Розмова з Аревік Арзумановою

Вона вміє вносити свято у життя. Саме такою є Аревік — мама-лідер соціальних тусовок та Мамасльотів . І саме таким настроєм вона вміє заряджати людей довкола, гуртувати їх навколо класних заходів і шукати нове, корисне і красиве. Вона як магніт притягує увагу та цікавість людей. Навіть під час цього інтерв’ю наша Наталя спостерігала, як люди долучалися до розмови й знайомилися з нашою файною мамою:) І зараз ви зрозумієте все самі. Натхненного читання всім:)Аревік, ти соціально активна молода мама, організовуєш благодійні акції, Мамасльоти. Хто тебе надихає на цю діяльність?Напевно, варто почати з сім’ї. У мене були дуже активні мама й тато. Хоча й виховували мене у східних традиціях, мені прищепили розуміння того, що потрібно завжди працювати над собою, розвиватися і мати свої цілі та прагнення. Коли в мене з’явилася дитина, я від початку вже знала, що у декреті сидіти не буду. У мене навіть якось і не вийшло. Це тривало 2 тижні. На цьому мій декрет і закінчився.

блог Nravo Kids

А як чоловік ставиться до твоєї активності в житті?Він завжди підтримує мене. Чоловік у мене пасивніший, а я більш активна. І моєї енергії вистачає на нас двох. Якраз я і є тією рушійною силою, котра ніколи не зупиняється. У мене є свої цілі. Кожного року я ставлю собі певні завдання. Але є ще такі ключові цілі, навприклад, до 30-ти мати те, те і те.Коли ми з Наталкою планували Мамасльот, то думали, що це буде щомісячна тусовка, скажемо чесно, крутих мам Києва десь на 1000 людей. Першого разу прийло лише 28, а вже на останній 5 тисяч…Очікування виявилися більш, ніж перебільшені. Було зрозуміло, що піти назад і просто сидіти вдома з дитиною не вийде, бо стосовно тебе є вже великі очікування — люди хочуть цього, людям подобається і плюс — ти повинен робити!Саме від людей йде неймовірно велика віддача, коли вони тобі дякують. Мами щасливі, тати проводять час з дітьми — те, чого часто так не вистачає. І ти відчуваєш, що стаєш лідером у цьому середовищі і очікування такі великі, що підвести ти просто не можеш. Ти робиш круту річ, якої вже потребують і зупинятися не потрібно, рухатися можна тільки вперед.Звичайно, я розумію таку річ, що в усьому повинна бути прикладом для своєї дитини. Якщо дитина пасивна, котра усього боїться, не хоче нічого робити, то ти повинен заразити її тим, що життя — це активність і завжди боротьба. Боротьба зі своєю лінню, втомою, небажанням щось робити, рухатися. Боротьба з оточенням, котре переконує: ляж, склади лапки, життя — це біль. Сказати цьому ні і зажди йти вперед. Чим більше ти рухаєшся вперед, тим більше буде відгуків, радостей, цікавих знайомств. Завжди потрібно жити заради чогось, а не тільки, щоб їсти і відпочити.
Ти береш сина з собою на Мамасльоти?Обов’язково. На жаль, під час самої події, я не можу увесь час проводити з ним, тому що я, як організатор, намотую до 10 кілометрів. Дитина в цей час бавиться і відпочиває з бабусею чи батьком, але син є на усіх Мамасльотах.Я відповідально до цього ставлюся. Бо під час Хелоувіну, наприклад, я за місяць замовила йому костюм Майстра Йоди. Тобто, наша підготовка дуже відповідальна. І я вважаю, що чим більшим він росте, тим більше я дізнаюся, що ще потрібно дітям. Йду вперед за своїм малюком:)
Ти змінилася з появою дитини у житті?Звичайно! По-перше, з’явилася якась неймовірна відповідальність і любов до дітей. Я не скажу, що я у постійному захопленні від них. Скажімо чесно, я не всіх дітей люблю, є дуже невиховані і складні діти. І це, звичайно ж, мінус батьків. Але у мене з’явилося якесь внутрішнє розуміння батьків — як важко бути мамою, татом і що їм потрібно пройти.І ще такого роду відповідальність що я, наприклад, не можу заробляти тільки 2 000 грн і розраховувати лише на себе. Вже є дитина, котрій потрібно дати хорошу освіту, гарно одягнути, смачно нагодувати, купити заморські фрукти серед зими. У мене якась шаленна енергія і бажання мами дати своїй дитині більше, краще і бути прикладом.
