Розмова з Іриною Невожай

Як будете у Шанхаї, заходьте в гості — у нас є, де зупинитися. Отаку пропозицію нам зробила радісна і приємна мама Ірина Невожай — власниця турагенства з дитячих подорожей “Мама Тревел”. І ми вже гостримо лижі на Азію :) Бо, як розповіла Ірина, там є чимало цікавого як для дітей, так і для дорослих. Але сьогоднішня розмова саме про дитячі подорожі та усе, що з ними пов’язано. І нам дуже пощастило знайти справжнього експерта і по-материнському уважну дослідницю дитячих мандрівок.
Ірино, твоє туристичне бюро займається лише подорожами батьків з дітьми. Що тебе надихнуло на вибір такого напрямку в туризмі? І як усе починалося?Я вже багато років, ще до заміжжя, працювала в туризмі. Це був напрямок прийому гостей-іноземців в Україні, у Києві. А вже після того, як народилася дочка — почалися зміни. Спочатку не було такої ідеї: робити туристичне бюро, а просто хотілося далі працювати, але не виходити повністю з декрету. І я думала, що буду продовжувати працювати на прийом, але потім захотіла сама поїхати на відпочинок з сім’єю. Але у мене була така велика проблема — у нас донька-алергетик — у неї починалися різні алергії і я дуже боялася за неї. Тому що дуже важко зрозуміти, на що саме алергія у маленької дитини: чи на продукти, чи на пил, чи на тварин якихось. І чоловік у мене також алергетик, тому це для нас було дуже болючим питанням.Ще я боялася з дочкою кудись далеко виїжджати, бо у нас ще і з харчуванням були великі проблеми. Можна було вживати тільки домашню та дієтичну їжу: кролика чи курку. І я дуже переживала за це все. Але влітку звичайно ж хотілося показати дитині море. І я почала звертатися у турагентства, щоб мені допомогли знайти та підказали, куди найкраще поїхати. Найчастіше мені просто давали список готелів і казали: “Тут all inclusive. Бери та їдь!” Але у мене виникало дуже багато запитань: яке там харчування, чи є у них аптека, як мінімум, які у них басейни? І переконливо ніхто не зміг мені розповісти про усі ці дрібниці.Тоді я вирішила, що потрібно самій шукати. І якщо я вже хочу працювати в туризмі, то можу реалізовуватися у цьому напрямку. Так ідея з’явилася. І я вже почала шукати компанії, які можуть організовувати поїздки з дітьми. Я не знайшла нікого, хто б займався саме цим і от так я перейшла від просто ідеї до поступового втілення. У мене залишилося багато знайомих в туризмі та так з їх допомогою я почала свою справу.
Як ви вибираєте країни і як плануєте подорожі, можеш розповісти?Ми самі зараз подорожуємо по Азії. Так склалося, що чоловік отримав контракт у Китаї. І ми за ним переїхали. З кількарічною дитиною можна мандрувати куди завгодно) І Азія мені дуже подобається. Але, перше питання, що постає: чим годувати дитину? Тому що їжа дуже відрізняється, і тут дуже люблять гостре. Але це все вирішується. З дитиною можна й у Тайланд вирушати. Зараз ми їдемо у Малайзію. Також можу рекомендувати ці країни, бо сама вже дуже багато про це прочитала і вже сама тут живу. Тому в Азію з дитиною також можна їхати.І зараз я стала вже спокійна. Тому що я знаю: що зі мною має бути, який пакет ліків приблизно, якщо виникне така потреба. Я вже можу їхати у будь-яку країну світу з донькою.За інформацією про вибір країни батьки можуть звертатися у наше бюро. Все залежить від того, який у них досвід і куди вони вже їздили. По-перше, я розмовляю з мамами. Дізнаюся усю потрібну інформацію: який вік дитини, як мама ставиться до подорожі? Переважно, потрібний індивідуальний підхід до кожного, бо потрібно побачити, як люди налаштовані на подорож.
А інформацію про необхідні ліки батькам варто шукати в інтернеті? Чи є кращі інші джерела?Я стараюся більше читати англомовні ресурси. Якщо у мам є така можливість — читати самій або перекладати, — то краще англійською. Бо там більше практики. Наші також пишуть. Там можна прочитати та про ліки також, але про міста, і як краще подорожувати з дитиною — найкраще читати на іноземних сайтах.І якщо я сама кудись збираюсь, то дивлюся такі сайти й читаю більше про країну, харчування, культуру, і які там є загрози чи можливі інфекції під час туристичного сезону.

