Блог команди Nravo Kids

Розмова з Оленою Лендєл

25.09.2014

З Оленкою — саме так хочеться називати цю молоденьку і надзвичайно приємну маму — нас поєднав інтерес до дитячих музичних цікавих задумок та любов до дітей. Мама півторарічного Луки — музикант, організатор музичних концертів для дітей та невичерпне джерело ідей та оптимізму. І першого жовтня вона чекає маляток-гостей на ювілейному музичному концерті у клубі “Лис Микита”.

— Оленко, розкажи, як у тебе виникла ідея проводити дитячі музичні заходи?

— Напевно, це почалося ще з мого власного виховання. Коли я вчилася у музичній школі, моя викладачка завжди робила для нас творчі зустрічі. Вони були з різними митцями, наприклад, з художниками чи письменниками. І це відбувалося у формі дитячих днів народжень. Ми робили солодкий стіл для дітей і просто спілкувалися з запрошеними гостями. І мені це так закарбувалося з того часу, що повпливало на мене зараз, коли у мене народився син. Тому що я би хотіла, щоб Лука у свій час також займався музикою, отримав музичну освіту, але я не хочу йому це насаджувати, щоб це було як обов’язок, а скоріше як власне бажання. І мені здається, якщо дитина виростає органічно з музикою, змалечку перебуває у музичному середовищі, знайомиться з різними інструментами, то це для неї далі само собою складається. Дитина бачить, як хтось грає і часом у неї також виникає інтерес, щоб і самому спробувати.

— До речі, цікаво, як ти вважаєш, на музичному інструменті можна навчити грати будь-яку дитину? Чи мають бути певні задатки, слух музичний?

— Насправді я не є фахівцем у цьому питанні, тому можу тільки свою власну думку сказати. На якомусь певному рівні можна навчити кожну дитину розумітися в музиці, знати грамоту музичну — це доступно будь-кому. Багато залежить від того, як викладати. Фактично, усе залежить від викладача.

За висловлюванням японського доктора Сузукі, кожна дитина народжується з хорошим слухом. Але якщо їй співають нечисто, то вона так і запам’ятовує. Тому бажано давати дітям слухати хорошу музику, щоб вона відразу вловлювала правильні комбінації. Я не можу стверждувати, що він повністю правий. Але на певному рівні навчитися грати на музичному інструменті може кожна людина.

— Які методики ти використовуєш, яких виконавців запрошуєш на дитячі музичні події?

— Я не обмежуюся лише класичною музикою. Багато людей, які роблять схожі зустрічі, акцентують суто на класиці. І насправді діти легко сприймають класику. Але у нас також звучать сучасні композиції в обробці для інструметів, гітари, наприклад, або ще інших. Наразі ми працювали з музикантами, які погоджувалися нас підтримувати і хотіли грати з дітками. Також через знайомих шукали музикантів. Дуже нас підтримало сімейство Дуць, яке є у Львові, де батько, мати і їхня дочка — усі музиканти. Вони нам сприяли організаційно, розповсюджували інформацію про наші заходи. І за це їм велике спасибі. А взагалі, мені здається, що у майбутньому можна буде залучати учнів, скажімо, музичної школи ім. Крушельницької, студентів консерваторії. Вони вивчають твори і навіть організовують концерти у філармонії для дітей. Але це вже для старших дітей. Із мацьопами у філармонію йти не зовсім виправдано. Тому що вони там себе ще не вміють поводити. І вимагати, щоб вони там тихенько сиділи — це поза їхніми можливостями.

А для самих студентів грати малим діткам може бути великим заохоченням, доброю практикою. І ми за це візьмемося. І за перший рік свого існування ми вже пройшли певний шлях, роблячи і помилки, і успіхи. Думаю, що ми вже відчули і знайшли шлях, як будемо розвиватися далі.

— У Львові аудиторія готова до сприйняття таких заходів? Як діти слухають музику?

— Дітям дуже цікаво. Звичайно, спочатку для них це трохи як шок. Вони сидять дуже тихенько і слухають першу пісню. А далі вони вже призвичаюються до інструмента, до звучання і починають займатися своїми справами. Вони можуть побавитися один з одним або сконцентруватися на своїй грі. Але після заняття вони ніби пригадують, що цей інструмент видавав звуки, починають підходити до нього і пробують порухати струну чи клавішу. Просто діти все сприймають по-своєму. І якщо вони граються у даний момент, то це не означає, що вони не слухають. Насправді, вони все вловлюють, що їх оточує.