Аревік, розкажи, як твоя сім’я організовує сімейний відпочинок? Хто цим займається?Я:) Ми з чоловіком вибираємо напрямки. І оскільки я більше обізнана з цифровими технологіями, то мені легше забронювати квитки, вибрати готель на Вooking.сom чи вичитати на “Trip and Travel” куди їхати — це все моє. Ну і плюс в мене набагато більше знайомих. Виходить, що завдяки тому, що в мене підписників 10 000, я можу написати будь-яке питання і мені відпишуть: що, де і за скільки можна знайти і навіть — я живу поблизу, буду рада вас бачити, приїжджайте! У нас же ж так само вийшло:) Познайомилися. Зустрілися знову і дуже гарно проводимо час у Львові. І працюємо, можна сказати, разом.Будь-яка подорож у мене пов’язана з робочими питаннями. Це може бути подяка за щось чи звіт у позику комусь, дослідження friendly places. Тобто я завжди думаю про те, що правильною інформацією потрібно ділитися. От сьогодні, наприклад, напишу, де в Львові можна зробити класний манікюр, відкривши двері і мовивши: треба! І тут з цим виручають.
Ти відвідуєш з сином бейбі-йогу? Розкажи, як ви вибрали собі таке заняття і що вам найбільше у цьому подобається?Так вийшло, видно, що все складається у житті так, як потрібно — у нас сусідній двір біля будинку ідеально підходить для дитячого спортивного часопроводження влітку. І десь 4 місяці, до кінця вересня, ми кожні вихідні ходили на безкоштовну бейбі-йогу — на травичці займалися. Приїжджали мами з містечок біля Києва: така своя мамська тусовка. І дітки знайомляться, соціалізуються і мами також заводять дружні стосунки між собою, разом проводять вихідний, бо потім ми йдем на каву, спілкуємося та дізнаємося нову інформацію. Це якраз те, чого не вистачає мамам. І дуже важливо, що діти починають дружити між собою.Ми дуже гордимося цим, адже у нас певний рівень сімей — всі родини здорові, активні, любимо подорожі, займаємося розвитком дітей. Тут не побачиш такого, що дитина в соплях сама грається на майданчику, а батько у цей час з пляшкою пива сидить на лавочці. Такого немає! Тут певний соціальний пласт людей — свідомих, у яких бажане батьківство та материнство. І вони отримують від цього задоволення. І ми так один до одного тягнемося.
