Психолог про місце планшетів у житті дітей

На одній із зустрічей з Юлією Гіппенрейтер в неї поцікавилися думкою про сучасні пристрої та їх вплив на дітей. Ділимося її підходом та баченням цього питання, про що ми завжди говоримо з батьками й ділимося з читачами.
Що Ви думаєте про планшети та комп’ютери? Чи є вони шкідливими, і який вплив мають на розвиток дітей?
Ви нікуди не заховаєтеся від планшетів та комп’ютерів, це середовище, в якому зараз діти ростуть. Який вплив робить наявність планшета або те, що дитина з ним робить? Напевно, треба подивитися, як дитина проводить час за планшетом, і самому включитися в спільний процес. Найкраще ви можете допомогти дитині в розвитку, якщо будете робити щось разом з нею, і, далі, за законом зони найближчого розвитку (за Л.Виготським), спочатку ви будете брати на себе більше, а потім поступово делегувати їй те, що вона може виконувати сама. У результаті дитина почне все робити самостійно за законом інтеріоризації здібностей, навичок, ідей, смаків.
Але зараз виходить таке, що деякі батьки, бабусі та дідусі не володіють технологіями. У комп’ютерних іграх діє закон навчання у будь-якому випадку — ти щось робиш, отримуєш результат і зворотний зв’язок, причому, у випадку комп’ютерних і планшетних ігор можливість отримати результат — миттєва. При гарному контролі та грамотному розвитку комп’ютерна індустрія — це один з напрямків отримання дитиною знань і навичок.
Сам собою комп’ютер або планшет нічого не значить, важливо те, як його дитина використовує.

блог Nravo Kids

Мама з питанням: Багато батьків переживають, що їхні діти проводять більше часу за комп’ютером, ніж у живому спілкуванні з однолітками, і проводячи час у віртуальній реальності, позбавляються чогось іншого в житті, що з цим робити?

Почати жити у віртуальному просторі — небезпека, перед якою стоїть все людство. Діти іноді занурюються в нього більше, ніж в реальне життя, у подолання перешкод не ногами, руками, а бігають за допомогою фігурок, і спілкуються тільки з людьми в Інтернеті. Це небезпечно, але я думаю, що батьки знаходять спосіб цього уникнути, коли обмежують перебування у віртуальній реальності. Вам же доводиться дитину обмежувати, щоб вона не їла цілий день шоколад або не пропадала після десятої вечора на вулиці, граючи у футбол. Тут йдеться про режим і дисципліну.
Якщо є така проблема, то потрібно вживати заходи, але не жорсткі міри. Обмежувати — це означає не просто забороняти, а чимось замінювати! Підтримати його дружбу з іншими хлопцями, зайняти його чимось цікавим саме для нього.
Але що виходить на ділі? Комп’ютерна гра конкурує з культурним запасом і навичками батьків, і батьки програють. Ну то не програвайте! Розвивайтеся.
Не комп’ютер винуватий. Комп’ютер не має емоцій, він викликає емоції у дитини. Але ви теж можете викликати емоції у дитини, зацікавлювати. Занурюйте її в розвиток, в гарну класичну музику, театр, музеї, живопис. Але знову ж, не перестарайтеся. Моя донька, коли у неї народилося дитя, і йому був місяць, брала художній альбом і розкривала його перед обличчям немовляти. “Ти що робиш?”, — Питаю, — “Смак у нього виробляю”. Музику напевно можна вже в цьому віці — слух вже працює, а очі ще не конвергують.
У моїй хрестоматії для батьків є історія композитора Сергія Прокоф’єва, він пише, що буквально народився в музиці, тому що коли мама його чекала, вона багато грала на піаніно, а коли він народився, — мама грала в сусідній кімнаті.
Якщо дитина живе в культурному середовищі, вона вбирає її. Вбирання культури — це дуже цікаве явище, але до розуміння того, як саме дитина вбирає форми, фарби, звуки, емоційні відтінки, наука психологія ще не дійшла.
У комп’ютері дитина всього цього не знайде, тільки в живому спілкуванні. Завдяки лояльним до неї людям, дитина може і хоче сприймати те, що їй говорять. Але якщо спілкування зводиться до крику або наказів, дитина закривається від усього, що їй транслюють. Канал спілкування з дитиною повинен бути дуже здоровим, і, що важливо, — дбайливим.