— На українському ринку музичні матеріали для розвитку дітей достатньо представлені? Як вибирати музичні ігри, диски дитячі? На Форумі, мабуть, ти звертала увагу і на Першу музичну абетку.

— Зараз достатньо велика кількість усього, що можна подивитися у інтернет-мережі. І є вже збірки класики. Є чимало відгуків, що діти дуже добре скрипку сприймають. Тому з класики — Вівальді — це однозначно  — будуть уважно слухати :)

Щодо Першої музичної абетки, то ми вже собі цю книжечку купили і нам дуже сподобалася. Цікаво те, що це класика у поєднанні з дитячими віршиками. Луці подобається, щоб я йому читала, коли на фоні грає музика. Він слухає. Дещо вже повторює. Хоча він ще зовсім маленький і тільки починає вчитися, деякі слова вже пам’ятає.

olenka_lendel

— Як ви бавитеся вдома? Можливо, це настільні ігри, активні руханки чи спокійний відпочинок вибираєте?

— Я дуже багато співаю для нього. Гра виглядає так: ми читає книжечку чи розглядаємо малюночок і малий бачить якогось персонажа, що йому сподобався. Наприклад, він дуже любить павучка. І коли ми його знаходимо, я співаю пісеньку про павучка. І так практично про кожен предмет.

В цей час Лука перебиває маму мугиканням: “Роу-у-у, ро-у-у”. Оленка усміхається: “Ну що поспіваємо?” І почанає тихенько наспівувати:

Row, row, row your boat,

Gently down the stream.

Merrily, merrily, merrily, merrily,

Life is but a dream.

Лука активно підспівує мамі. І після короткої співанки Оленка продовжує розповідати.

Це буквально два дні тому Лука вперше заспівав — повторив за мною мелодію. Я так тішилась. Я співаю малому українською, але знаємо також багато англійських пісеньок. Зокрема, через те, що хочу його вчити англійської мови, а також тому, що в англійській мові є багато таких, коротеньких, що їх називають “nursery rhymes” — дитячих пісеньок, які запам’ятовуються малечі. У них нехитра мелодія і вони легко сприймаються.

Те, що я бачила з українських пісень — збірки для дітей на дисках — ми собі на форумі придбали також. Там, в основному, пісні довші, розраховані на старший вік, коли дитина вже гарно говорить і може сама пісню запам’ятовувати і повторювати. І я говорила за це з видавцями. Вони кажуть, що це така ніша для розвитку і є зацікавлення в тому, щоб видати коротенькі пісні для діток. Такого типу як лічилочки, пісні з повторенням звуків тваринок або якісь зовсім короткі пісеньки про пори року. Але це на 4 рядочки. Щось коротке, повторюване, що дитинка запам’ятає. Це на майбутнє такі плани є :)

— Оленко, яке в тебе ставлення до планшетних сучасних ігор, дитячих та дорослих? Ми цю тему з кожною мамою обговорюємо.

— У мене двобоке ставлення. З одного боку, я не дуже вітаю, щоб до трьох років давати дитині сучасні пристрої. Тому що дитинка узалежнюється і ще у такому віці важливо вивчати все безпосередньо: в руки брати, торкатися. Це їх більше розвиває, а технології якби звужують їхнє коло і менше розвивають уяву.

З іншого боку, є планшетні розвиваючі ігри. Це не просто забавка, де дитина нічого не думає. Мені таки довелося показати малому телефон. Ми їхали в машині 2 дні. І вже книжечки перечитали, пісеньки переспівали, іграшками набавилися. І потрібно було чимось займати дитину. Я вже наперед завантажила картинки з озвученням, тому що передбачала таку ситуацію. Так я показала Луці ці картинки, де озвучували назви предметів, звуки тваринок. Він слухав і запам’ятовував, пізніше відтворював. А слова, які йому важко було вимовити, він не повторював, але запам’ятовував картинку. І коли ми пізніше побачили вантажівку таку ж, як була на картинці, він митттєво відреагував і почав активно жестикулювати, мовляв, він знає, що це, просто не може вимовити.

