Блог команди Nravo Kids

ФАЙНІ МАМИ: Розмова з Уляною Антоник

17.11.2015

Вітаємо програмного директора радіо Вголос Уляну Антоник та усю команду з першим ювілеєм 1 рік радіо Вголос!!! Нам шалено приємно мати таку чудову маму Уляну в наших Файних Мамах. І сьогодні говоримо про сім’ю, роботу, дітей, подорожі, музику, улюблені заняття, щоденні справи і такі сердечні, важливі речі… Легка і цікава бесіда інколи викликає усмішку або ж вражає серйозністю, тішить веселими та цікавими історіями і розкриває Уляну як дуже добру маму, оптиміста, людину музики, сильну особистість і професіонала.

— Уляно, почнемо розмову з незвичного, можеш пригадати найбільшу несподіванку від своїх дітей за останній час?

— Розкажу звичайно! Але то така несподіванка, на яку треба дивитися. У мене є 2 сини: Ярема, якому 9 років і Марко, якому 3 роки і 5 місяців. Вони тішать і дивують мало не щодня, але Марко недавно перевершив самого себе… Він у нас такий хлопець дуже спортивний, ритмічний і музичний. Вдома є барабанні палички і він гупає ними по чому захоче, мабуть, з річного віку.

А любов до барабанів почалася, власне, 2 роки тому. На Різдво до нас приїхали друзі з Києва і ми ходили з ними вечеряти на Дзигу. Там стояла барабанна установка і от Марко, як сів тоді за неї і закохався…) З того часу, малюк постійно вимагає, щоб ми купили барабани. І ми бачимо, що він до цього дійсно має хист. А ще недавно йому в подарунок привезли такий мікрофончик з колонкою. Ти його вмикаєш, співаєш і все відтворюється в реальному часі з колонки.

Мій чоловік Саша — гітарист, колись він багато років грав з Русланою, то ж, ясно, що у нас вдома є гітара, і не одна…) А Марко страшенно любить пісню Джона Ньюмена “Love me again”. І ось, одного вечора, Саша вирішив підіграти Маркові його улюблену пісню, а той мав співати у свій мікрофон. Його так завела ця ритмічна гра на гітарі, він почав таке виробляти і так витанцьовувати, я ледве то дознімала до кінця, бо було дуже смішно. Потім я залила це відео в Youtube. Наших друзів, які дивилися цей виступ просто порвало)

— Нам це обов’язково потрібно також показати нашим читачам.

— Так, Марко вас точно потішить. Подивитесь :)

— Тепер перенесемося до твоєї діяльності. Уляно, як ти плануєш свій день? Як встигаєш працювати на радіо, з дітьми давати раду, коли одна дитина в школі, друга — в садочку…

— Якось так складається, що я не планую. Складно щось планувати, коли є багато всіляких різних справ на день. Я намагаюся покладатися на всесвітній розум і все з часом балансується… Влітку був один ритм та режим, коли були канікули, а Марко ще не ходив у садок. Зараз почалася школа. Ясно, що ми місяць звикали до нового ритму. Часами буває складно. Сідаєш ввечері і думаєш: Боже, як добре, що вже той день закінчився і ці два «beautiful monsters»  полягали спати і, нарешті, є трошки часу тільки для себе… А зранку — підйом, вперед…

Вихідні швидко минають, вже знову новий тиждень, ну але таке життя. Я все одно отримую задоволення і намагаюся, якби там не було, завжди налаштовуватися на позитив. Якщо так є, то так і має бути. Головне, що всі здорові, головне, що всі живі, є що їсти, де спати, де жити. І це основне.

—  Уляно, що в роботі тобі найбільше подобається, який формат журналістики найближчий? Ти працювала на телебаченні, тепер радіо…

— Так склалося, що я почала працювати з першого курсу навчання. Я закінчила факультет журналістики в Національному університеті ім. Івана Франка. Дуже люблю свою роботу і мені складно сказати, що саме я люблю найбільше. В першу чергу, я дякую Богові за те, що завжди, де б я не працювала, я отримувала і далі отримую задоволення від того, що робила і роблю зараз. Це одна зі складових щасливої людини — робити те, що тобі в кайф. В мене дуже цікава робота, вона творча, я щодня спілкуюся з фантастичними людьми.

