Блог команди Nravo Kids

ФАЙНІ МАМИ: Розмова з Світланою Кирильчук

4.01.2017

Передріздвяна розмова з чудовою мамою, дружиною, ведучою на радіо Вголос Світланою Кирильчук надихає і заряджає. Хто слухає її передачі, знає, як класно вона сміється і вміє розмовляти. А ще зовсім недавно у неї було День народження. Вітаємо тебе, Світлано! Всіх благ і якнайбільше щастя! Яскравого, успішного року і завжди класних людей поряд, а від рідних багато тепла, любові і затишку!

— Привіт, Світлано:) Скажи, як радіоведуча, з чого ти зазвичай починаєш розмову з новими людьми? В тебе є напрацьовані правила, може, обряди чи все спонтанно відбувається?

— Привіт) Знайомство варто починати з посмішки і доброзичливості, не залежно від того, журналіст ти, чи ні. Колись, до речі, я була більш «колючою», з роками розумієш, що це зайве, добрий стосунок треба будувати одразу і не гаяти часу, якщо тобі людина цікава, звісно.

— Що тобі найбільше подобається у твоїй роботі? Що ти береш для себе?

— Здавалось би, що ведуча на радіо переважно сама у студії, але відчуття одинокості в мене немає. Бо  є  можливість спілкуватися зі слухачами, сміятися, підтримувати, дивуватися – все, що завгодно. Попри те, що у нас немає візуального контакту, словами і емоціями можна «перекрити» цю нестачу. Технічні моменти мені теж подобаються, хоча спочатку я їх боялася: пульт, 100 кнопок, міксування. Після роботи, частіше за все, мені треба побути на самоті, «відновитися»)

Окрім радіо, я також працюю у сфері event-ів, особливо мені подобається режисура сцени на великих концертах, відкрила для себе ще одне «моє».

— Які теми чи проекти тобі найцікавіші для дослідження як журналістці?

— Широкий спектр тем, від соціальних проектів і благодійності, до спортивних, творчих, музичних зокрема. Теми, які надихають або можуть надихнути когось іншого.

— Бувають смішні, веселі історії у спілкуванні з людьми в прямому ефірі? Можеш пригадати щось з недавнього?

— Мені здається, якщо гість ефіру під час розмови з тобою посміхається і жартує (а так було з ТНМК, Бумбоксом та іншими гостями), то одразу є певний фідбек і я в той момент щаслива. У інтерв’ю для мене одним з найважливіших моментів є зробити так, щоб їм було комфортно,  приємно, цікаво спілкуватися. Відвертий регіт також люблю, періодично регочемо до сліз із колегами з ранкового шоу.

— Скажи, ти хотіла бути ведучою чи в дитинстві були інші мрії?

— В дитинстві я мріяла бути співачкою, загалом завжди була творча і активна (КВН, концерти в музичній школі, була вокалісткою рок-груп), вчитися пішла на юридичний, що було помилкою, мабуть. Та я не хочу ні про що шкодувати, вдячна батькам за підтримку і за доленосний переїзд до Львова, який зараз люблю всім серцем. Після юрфаку «пошуки себе» тривали досить довго. Вони ще й зараз тривають, відверто кажучи:)

— Світлано, розкажи про те, як ти плануєш час, щоб встигати все вдома, на роботі, розвиватися, подорожувати? Маєш лайфхаки для мам?

— Графік роботи дозволяє приділяти час сім’ї, тут проблем немає. Я не з тих дружин і мам, які весь вільний час проводять у хатніх справах, загалом стиль життя нашої сім’ї рухливий, насичений, вдома буваємо не так часто. Якщо подорожуємо, то, переважно, всі троє. І мені подобається демократія у наших стосунках з чоловіком: кожен має право на час поза сім’єю, ми не ставимо один одному жорстких рамок. Зустрічі з друзями, його ділові вечері з партнерами, подорожі на байку, мої концерти чи корпоративи — завжди домовляємось і балансуємо. Звичайно, інколи не без допомоги бабусі і дідуся, за що їм дякуємо.

— Наскільки, на твою думку, Львів — комфортне місто для сімей з дітьми? Де ваше улюблене місце?

Однозначно бракує місць для розваг з дітьми, особливо в центрі міста. Подорожі показали нам, як буває у Європі чи в Америці – і велодоріжки безпечніші, є де покататися на скейті, і майданчиків більше. Сину Марчику зараз 5, він ходить на плавання і має багато занять у дошкільному закладі, тому на вихідних часом побути вдома, побавитися – це щастя для нього.

Коли дозволяє погода, катається на кік-борді, велосипеді, ганяє з татом у футбол, запускає повітряного змія, взимку – лижі, чоловік поставив його минулого року. Шкода, що немає планетаріуму чи океанаріуму, хоча б невеличких (навіяно цікавістю нашого сина до підводного світу/дайвінгу і космосу), хотілось би інтерактивний музей, який наочно демонструє закони науки і природних явищ (у Києві є такий).

— Що ви любите робити усі разом сім’єю?