Звичайно, що у таких іграх є користь. Просто потрібно дітям дозовано давати технологічні пристрої, особливо у ранньому віці.

— Розкажи, як ви виховуєте сина? Обговорюєте разом з чоловіком, що і як робити? Чи маєте одинакові погляди на це?

— Глобальні погляди на виховання у нас одинакові. Але, звичайно, як у кожній сім’ї, виникають такі моменти, що ми можемо мати різне бачення. Тоді стараємося це обговорити за відсутності Луки. І виробляємо спільне ставлення, щоб не було такого, що один дозволяє одне, а інший — протилежне. Особливо, я не люблю такого, що якщо ми вже раз заперечили щось дитині, а потім поступаємося. Тому ми стараємося дотримуватися чіткої позиції, яку зайняли. Ми живемо з моїми батьками. Тому у нас багато спілкування з дідусем та бабусею. І хочу сказати, що це дуже позитивно впливає на дитину. Бабуся з дідусем, кожен зі свого досвіду додає: читають Луці, розповідають, вчать його. Тому я би радила усім батькам по можливості збільшити спілкування дітей з їхніми дідусями та бабусями.

— Що можеш порадити молодим мамам, які народили першу дитинку? Що для тебе було відкриттям?

— Я би порадила однозначно залишатися активними. Перші місяці дуже складні. Тут дуже допомагає, якщо поруч є хтось рідний, щоб допомогти з дитиною чи вдома. Але, як тільки ви відчуваєте, що вже освоїлись з малятком, то можна продовжувати жити активним життям. І ті всі зустрічі наші я зробила тому, що мені хотілося спілкування. Не тільки для мене, а й для мого синочка. Піврочку було Луці, коли ми почали зустрічі. І власне мами, які поприходили казали: “Не знаю, як дітям, а мамам це дуже треба :)” Бо з такими маленькими дітьми важко було десь  вийти.

Оскільки раніше у нас був формат домашній, то це було для зовсім маленьких діток — кількамісмячних, бо вдома є вигоди для малесеньких. Зараз у нас вже трошки більші дітки, від піврочку. А ті діти, з якими ми починали, зараз вже такого віку як Лука.

Але ми акцентуємо, що це концерти для маленьких діток. Щоб мами зовсім малесеньких не боялися і приходили до нас. А ми зі свого боку із Тонею, якій належить дитячий клуб “Лис Микита”, постараємося якомога комфортніше влаштовувати зустрічі. Можливо, поставимо пеленальний столик, якщо будуть дітки дуже маленькі.

— Ви проводите заняття у групах, розбитих за віковими категоріями?

— Наразі ми не охоплюємо кількісно таку велику аудиторію, щоб ділити її. Але, звичано, що ми плануємо розділити на зовсім малих і більших, щоб було до трьох і після трьох. Бо не цікаво зовсім малим та старшим разом бавитися. Для старшеньких діток можна на заняттях завдання різні давати, а з малими вже цього не зробиш. Для наймолодших ми ставимо іграшки розвиваючі дерев’яні або те, чим вони люблять бавитися — щоб вони були зайняті під час заняття. Стосовно гри на інструменті, то у мене є вдома бандура. І малий вже знає і сам каже: “Бринь-бринь” — це означає, що потрібно дістати бандуру і можна видобути потрібні звуки. Він знає гаму. Він співає “до”, мама — все решта). І гама повна.

Ми дуже хочемо, можливо, уже з нового року, розширити наш набір  інструментів та купити іоніку, щоб клавішні були.

Є такий метод, коли кожній нотці присвоюють колір веселки. І діткам легше запам’ятовувати по кольорах, бо нота — це абстрактне поняття. А от коли вони бачать кольорову цяточку, то вони вже знають, про що йдеться. На клавішах також прикріплюють кольорові крапочки і дитина може грати якусь дуже просту мелодію.

Подивлюся, наскільки це буде доступно для Луки у його віці. Настопуного року йому в квітні вже виповниться два.

— Лука вже як твій помічник? Ти щоразу на ньому випробовуєш нові методики?

— Так, Випробовую. Дивлюся, що його цікавить найбільше, що у нього найчастіше викликає інтерес та подив.