блог Nravo Kids

Ти побувала у багатьох країнах світу. Куди порадиш поїхати з дітками один-два роки? Якщо батьки вперше їдуть у подорож з дитиною, то я рекомендую Туреччину. Я сама туди їжджу з дитиною. І мені було цікаво дізнатися: як працює готель зсередини. Тому я поїхала минулого сезону на один місяць і там працювала у знайомих. Дитина відпочивала з батьками поруч. Я працювала в готелі і побачила, яка це структура, яка атмосфера, і що я зможу рекомендувати своїм клієнтам.І ще з власного досвіду подорожей наших клієнтів — головне: заспокоїти маму. Якщо мама спокійна, то будь-який відпочинок пройде на ура! Тоді дитині буде комфортно майже всюди. Я також раніше, як мама, дуже хвилювалася: чим годувати, куди піти і т.д. І виникало дуже багато запитань. А насправді потрібно було мені самій заспокоїтися.У минулому році ми робили вперше семінар з психологом для молодих батьків “Як вперше поїхати на відпочинок з дитиною?”Але, в основному, потрібно розмовляти з мамою. Тати завжди спокійні.Коли я сама хотіла поїхати вперше, мені хотілося у таку країну, де мене б зрозуміли. Тому що, якщо виникли б якісь проблеми, чи щось станеться і потрібен буде лікар, звичайно, що за це переживаєш. Куди тоді бігти? Хто зможе зрозуміти?Тому, по-перше, я вибираю найближчі країни — Болгарія або Туреччина. Тому що там багато наших і можуть також перекласти та зрозуміти, багато людей можуть російською спілкуватися. Це були перші країни, які я поїхала розглядати і продавати. Єгипет, Болгарія, Туреччина. Це перевірено — туди з дитиною можна їхати вперше.І туди недалека відстань — перельоти не дуже довгі — до трьох годин. Тому це перші країни, які я рекомендувала і перевіряла сама.Якщо дитині 3-5 років, я дуже рекомендую брати з собою в дорогу самокат. У нас він є на фотографіях з майже усіх подорожей. І він дуже нам згодився у дорозі.
Ірино, ти ділилася вже планами про організацію дитячих поїздок в Україні, а саме в Карпати. Коли ви запустите цей тур?У мене були плани на створення зимового табору у Карпатах. Тому що я маю чимало мам, які займаються лижним катанням чи сноубордом. Але з дитиною на такий відпочинок трохи важкувато їхати. Тому я дуже хочу влаштувати такий табір для мам та малечі. Щоб мами не відмовляли собі в улюбленому виді спорту і могли поїхати разом з дитиною.Зараз ми якраз про це усе домовляємося. Можливо, що це буде не готель, а приватний сектор. Щоб можна було кататися з трошки більшими дітьми, які вже стають на лижі або була можливість залишити дитину з нянечкою на якусь годину і покататися з іншими мамами.Взагалі, Карпати дуже цікаві у плані туризму. Це дуже здоровий курорт. І він буде дуже корисним саме для вагітних мам. Тому що це одночасно лікування та оздоровлення. Це насправді дуже дорого.
Як на твою роботу та життя впливає те, що ти живеш у Шанхаї?Впливає у позитивному напрямку. Тому що у мене тут +5 годин. І я трошечки більше встигаю. Мені дуже зручно зранку почитати пошту, відповісти, спланувати день для себе і для тих, хто у Києві. Там зараз менеджер та директор, яких я залишила. Далі я можу займатися своїми справами. І потім вже можу мобільно відповідати на e-mail. +5 годин — такий графік мені дуже підходить.
Як у Китаї виховують дітей? І наскільки тобі подобається їхня культура?Це дуже цікаво. Але для початку я розповім про Америку. Цього року я туди перший раз поїхала і у мене був шок. Я трошки змінила своє ставлення на виховання дитини. Різниця у тому, що вони дуже багато дозволяють своїм дітям. І чому я забігла до Америки? :) Тому що так само є в Азії. І після американського досвіду я вже нормально сприйняла Китай.Ми тут уже третій місяць. І от зараз приїхала мама мого чоловіка. Моє ставлення дуже відрізняється від її відношення до дитини, хоча раніше у нас було майже однакове. Я не реагую на вулиці, коли вона бігає, ніби це щось погане.У нас в Україні дітей муштрують до порядку. Особливо, коли вони виходять на вулицю. Я сама часто спостерігала, оскільки ніколи не була консервативною мамою, як на ігровому майданчику мами виходять і кажуть: не катайся на гірці, бо на тобі нові штани. І дитина стоїть сумна і дивиться на ту гірку.Тут, в Шанхаї, діти можуть робити все, що захочуть. Перевертаються, бігають. Хто хоче, може зняти взуття і так бігати по траві. В кафе і публічних місцях дітей не обмежують, їм дозволяють бути вільними.І я дивлюся, як зараз реагує мама чоловіка. Від неї тільки й чути: “Стій, не біжи!” або “Спокійно, не кричи”, “Не рухайся так”. І розумію, що я сама така була. Хоча я завжди вважала себе дуже демократичною мамою.