Ти часто робиш огляди з ресторанів, різних цікавих страв. Яке буденне харчування у твоїй родині? Хто цим займається і чи збігаються в усіх смаки?Я люблю готувати і певний час я дуже активно цим захоплювалася. Тим більше, у нас сімейна традиція приготування їжі доволі сильна. У нас завжди так було, що мама готувала вдома, а тато міг готувати за містом шашлики, але все робила мама.Взагалі-то, у нас змішано кілька кухонь — узбецька, вірменська, єврейська і звичайно ж українська. Готують всі. Останнім часом, як у більшості сучасних сімей, у нас трохи додалося з європейських страв: з’явилася італійська паста.Але багато часу я не витрачаю на готування їжі. Я із задоволенням продовжую пекти і користуюся сервісами, які знімають проблему виїзду за покупкою продуктів: готую я, але продукти вже промиті та порізані привозять нам додому. Це зручно, економиить час і завжди можна спробувати якусь новинку. І ти будеш знати, що отримаєш потрібну кількість руколи і не забудеш випадково купити якийсь соус і вся страва втратить ізюминку.Коли приїжджаю до родичів в Ізраїль, то із задоволенням вчуся готувати їхні традиційні страви. Ці старовинні рецепти пам’ятає тільки моя бабуся.Інколи у нас буває, що ми всією родиною ліпимо манти або готуємо торт і це нам всім подобається. І мій малий тягнеться до цього також. Він намагається допомогти — принесе чашечку або зробить щось простеньке, найлегше.Їжа у нас проста. Зранку син їсть сир з медом або домашнім варенням та сметаною та какао, я — млинці, кефір, обов’язково каву. Це вже традиція. Я все життя мріяла, щоб біля мого дому була хороша кав’ярня. І вона відкрилася 2 роки тому. І тепер я щоранку ходжу туди пити каву. Мене вже там знають і я можу прийти хоч у тапочках.Вдень син їсть те, що й всі ми, у нас здорова їжа: нічого смаженого, жодних булок. Я коли була в Італії, здивувалася — болоньєз, карбонара, піца, лазанья — ми все куштували разом і там це їдять дорослі та діти.
Де ти черпаєш натхнення, щоб завжди розвиватися?У жінках, які постійно inspiration. У жінках, які живуть в іших країнах і показують класні результати. Це від мам, бабусь, котрі мають двоє-четверо дітей до жінок, які оточують мене. Вони офігенно виглядають, мають чудові кар’єри. Це все можливо. Треба підняти свій зад і не лінуватися це робити. А комусь слід змінити свої переконання. Декрет — це не вирок!
Чи доводилося тобі стикатися з складнощами у вихованні дитини? Як ти справляєшся: це відповідна література, поради друзів, батьків чи власні рецепти вже є?Я перечитала достатньо літератури, але не вважаю доцільним вибирати один напрямок, методику і виховувати чітко за цими вказівками. Це не правильно. Має бути широкий кругозір у всьому. Він формує різносторонню особистість. Це те саме, що ти все життя будеш їсти одні бутерброди і тобі захочеться спробувати пасту, а вона таки смачніша. Тому варто пробувати і дивитися, спостерігати.Є батьківське виховання, яке, наприклад, дали мені батьки, і я вважаю, що це дуже правильне виховання. Тому що у мене не було тих страшних проблем, котрих так бояться батьки: наркотики, алкоголізм, тусовки.Вибір тільки одного напрямку у вихованні — це диктатура. Повинне бути різноманіття. І в нашій сім’ї мама — це поганий поліцейський, а тато — добрий поліцейський. У мене виховання строге і можна сказати навіть за старими звичаями. У нас няня з Західної України, з містечка Рогатин. Вона з дитиною спілкується виключно українською мовою і я тільки за. Це круто, бо дитина сприймає відразу дві мови і буде bilingual. Ми всі спілкуємося російською. І таким чином наш син буде добре знати вже дві мови.Ще у виховані мають бути межі. Вони є завжди. В нашому світі ти не можеш робити все, що завгодно. Ти маєш це доволі чітко розуміти. Мені здається, до 3 років, дитина якраз випробовує оцю міру дозволеності. Я чесно признаюся, що інколи він доводить мене до стану, коли хочеться добряче його просто потрясти. Буває таке. Він вдався у мене — дуже активний. Я заздрю тим мамам, у яких, поки дитина бавиться, є час нігті нафарбувати. У мене не буває такого. Маю хвилину і не більше. Я або їм на ходу або ми їмо разом з однієї тарілки, щоб я могла доїсти до кінця і тому буває, якщо дитина не слухається, у мене є три попередження. Після цього я можу підвищити голос і я бачу, що він мене слухається.Покарань як таких немає. Можу трішки шльопнути по попі. Він хлопчик і повинен бути в строгості, але я йому дозволяю при мені все пробувати.