файні_мами

В мене є досвід ведення ефіру на радіо — я працювала сім років на “Львівській Хвилі”. Є досвід ведення різних стилів ефіру на телебаченні. У 2001 році ми на ЛТБ з командою чудових людей запустили новий тоді для Львова формат ранкового шоу — це була програма «Вже ранок», я була ведучою. Ми працювали з напарниками тиждень через тиждень. Це було бомбезно — безліч інтерв’ю, дві години прямого ефіру, інтерактиви, постійно потрібно триматися на плаву, вести діалог. Потім був телеканал ZIK. Тут я працювала, як ведуча «Огляду дня», журналіст у новинах, потім стала випусковим і шеф-редактором «Огляду». Потім пішла в декрет, бо народився Марко :)

Минулого року у мене з’явився ще один новий досвід — запуск радіо «Вголос». І це безцінно для мене ще й тому, що я не уявляю свого життя без музики. Для мене музика — це життя, а життя — це музика. Пам’ятаю той час, коли я ще жила з батьками, мама мене завжди, під час передвеликоднього посту, навантажувала, щоб я не слухала музику. І коли приходив той Великдень, я могла врубати цю музику після церкви в машині відразу — це було задоволення космічних масштабів!

Я все завжди роблю під музику. Сесії здавала, курсові, дипломні писала, засинала, прокидалась…. Був період, коли я працювала ді-джеєм в культовому клубі-кафе “Лялька” на дискотеці. То була маса недоспаних ночей і так далі, але мені це було в кайф, тому що коли ти включав ту музику і от народ виходить в зал і ти бачиш, що їм це пішло, це робота з такою емоційною віддачею!

Я щаслива від того, що маю справу з музикою і хорошими талановитими людьми, з якими мені зараз на радіо дуже комфортно працювати, на яких можна реально покластися. 16 листопада радіо «Вголос» виповнився один рік. Зрозуміло, що він був складним, було багато різних моментів, ми продовжуємо становлюватися, але мені дуже комфортно зараз з моєю командою. Це дуже надійні і віддані роботі люди, а це дуже важливо для мене, і як для людини, і як для програмного директора.

— Ти говорила, що тобі батьки забороняли слухати музику в певний час, а ти дітям щось забороняєш?

— Я вважаю, що дітям треба забороняти.  Ну бо ясно, якщо дітям нічого не забороняти, то вони стануть твоїми батьками :))). Але не можна це робити примітивно. Буває інколи, я зриваюся, підвищую голос, але потім бачу, що це не дає жодних результатів. Навіть, навпаки… Ярема починає підвищувати голос на Марка і виховувати його аналогічними фразами, які я використовую для нього. Я не хочу стверджувати, що це мій девіз, але я намагаюся виховувати, навіть, не виховувати, а просто жити і спілкуватися з моїми хлопцями за принципом, що дитина — не моя власність.

файні_мами

Вони мають свій характер, свої унікальні таланти, вподобання і це моя проблема, якщо я зриваюся і не можу побудувати з ними діалог. Але я цього дуже прагну. Дитина — це особистість, індивідуальність і ти маєш їй допомагати розкритися, розвиватися. Якщо у мене Ярема, наприклад, такий мрійник, він повільний і інколи мені хочеться просто затовкти його, я завжди кажу собі в голові «Стоп! Він такий є!» І не треба його ламати.

Батьки мають пристосовуватися до характеру своєї дитини, а не переробляти його. Повільний ритм життя Яреми, наприклад, цілком збалансовує Марко, який сів, з’їв і забув. Або, сам вдягнувся у три роки, сам взувся, причому, на правильну ногу. Захотів спати – пішов, сам вмився, скомандував одягати піжаму і ліг в ліжко.

— Хто у вашій сім’ї найбільше займається вихованням дітей і як це відбувається? До кого діти біжать пожалітися?

— Мій тато якось в розмові мені сказав: «Я питався Ярему, хто строгіший вдома: тато чи мама? І Ярема сказав, що мама.» Тому, мабуть, так воно і є. Але, мені здається, що то так є завжди, що мами строгіші. Часом буває, коли він зовсім не реагує, я можу сказати: Ярема, я зараз підключу тата до нашої проблемки. Або так голосно, щоб Ярема чув, кажу «Саш, там в Яреми щось не виходить чомусь…» І тоді в Яреми вмикається мотивація уже зовсім інша.

— Ми цікавимося у всіх батьків, яке в них ставлення до мобільних ігор і чи даєш ти планшет дітям чи лімітуєш час гри? Який досвід у вашій сім’ї використання ігор?

— Звичайно, що у нас з моїми хлопцями є досвід використання ігор. Як же без нього в наш час? Діти грають мобільні ігри на смартфонах, на планшеті. Вони і в інтернеті не чужі давно. Кожен, навіть, має свій нік: Ярема — Яремачо, а Марко — Мачомучомен. Я спокійно і позитивно до цього відношуся, бо розумію, що це зовсім інше покоління. Вони по-іншому сприймають світ. Вони такі вже дуже візуальні і цифрові люди. Не такі аналогові, як ми. І це дуже круто! Марко, який у 2 роки сидів і шпарив своїми пальчиками на планшеті туди-сюди — це дуже мило і прогресивно виглядало. Я, до речі, думаю, що саме завдяки мобільним додаткам, в яких треба було складати пазли, Макро зараз складає без проблем реальні дитячі пазли і дуже тим тішиться.

