У сім’ї Тараса Тимчака росте двоє дітей, а в його Школі джур на “Козацькій слободі” навчаються помічники козаків — джури. Тарас є учасником групи військово-історичної реконструкції, що займається реєстровим козацтвом 17 століття. Як Файний Тато, Тарас навчає хлопців козацьких звичаїв, уміє пошити історичний козацький одяг та проводить зустрічі із дітьми в садочках, школах.

Тарасе, розкажіть, що вплинуло на ваше захоплення військово-історичною реконструкцією?

Мабуть, моя власна історія. Не так давно я дізнався, що мій дідусь Михайло провадив діяльність в ОУН, але раніше нам з братом Богданом цього ніхто не казав, бо батька Миколу навіть у 80-х КДБ пробували крутити, викликаючи на допити. Він був і є щирим патріотом України і різносторонньо розвинутою особистістю — поет, письменник, різьбяр, художник, композитор. Змалку я чув розповіді про козаків. Ми з братом почувались особливими, бо люди довкола нас жили, як простий радянський люд, а в нас була духовна складова виховання.
Я 6 років вчився у музичній школі по класу академічної бандури, співав козацькі пісні, грав танці. Час від часу цікавився козаками, читав художні книжки, добре вчив та знав історію у школі та вузі, але це не проявлялося так явно до певного часу.
Мені було 30 років, тоді я жив у Києві. На шкільному подвір’ї, через яке часто проходив повертаючись додому, побачив, як хлопці тренуються, фехтуючи на шаблях та мечах. І мене це дуже зацікавило, я відчув, що теж так хочу. Одного дня я сказав собі: або зараз або ніколи — підійшов, познайомився, розговорився. Спочатку хотілося просто повчитись фехтувати, я нічого не знав про рух історичної реконструкції. Але мені пощастило познайомитися з нашим курінним і він мені одразу повідомив, що є можливість поїхати на фестиваль у Хотин. На цьому заході, у повністю позиченому одязі та спорядженні, я вперше все побачив на власні очі, відчув, що ця частина мого життя ще нереалізована, але я дуже хочу в цьому розвиватися.
А чому саме реєстровці, а не запорожці? Реєстрові козаки — це професійне військо, яке було на службі у польського короля. У великому русі запорожців не було чіткого порядку, і це мало негативні наслідки. З історії ми можемо спостерігати часті повстання запорожців, які постійно придушувались. І тільки коли до них доєдналися реєстрові козаки, які пішли за Хмельницьким, то вони стали перемагати. Це був дуже важливий поворот в нашій історії.

Тарасе, як змінилося ваше життя з появою дітей?

Діти накладають дуже великий відбиток на все життя. Як батько, я став дуже щасливим, але відповідальності також додалося. Якщо раніше приходив з роботи й ще мали час разом з дружиною Беллою займатись у школі бальних танців, чи кожен своїми справами, то зараз вдома весь час займають діти. Оскільки я шию і виготовляю багато історичних речей і це потребує багато часу, то для себе вже зрозумів, що поки діти не лягли спати, я не можу цим предметно займатися. Тому я ліпше недосплю, аніж обділю увагою сина чи доньку. Синові Самійлові зараз чотири роки, а доньці Оленці — два. Якщо ми зараз не дамо їм необхідну базу, ба навіть ті самі історії на ніч, то час буде безповоротно втрачено.