Аревік, давай ще поговоримо про твою діяльність. Коли планується наступний Мамасльот? І що ви збираєтеся змінити чи додати? Інформація постійно змінюється відповідно до побажань людей. 14 лютого буде наступний романтичний Мамасльот. Він розрахований на те, що вдень мама з татом і дитиною проводять час разом, можуть купити щось гарне і смачне до столу. Прикупити якусь одежу, натуральну косметику, смачно поїсти, погратися з дитиною. Чесно кажучи, вимотати її добре, щоб дитина добре спала. А ввечері відвідати ресторан, де є дитяча кімната або залишити дитя у бабусі з дідусем і провести вечір самостійно. Розглядаємо такий формат.Це буде одноденний захід. Два дні — це реально важко. Швидше за все це буде торговий центр — останній поверх, тому що в Києві локацій, де є необхідна для нас квадратура — до 2 000 метрів, є небагато. Крім того, оскільки тут будуть діти, це обов’язково має бути тепле приміщення з доступом до електрики, тому що є точки харчування, де потрібне електрозабезпечення. Словом, має збігтися мільйон нюансів, стати парад планет і все вийде так, як нам потрібно:)Я думаю, що прийде знову 5 000 людей. В обов’язковій програмі розвивалки, кінозал, спортивні заходи для дітей та майстер-класи, ярмарка. У нас буде внутрішня food-зона: солодке, печиво. І food-зона на вулиці: млинці, бургери, супи, глінтвейн, паелья. Щоб тати, поки дитина спить у колясці, могли перекусити і поспілкуватися, завести ділові знайомства. А мами в цей час з подругами п’ють каву та шампанське і скуповуються на ярмарці.Оскільки це 14 лютого, буде наголос на романтичність, сімейність, душевність, але без купідончиків та валентинок. Все буде в красивому європейському стилі без попсових атрибутів.
Які приколи з Мамасльотів тобі запам’яталися?Я вже розповідала про те, що культура гарних свят у нас тільки прививається. Люди не звикли до того, що за гарне свято, сервіс потрібно платити. Вони вважають, що усе має бути безкоштовним. Ми часто чуємо: так, було дуже добре, але 30 грн — це реально дорого. Або на вході перепитують: а за бабусю потрібно платити чи не треба? Так виходить, що постійно є питання фінансового плану, але я на них уже не звертаю увагу.Є такі моменти, що мами чогось не бачать, а потім розповідають, що такого там не було до того моменту, поки їм не покажеш фотографію як підтвердження, що так і було.В основному, за ці 10 Мамасльотів, які ми провели, люди уже зрозуміли, що це добрий рівень і вони готові до нового та цікавого. А смішні ситуації є завжди.
Аревік, яке у тебе ставлення до якісних комп’ютерних, планшетних ігор для дітей?З планшетами поки любов не зійшлася. На iPhone є можливість бавитися. Мало того, я навчила дитину самостійно підключати пристрій до зарядки. Тобто, якщо ти граєшся, то будь добрий потім його заряди.Такого, що тільки 20 хв на день у нас поки що нема. Хоче — дивиться. Я вважаю, що чим більше будеш забороняти, тим більше йому буде хотітися.Ми граємо ігри, у нас є “Хто у горах?”, є розмальовки і найбільше подобається просто процес ходіння по домі з “альо-альо”. У нас муляж на iPhone, але він, на жаль, не працює. Нас дуже рятує iPhone у подорожах, наприклад, закордон, не залежно, чи це літаком чи машиною. Ми обов’язково качаємо мультики на ноутбук, Машу…