— Є у мене одна улюблена традиція – в неділю ходити снідати втрьох десь в центр. Тоді ще не так багато туристів, можна поспілкуватися, неспішно попити кави з найріднішими, мммм…

Ми любимо зустрічатися з друзями, кататися на велосипедах разом, подорожувати, Марко вже відвідав більше 10 країн, всюди намагаюся вчити його хоча б кільком словам місцевою мовою. Взагалі хочеться, щоб він виріс відкритим до спілкування, щирим, easy going person, подорожі, як ніщо інше, цьому сприяють.

— Що тебе надихає, додає енергії, наповнює?

— Нові країни, нові знайомства, волонтерство.

— Що ти цінуєш в людях, які професійні та особисті якості? Чи є в тебе кумири або вчителі?

— Кумирів немає, просто люблю людей, які стараються працювати якісно і професійно. Останнім часом особливо ціную людей, з якими легко жартувати і сміятися. Я щось багато про сміх говорю… Але це велике щастя, коли поруч є люди, з якими легко і позитивно.

— Як ти думаєш, як людям треба жити, щоб у них були щасливі сім’ї? З досвіду, з спостережень, з розповідей…

— Я багато читаю на тему розвитку, виховання дитини, стосунків. Та треба завжди пам’ятати: чужий досвід чи погляди не завжди можуть підходити тобі і твоїй сім’ї. Золота середина, адаптація корисної інформації, не перегинати палку ні в чому, жодна думка не є істиною в останній інстанції (окрім аксіом на кшталт того, що дітей бити не можна, категорично).

Головне – відчувати моїх хлопців і прислухатися. До речі, вважаю важливим – не ізольовувати чоловіка від догляду за дитиною. Йдеться про немовлят, десь до року.  Від заміни підгузків до «посидіти з дитиною», поки я відлучилася, вони мають будувати міцні стосунки змалку. Мої хлопці мають дуже сильний зв’язок і я рада цьому неймовірно!

— На твою думку, як варто виховувати дітей? Чим ви з чоловіком керуєтеся? І чи сходяться-розходяться ваші погляди?

— Не робити з дитини центр всесвіту –  ця теза мені близька по духу, хоча наш Марчик для нас, очевидно, найкраще, що з нами траплялося. Вчимо і пояснюємо: не треба проявляти агресію (тільки захист), ділитися (силою не забираємо в нього, але пояснюємо), вітатися, прощатися, казати «дякую» і «будь ласка», вибачатися (ми також вибачаємося перед ним, якщо були неправі). Та усе, що ми вчимо сина, маємо в першу чергу показувати на власному прикладі, про що доводиться інколи один одному нагадувати.

Коли погляди розходяться, влаштовуємо обговорення, у дискусії доводимо кожен свої аргументи, інколи буває важко… а що вдієш, ми дорослі люди, треба рахуватися з думкою і бути справжніми партнерами. На щастя, кардинальних розбіжностей немає, інакше ми б не змогли бути разом, мабуть.

— Хто у вас відповідає вдома за дисципліну: мама чи тато?

Частіше я буваю «злим поліцейським» :) До слова, зараз у Марка непростий період, коли не можу впоратися з його поведінковими «вибриками» – звертаюся до психолога, моя подруга Оксана Сиротяк дає цінні поради. В майбутньому не виключаю і повноцінні сесії у психотерапевтів, які допоможуть нам, батькам, розрулювати стосунки з вольовими сучасними дітьми :)

— Ми брали інтерв’ю в тата, який був у декреті і ділився своїм досвідом. Наскільки це актуально для нашого суспільства і як така ідея тобі?

— Чудово, як сім’ї зручно, так нехай і буде.

— Які цінності треба показувати сучасним дітям?

Чесність, справедливість, добро (благодійність)

— Світлано, твій син бавиться мобільні ігри? Як ти до цього ставишся?

Періодично. На деякий час обмежили йому доступ до мобільних ігор загалом, зараз поступово починаємо давати знову. Повторюся, немає універсальних правил, комусь «ок», що їхні діти не відлипають від планшетів, у когось діти не виявляють надмірної зацікавленості і це не перетворюється в залежність. Коли ми побачили, що віртуальний світ цікавив його більше, ніж реальний (а він у нашого сина досить насичений, повірте), вирішили обмежити. Я розумію, що сучасне життя все одно затягне Марка у цифровий  світ, просто трішки згодом.

Йому тільки 5, я сподіваюся, що наші катання на лижах, велосипедах, лазіння по деревах з друзями чи ігри вдома – відкладуться в його пам’яті і сформують спогади про «щасливе дитинство», хочу, щоб він набрався їх побільше. А мобільні пристрої  сучасні діти освоюють швидко, тому він усе надолужить і може стане крутим айтішником, хтозна, хтозна… ) В будь-якому разі наше завдання – розвинути у ньому soft skills, а інформаційні скіли він здобуте без проблем, коли прийде час.

— Хто вибирає і завантажує програмки на дитячий пристрій? На що ви звертаєте увагу при виборі гри?

— Тато. У нас є різні забавки від Lego,  “Всяка Музяка”, принагідно покажемо нову гру від NravoKids про автобус.

— Твої побажання усім батькам та діткам.

— Прислухайтеся один до одного, бавтеся, дуркуйте, танцюйте, співайте, розвивайте, розумійте, обіймайте.

А ми бажаємо Світлані багато добра, краси у житті і здійснення своїх мрій!