Мама чотирьох хлопчиків, мама, яка поєднує роботу та виховання дітей, мама, яка багато подорожує з сім’єю, мама, яка ділиться своїми секретами виховання, майстерності все встигати й водночас отримувати насолоду від життя :) Наша героїня — Зоряна Богдан!

Зоряно, як тобі живеться з 5-ма хлопцями в сім’ї? Чотири менших і один старший:)Я ніколи про це не задумувалася, бо ми — сім’я і у нас все виходить природно. У кожного є свої обов’язки. Зранку тато стає раніше, будить старших хлопців, готує сніданок на нас всіх. А обід та вечеря вже за мною.
Не буває такого, що ти відчуваєш тільки на собі чимало жіночих завдань?Ми дуже підтримуємо один одного. Наприклад, коли моя мама у нас, вона дуже акцентується на дитячих діях: “Дивись, куди він заліз!”, “Ой, розлив” і в цьому дусі. Я це сприймаю по-іншому. Ну робив експерименти, розмив — помиємо, витремо і все. Для мене природно, що дитина одягається по-своєму і в цьому проявляє свій характер. Ми навіть не задумуємося, що може бути інакше, а сприймаємо дітей такими, як вони є.
Зоряно, розкажи, як ви любите проводити час всією сім’єю? Є такі вихідні, коли наших трьох старших забирає баба з дідом. Вони можуть у п’ятницю дітей забрати і в понеділок зі школи вже привезти до нас. Виходить аж чотири дні вільних. Ми з маленьким ходимо на прогулянки, можемо піти десь на вечерю.На вихідні, коли ми всі разом, також любимо кудись вийти. Зважаємо на зацікавлення дітей. Старшому вже 11 років, він хоче інколи з друзями в кіно піти.З дітьми можемо поїхати кудись спонтанно. В нашого тата це виходить дуже добре. Я сиджу на роботі, а він мені каже: “Як щодо того, щоб на вихідні поїхати до Стокгольму?” Я відписую: “О, це дуже круто!” Отримую: “Я вже квитки купив” :) Ми так побували в Стокгольмі, відвідали Леголенд, в Фінляндії — резиденцію Санта Клауса. Так робимо короткі поїздки. А кілька тижнів тому робили закупи в Сільпо і чоловік каже: “Може, ми в Краків на вихідні поїдемо?” “Та, давай!,” — кажу. — “То, може, сьогодні їдемо?” Це якраз була п’ятниця. Ми зібралися і ввечері поїхали.
Не створюєте собі проблем з тим, щоб збирати всіх, готуватись заздалегідь?Все, що в мене є зібрано, це аптечка і сумка до басейну, де є все необхідне. А решта — кинув пару штанів, футболок — я з цим дуже не заморочуюся. Бо люди відразу навантажуються думками: а що там дитина буде їсти в дорозі, а в що вбратися, треба весь одяг передивитися. В нас такого немає.Якщо щось раптом забули, то можна піти і купити. Ну і ми звикли до раптових поїздок, тому в нас немає з цим проблем.
Зоряно, у тебе є діти вже давно, а пригадуєш, як було до того? І що змінилося у твоєму житті після того, як ти стала мамою?Насправді найтяжче було з першим. Коли він народився, було багато змін. До того ми багато подорожували самі. Потім народилась перша дитина. А за неї завжди дуже переживаєш. У нас було так, що хтось приходив у гості і дезінфектором руки миє, все у хаті милося, оброблялося. Наша няня казала: “Я у вас по хаті ходжу, а в мене шкарпетки завжди зовсім чисті.”Нас попустило, коли малому було десь 5 місяців. Хоча, ми літали з ним в Київ, коли йому було 2 тижні. А коли йому був місяць, я літала на конференцію з малим і маму з собою брала. То спочатку були дуже перелякані, але досить швидко адаптувались.Влітку ми з ним полетіли в Америку, малий народжений у березні. Там ми подивились, як люди відносяться до того набагато простіше. З нами в аеропорту були люди, які їхали з двотижневою дитиною на Гаваї. Там ніхто собі з того не робить проблем.А вже коли четвертий син народився… Заходить бабуся і каже: “Заберіть дитину, бо він Маркові крокси гризе!” Малий тільки повзати навчився. До речі, коли йому було 9 днів, ми були на Буковелі, бо ж і старших дітей треба розважати. І все-таки, чим менша дитина, тим з нею легше. У старших свої зацікавлення, інтереси. В кожного вже сформований характер та свої плани також є. Як кажуть: “It’s all about attitude.” Все в тебе в голові, як ти це сприймаєш, так і буде.
Поділись ще домашніми лайфхаками, як усе встигати? Ти вже трішки розповідала, що чоловік допомагає на кухні зранку. Хто ще тобі допомагає, щоб ти все встигала?Мені здається, що я ніколи нічого не встигаю. Я дуже багато планую. Наприклад, прочитати всі книжки. Вони в мене лежать на тумбочці коло ліжка — п’ять і ще дві. А я ж мала їх прочитати за кілька місяців. Тому я багато не встигаю.Наші друзі дивуються, як ми в січні запланували вже на наступний грудень подорож до Юти на лижі, а влітку — на Гаваї, в Італію та Іспанію поїхати.
Великі поїздки ви плануєте?Так, ті, що тривають понад тиждень ми плануємо наперед, купуємо квитки, дивимося готелі.
Складаєте плани в якийсь визначений період, може взимку?Переважно, до лютого в нас вже все сплановано. А менші поїздки — то спонтанно.Давай, полетимо. Квитки купити зараз не проблема. Я колись спілкувалась з колєжанкою, і вона каже: “Як ти сама з чотирма дітьми в машині заїхала до Кракова і потім прилетіла до Нью-Йорку!” А я кажу: “Ти знаєш, якби мені сказали: поїдь на Сихів маршруткою, то для мене б було набагато складніше, ніж це.” Просто людина вже звикає і все.