Аревік, розкажи, як у вашій сім’ї прийнято проводити Різдво? Ви готуєте святкову вечерю, колядуєте?У нас інтернаціональна сім’я. Так вийшло, що в нас є кілька традицій відзначення Різдва, оскільки у нас представлені різні релігії, національності. Різдво, Святий Миколай, Новий рік, Старий Новий рік — це обо’язкові наші свята. Крім цього, у нас є єврейські: ханука, єврейський Новий рік, котрий відзначають у вересні. Ми святкуємо усі свята. Але слов’янські новорічні — найбільш яскраві. Я 6-го січня відзначила вірменський Новий рік. Тому у нас є багато різного.Свята собі потрібно в житті влаштовувати самостійно. І традиційні релігійні свята приносять нам найкраще. Я не можу сказати, що ми готуємо кутю і визначену кількість страв на вечерю перед Різдвом, але ми ходимо до тих людей в гості, котрі це все готують, і з радістю підтримуємо ці традиції.На Новий рік у нас зажди шампанське та олів’є, правда не в класичному форматі, а це може бути з лососем, наприклад. Це такий новий апгрейд. Є подарунки, ялинка. Це свято, яке ти сам собі готуєш і твоє завдання зробити його красивим. І ще це дуже запам’ятовується дітям.Нам завжди клали на Святого Миколайчика під подушку подарунки, а коли ми стали старші — гроші на наші побажання. Тобто весь час щось відбувалося. Тато ніби-то ходив вигулювати собаку перед Новим роком, а потім хтось випадково дзвонив у дзвінок і там були пакети з подарунками. Це була така легенда про діда Мороза, котрий встиг залишити подарунки і вже втік. Минулого понеділка ми вже підготували маленькі подаруночки. І я маю відповідний настрій на забезпечення свята усім.Просто я впевнена, що необхідне позитивне мислення та настрій, щоб все було ок. Навіть зараз ти притягуєш до себе позитивних хороших людей. Якщо ти постійно в негативі, ниєш, жалієшся, оточення в тебе буде саме таким. І ви всі разом будете йти на дно.
Чого ти чекаєш від цього 2015 року загалом?Що стосується країни — це мир! Будь-яким шляхом досягнути миру. Ніхто не міг подумати, що таке буде в нашій країні, і я розумію, що звичайні прості люди в цьому не винні, вони стали розмінною монетою в якійсь грі і перерозподілі капіталу влади. Страждають прості люди. Мені дуже жаль це бачити. Мало того, я так спостерігала, що у нас не військова війна, а саме інформаційна. Тому що те, що зараз відбувається на нашому телебаченні та радіо — це те, про що через 15 років уже писатимуть книги, це те, що в школах наші діти вивчатимуть як приклад інформаційної війни, котра перемагає будь-які танки, будь-які гради і так далі. Інформація може вбити, зробити рабом більше, ніж зброя. Мені би хотілося, щоб це нарешті припинилося, закінчилося.В нашій країні є дуже добрі ресурси, в нас є море, гори. Є можливості, щоб заробляти гроші, стати туристичною Меккою. Я хочу дожити до того часу, щоб на вулиці тобі люди усміхалися, а не проводили тебе гострими колючими поглядами, якщо ти гарно одягнений, щось смачне їси. Тобто не повинно бути ненависті до успіху. На жаль, це у нас є ще з Радянського Союзу: якщо ти успішний, то ти — поганий.Успішним може бути кожен, просто над собою потрібно працювати. І не сидіти на лавочці і обговорювати, а просто докладати зусиль до реалізації своєї цілі. Факт, вже доведений всіма: енергія успіху приходить тоді, коли ти її шукаєш, коли ти працюєш.
Які твої побажання мамам та діткам?Я хочу, щоб народжувалося більше дітей у щасливих сім’ях. Я хочу, щоб наша країна, усвідомивши свої помилки, підтримувала саме демографічну популяцію. Я хочу, щоб благочинність зростала і гроші йшли у потрібні русла. Хочу миру, щоб ця ненависть зникла. І які б не були проблеми, з позитивним мисленням, настроєм і сильним бажанням ми їх подолаємо.
Nravo Kids бажає Аревік Арзумановій здійсненя мрій, творчих успіхів, радості та усмішок щодня та веселих свят!