока, ухвалені ВОOЗ. І в поліклініці, наприклад, не має бути реклами сумішей взагалі. Тобто, якщо десь написано назви виробників, можна звертатись до кураторів по Україні, що там і там є реклама. Їх мали б штрафувати, бо це заборонено на міжнародному рівні.

Навіть блокноти, ручки чи халати в лікаря мають бути чисті, без реклами.

Ми, групи підтримки, годуючі мами, консультанти, це маленький каяк проти великого айсберга і відбиваємо від нього по шматочку. Тому що ця величезна імперія —десятки мільярдів доларів щороку — це просто гігант порівняно з тим, що ми можемо одною зустріччю на 3 години в парку раз на рік зробити. Лупаєм сю скалу і все, більше нічого.

— Наталю, яке твоє ставлення до виховання дітей загалом, коли вони вже підростають, дорослішають? Звідки ти береш для себе інформацію? Книги, друзі, батьки….

— Це все разом. Зараз з’являється багато доступних джерел з інформацією. Я не є мегапедагогічна мама, тому мені не легко. Колись я почитала в Петрановської чи Гіппенрайтер про те, що перед забороною чогось запитайте самі себе, що вам дасть дозвіл на цю річ? Чи щось станеться, якщо ви дозволите дитині залізти на те дерево чи лавку?

Якщо це є питання культури, ми це з дітьми обговорюємо — хочеш на лавку, роззувайся і тоді вилазь. Я їм змалечку говорила, що ми переходимо на зелене світло, викидаємо сміття у смітник. Мінімальні основи виховання дуже важливі. З маленького починається вся велика культура.

— Ти обговорюєш з дітьми свої рішення, коли щось забороняєш?

— Моя мама не розуміє, чому я розказую синові, що час за комп’ютером закінчився. Що ти йому пояснюєш? А я мушу обговорити. Кажу, ти розумієш, що зараз це забагато? Треба відпочити, давай поскладаємо лего чи просто посидиш зі мною на кухні, поки я варю суп …

В мене немає виховання за чіткими методиками, я проти такого. В мене це все виходить інтуїтивно. Інколи навіть залежить від мого настрою. Для мене це таке питання, що мама росте разом зі своїми дітьми.

З другим сином мені легше. Бо з першим це було, як йдеш по сходинках і не знаєш, чи вони будуть вверх чи вниз? Я не люблю ревно вивчати книги і теорії виховання. Мені потрапляє інформація, я її промацую, і якщо вона на часі, то я це беру. А свідомо штудіювати всі тенденції, це дуже важко. І взагалі краще брати по-трішки від різних авторів, а не чіплятися до когось одного. Тим більше, що ми всі змінюємося. Для мене, наприклад, носіння і годування є більш однозначними, бо це потрібно фізіологічно, а виховання — це вже опційно, тут батьки самі визначають, що і як будуть робити.

Я от зараз не можу виробити одну стратегію для старшого сина і таку саму стратегію використовувати для молодшого.

— До речі, виховання хлопців відрізняється від дівчачого.

— Я не знаю :))) У мене тільки хлопці, і то вони дуже різні. Але так, однозначно, що дівчаток треба виховувати інакше, їх треба бавити, бо це майбутні жінки. А вони просто мусять бути випещиними.

І по дівчатках своїх колєжанок я бачу, що їхнє виховання — це зовсім інша пісня. Хоча в перший рік життя я не бачу сильної різниці, це час для забезпечення здоров’я. А вже коли йде усвідомлення свого Я, то дівчатка вже таки дівчатка з того часу, коли починають ходити, вибирати собі туфельки чи платтячко.

І  в нашій культурі від народження диференціюють відношення до хлопчиків та дівчаток. Чому ти плачеш? —  ти ж хлопчик. Я цього, наприклад, не розумію. Дитина плаче, бо в неї є причина. Мені, що, теж не плакати, бо я велика тьотя? Але якщо я не буду плакати, мене заберуть десь до психіатра і скажуть: ну все лікуйте депресію. І чоловіки дорослі мають плакати, бо це нормально.

— Ми завжди питаємо про ставлення до мобільних розвиваючих ігор. Що ти можеш сказати про це?

— Мої діти бавляться, але у них запити швидко змінюються. Я бачу, що старший вибирає ігри на конструювання. Він хоче будувати. Це не якісь стрілялки. Це ігри типу Minecraft. Він з лего дуже багато будує. Ігри дають йому поштовх на творчість, на те, щоб думати, на розвивання інженерних підходів. Але це не має бути цілий день.
Менший син дуже любив ігри Nravo Kids. Він сидів співав. Вже як підріс, то хоче складніші ігри. Я намаюся розрізняти те, що дітям варто бавитися, що для них буде корисним.