— Як материнство вплинуло на твоє життя у професійному плані та загалом?

— Дуже позитивно. Це свідоме батьківство. Ми планували дитинку і дуже хотіли. Але я не уявляла собі, що зміниться ставлення до життя аж на стільки на все, що мене оточує, я дивлюся крізь призму материнства зараз.

Лука — це дуже важлива людина у моєму житті. І він багато змінив у тому плані, що хоча я любила свою роботу — я викладала в Політехніці англійську — зараз я у декреті, але мені більше хочеться займатися чимось, що присвячене дітям, що стосується розвитку Луки зокрема і дітей загалом. Хочеться налаштувати свою справу і залишитися з дитиною більше, ніж виходити на іншу роботу. Хочу бути з сином, бачити кожен його крок, кожне досягнення. Це для мене дуже важливо.

— Оленко, що ти цінуєш найбільше в людях?

— Найбільше ціную щирість, відвертість — уміти не тільки похвалити, а й сказати про недолік. Бо від цього починається розвиток. Тому що, якщо бачиш, що щось можна виправити, треба так і сказати.

Ціную підтримку в людях. Коли люди залишаються з тобою не тільки, коли все добре, а й тоді, коли потрібно допомогти. Також ціную загалом позитивне ставлення до життя. Бо у будь-якій ситуації завжди є вихід. І не потрібно ніколи впадати у жодні крайності. Якщо виникає якась проблема, потрібно шукати помічників. Вони завжди знайдуться.

— Поділишся своїми професійними і творчими планами на найближчий час?

— Іншою важливою стороною нашого життя є книжки. Лука дуже любить, щоб я йому читала, розповідала історії. І я не обмежуюся тільки електронними книжками для найменших. Паперові книжки для старших діток йому теж цікаві. Він запам’ятовує книжку і приносить, якщо хоче, щоб я її почитала. Тому в мене немає чіткого поділу на від 1 до 3, від 4 до 6 років. Тому що насправді маленькі дітки здатні сприймати і складніші книжки, що їм читають.

Ми записалися у бібліотеку для дітей, ходили у читальний зал. Лука роздивлявся книжечки і спілкувався з дітками, які там були. Йому дуже сподобалося. Я думала, що зможу зробити для нього ще такого цікавого у плані книжок? І додумалася до того, щоби організувати дитячий book crossing. Це поняття для Львова  не нове. Є і полички у кафе, і на Сихові зупинки з поличками книжковими. Але ми зареєстрували таку безпечну поличку на сайті за адресою дитячого клубу “Лис Микита” наразі.

Я сконтактувалася з видавцями. І нас підтримали — обіцяли надати нам книжки. Стефан Недериця поділиться з нами своєю роботою “Колисанка мавки”. Дуже приємно, що він нас підтримує. То ж можна приходити з дітками до клубу “Лис Микита” і взяти собі послухати “Колисанку мавки”.

А ще цікаво слідкувати, куди помандрує твоя книжка. Вона може опинитися у будь-якому куточку світу. Але, звичайно, з дитячими книжками все трохи інакше. Мені хочеться знайти однодумців у інших містах і відкривати там схожі полички. Щоб таким чином наші книги могли мандрувати. Для маленьких діток — це можливість побачити книжечки, які є у когось, бути  усередовищі, де книгу люблять і нею захоплюються.

А старшим діткам реально дуже цікаво буде слідкувати, куди відправилися книжечки, які вони віддали на book crossing: де вони опинилися, у кого вони зараз, а також звідки книжки, які зараз у них в руках. Це цікаво, коли книга обростає історією :)

Для підтримання такого професійного інтересу до нашого проекту з дитячого book crossing ми будемо влаштовувати читання для наймолодших діток. Діти можуть собі бавитися у той час, коли їм читають вголос цікаві розповіді. Наразі думала над назвою і вибрала — Маленькі буквоїдики) Ми будемо презентувати наш проект дитячого book crossing першого жовтня на концерті музичному. І будемо дуже раді бачити в себе усіх діток, які люблять музику.

Nravo Kids зичить Олені Лендєл приємних мотивів і звершень в усіх починаннях, повних величезних концетрних залів, надійних помічників та радісного життя!