Я, звичайно ж, намагаюмся лімітувати час сидіння за мобільними додатками. Це, приблизно, година на день. З Марком у нас в цьому питанні складніше, бо має бути або тільки так, як він хоче, або взагалі ніяк. Тому планшет ми тимчасово заховали взагалі. Для Марка він в ремонті. Бо у нього, як «падає шторка», то кінець світу просто. Заспокоїти дуже складно. То такий вік і треба потерпіти. В Яреми є смартфон, він бавиться ігри, і якщо я кажу, ще 10-15 хвилин і все, то він спокійно реагує.

—  Уляно, які ти маєш хобі і як їх вводиш у своє життя? Чи вистачає щоденних справ і роботи?

—  На хобі час знайти непросто… Назву своїм хобі все, що пов’язане зі здоровим способом життя. Якийсь період я займалася йогою серйозно, поки могла виділити на це час. Зараз, вже другий рік ходжу три рази на тиждень на тренування до Яреминого тренера з карате. У нас є така збірна группа в клубі «Union». Добре, що я можу знайти час для цього, бо тренування починається о 21:00. Це вже такий період, коли можна з уроками все вирішити, усіх нагодувати, підготувати до сну і поїхати на тренування.

Колись, у студентські роки, я захоплювалася більярдом. Успіхи були непогані — я, навіть, брала участь у клубних чемпіонатах з більярду. Зараз, коли стіл побачу, то серце щемить).

— Як ви з дітьми разом відпочиваєте і проводите час?

— Ми любимо погуляти Львовом, Кайзервальдом пройтися. Хлопці мої дуже люблять піцу. Маємо улюблену піцерію в центрі. Карпати любимо. Недавно їздили з друзями на термальні басейни в Косино. Було 13 градусів тепла, за відчуттям справді холодно. Я собі погано уявляла, як то ми, а тим більше діти, маємо напівголі ходити в таку погоду  і ще й купатися. Але гаряча вода зробила своє.

Ярему взагалі неможливо було витягнути з басейну, Марко також веселився наповну. А потім в садочку розповідав виховательці, як він в пиві купався (там є такий маленький басейн ароматизований і за кольором, як пиво). Коли вихователька з таким знаком питання в очах мені розповідала про ті пивні ванни, то я їй детально мусила пояснити, що то і до чого в нас було.

Знаєте, часом хочеться поїхати чи без Марка, чи без Яреми або взагалі без дітей. Але завжди на душі є якийсь осад, коли когось не береш. Ми на початку вересня їздили в Татарів у Карпати, не брали з собою Марка, але ввечері сиділи і шкодували, що його нема з нами.

Мені сподобалася така приказка, яка недавно гуляла по Фейсбуку: робота нікуди не втече, а діти бувають маленькими тільки раз в житті. В мене завжди діти будуть на першому місці. В кожної мами, мабуть, так є. І нехай світ валиться, але я будь-що чи поїду забирати Ярему зі школи, чи Марка зі садочка, чи буду сидіти вдома, якщо це буде потрібно моїм дітям.

файні_мами           файні_мами

Вони мене заряджають позитивом,енергією, вони мене надихають. Буває, звичайно, різне, бо ж це два хлопці. І коли сини вечорами сходяться, то часом, хочеться піти з дому. Бо вони бавляться не так, що одному 9 років, а так, ніби, обом по 3 роки. Тоді я кажу: Саш, а ти уявляєш, коли їх четверо чи п’ятеро? І ми згадуємо наших багатодітних друзів — в такі моменти не заздримо їм).

— Скажи свої побажання для батьків, мамів, які хочуть розвиватися і поєднувати материнство з різною діяльністю?

— Ну, напевно, побажаю, щоб у спілкуванні з дітьми покладалися більше не на розум, а на серце. Бо розум може швидко прийняти якесь рішення, але воно не обов’язково буде правильним. Треба навчитися балансувати мозок і серце. Так, це складно. Я це називаю йогою для розуму.

І ще, не переробляйте своїх дітей, не ламайте їх. Вчіться їх розгадувати, читати, підказуйте їм їхні таланти, і тоді їм буде легше знайти себе у житті і бути щасливими.

файні_мами

Nravo Kids бажає Уляні та її рідним супер-позитиву, домашнього затишку якнайбільше, розквіту та здійснення най-най-найзаповітніших мрій та бажань!