— Ви контролюєте вміст ігор, які діти бавляться?

— Так, постійно. Чоловік приходить з роботи і питає: “Що ти дивишся?” А малий любить дивитися на ютубі відео, як інші гравці проходять рівні. І малий пояснює, що в ролику оглядач показує, як будувати то і то. І потім під час гри малий розказує, як то має бути.

Для мене це нормально. Діти живуть у тій системі координат, яку задає сучасний світ. Це життя за запропонованими обставинами. Я не кажу: не грайте. В них є мій телефон і комп’ютер. Але я контролюю, що саме вони бавляться. Я вважаю, що має бути батьківський контроль обов’язково.

— Що ви любите робити усі разом — діти і батьки. Ігри, відпочинок, якісь справи?

— Ми збираємося зараз разом на увесь день переважно на вихідних. В будні Сашко зі мною їздив на виклики і я так бачу, що за рік-два він зможе вчити будь-кого, як правильно мотати слінги :)

Всі разом ми ходимо у парк, на піцу, посидіти разом, у вихідні — на якийсь захід. Зранку поснідали і пішли в місто, зустрічаємося з друзями. Переважно повертаємося пізно додому.

Оскільки у нас дідусів-бабусь у Львові немає, то ми живемо і розділяємо весь час з дітьми. Діти знають всю компанію наших друзів, їхніх дітей. Ми живемо всі разом :)
Або ми на вихідних усі сидимо вдома купкою і дивимося якийсь цікавий фільм. Чи навіть нічого не робимо, деколи і понудьгувати корисно)

— Скажи, які хобі чи щоденні справи тебе надихають?

— Я дуже люблю готувати. А ще я люблю помагати мамам. І коли я маю зворотній зв’язок і бачу, що мама ділиться позитивними емоціями, наприклад, вона пише: “Клас! Я вільна, я пішла з подругами на каву.” І я бачу, що вона примотала дитину і почувається добре, мені це дуже приємно. Буває, що я вже втомилася, коли на тижні повно консультацій, це важко фізично, бо розповідаєш одне й те саме по 2-3 години. Інколи треба доносити до родичів, які не хочуть розуміти. Але мене дуже надихає, коли пишуть, дякують і мами, і тати.

файні_мами

Вже кожен рік думаю: все, не хочу, не можу, не буду,  змучилася. Але пишуть, запрошують. Кажуть, що крім мене у Львові ніхто не їздить. Є консультанти з грудного годування, а слінгоносінням тільки я на виїзді займаюся. Є багато мамів, які носять дітей. Я вже навіть думала підтягнути кілька мам в різних районах Львова, щоб вони могли консультувати, поділитись з ними своїм восьмирічним досвідом.

— Ти також консультуєш онлайн?

— Так, до мене дзвонять практично кожного дня. “Можна фотографію прислати? — Без питань”. Я за 15-20 хв часу розжую і розкладу по поличках. Мені навіть в такому форматі простіше працювати. Звичайно, що це безкоштовно. Єдине, що треба визначитися з часом.

Якщо в мами є можливість приїхати, то чудово. Я в центрі живу, і до мене добратися комфортніше, ніж мені їздити за місто.

Носити дитину можна і на руках, але це доволі важко. Не носити зовсім дитину — це для мене дивно. Я не кажу, що погано, просто для мене це не є добре. Бо діти мають бути на руках. Вони мають бути доношені, випещені, вилюблені. У них тобі розвивається якась така базова довіра до світу. Дитина знає, що коли вона буде плакати, мама до неї прийде. Діти спокійно відпускають маму, бо знають, що вона буде. Як діти підростають, ця відстань до мами також стає більшою.

— Твої побажання батькам та їхнім діткам.

— Щоб діти були здорові, бо тоді мама спокійна і всі щасливі. А батькам бажаю слухати себе, прислухатися до того, що десь глибоко, до свого інстинктивного. До того, що передається природою ще з глибини, з далеких віків.

Коли мама відчуває, що вона би взяла дитинку і притиснула, скрутила. Хай так робить. Я завжди кажу мамам, яких консультую: Не бійтеся! Ви своїй дитині нічого ніколи не зробите. Ви найкраща мама для своїх дітей. Не треба боятися жити з дітьми. Не заради них, не через них, а разом з ними. І тоді всім буде легко.

Nravo Kids бажає Наталі та її сім’ї чудового літа та багатолюдних зустрічей з батьками та дітками!