Розкажи, як ви виховуєте доньку? Хто має найбільший вплив?У неї зараз такий вік (4 роки), що дуже важливу роль відіграє тато. Коли він поїхав уперше до Шанхаю і нам його дуже бракувало, тоді дуже чітко бачила, що дитині не вистачає тата. І зараз вона дуже тягнеться до батька. Вона часто переймає його позицію. І я зрозуміла, що дуже важливу роль відіграє чоловік у вихованні.Ще донька ходить у дитячий садочок. Це також цікава тема) Вони працюють тільки до 4-ї години. І взагалі-то їхні дитячі садки відрізняються від наших. Я можу довго про це розповідати. Однозначно, що на виховання нашої доньки цей колектив впливає також.
Чим саме відрізняються садочки?У вихованні достатньо багато наочності, більше, ніж у нас. У Києві мала ходила у звичайний садочок, ми доплачували за спеціальні курси, навчання. Тут перше, чим відрізняється, — це те, що батьки можуть брати безпосередньо участь в усьому. Вони можуть подивитися на усі заняття, які проводять додатково і безкоштовно.І з батьками також ведеться робота. У нас є батьківські збори. На них дуже детально розповідають, на що потрібно звернути увагу, чим потрібно займатися вдома. Звертають увагу на психологічний стан дитини. На те, як дитина поводиться і почувається. Наприклад, можуть сказати: “Ваша дитина дуже активна. Її потрібно більше обіймати, щоб вона заспокоювалася”. Отаку різницю дуже відчуваю в такі моменти. У нас у Києві такого не було. Коли я у вихователя питала, як справи у садочку, мені відповідали:”Усе добре” і все. Потім я бачила по дитині, що є якісь проблеми.Крім оцієї відмінності, що проводиться робота і з дітьми, і з батьками одночасно, тут є багато наочності, як я вже казала. На заняттях, уроках є дуже багато цікавого. Графік зроблений так, щоб дітям було там цікаво залишатися. Тут можна вибирати, які заняття відвідувати: ліпити, клеїти, заняття з роликів.Хто любить більш спокійні заняття вибирає собі такі, а хто активність — різні спортивні.
Твоя донька зараз вивчає китайську? Скільки їй років?Так, моя донька Василина вже почала вивчати китайську мову в садочку, зараз їй 4 рочки. Але тут я її називаю Ліса. Це як скорочення від Васіліса, а також китайці можуть вимовляти це ім’я. Їм дуже важко говорити Василина.Але у нас така ситуація у групі, це і добре, і погано одночасно, є дівчатка з Польщі. І діти між собою розмовляють російсько-українсько-польською. І вони не хочуть вчити ні російську, ні китайську, бо дуже добре між собою розуміються.І ще, в основному, навчання тут проходить у формі гри. Коли вчать англійську, співають, танцюють. Я коли сама була на занятті, дивилася, що дітям подобається. І я бачу результат від занять.У Києві ми платили гроші за заняття, але нас не пускали подивитися, бо це заборонено. Я від дитини не могла дізнатися, як вони займаються, і ще я не бачила результату. Тут я бачу, як вона грається і повторює пісеньки, легко сприймає навчання, запам’ятовує.
Наскільки популярні мобільні ігри на планшетах у Шанхаї? І як батьки до цього ставляться?Спочатку я скажу про себе. Я ставлюся до цього дуже позитивно. Тому що ми дуже часто подорожуємо і це моя паличка-виручалочка. І я би хотіла зробити список тих ігор, які потрібно брати з собою. Наприклад, у Шанхай з Москви ми летіли 9 годин. І у дорозі планшет був моїм помічником :) Попрошу вас зробити перелік рекомендованих мобільних ігор для дітей 3-4 років.
Ми розпочали у нашій спільноті огляд ігор від українських виробників. Також плануємо зробити ще огляди дитячих казок, тому список вже наповнюється) І розділяти забавки за віком — це також класна ідея, про яку ми вже говорили між собою.Це дуже класно. У нас багато аплікейшенів англійською мовою. Дитина грається, вона вчиться, але їй вони швидко набридають. Просто у мне гіперактивна дитина. Це навіть лікар сказав. Дитина з справкою. Тому мені потрібно залучати її до чогось. А українські ігри — те, що нам дуже потрібне! Дуже добре, що ви таким займаєтеся.Взагалі, я не кожного дня дозволяю бавитися на планшеті. Але під час подорожей це нас дуже рятує.
Які у тебе є хобі? І чи вистачає часу на улюблені справи?Я люблю бігати. А наша дорога у дитячий садок проходить через парк. Тому я маю таке задоволення — прибігти разом з малою в садочок і можу ще бігти назад. І ще ми бігаємо таким чином, що донька їде на самокаті, а я біжу.
Ірино, як ти вважаєш, скільки дітей у сім’ї найкраще мати?Дві-три дитини. Я це зрозуміла, коли ми приїхали сюди. І ще в Україні думала, що варто мати більше, ніж одну дитину. Але коли ми приїхали у нове місце і перший час майже ні з ким не дружили, то я бачила по дитині, що їй дуже бракувало спілкування з іншими дітьми. Коли ми сюди приїхали, вона дуже просила братика чи сестричку. Вона мені казала: я хочу друга. І навіть почала уявляти друзів…
Це доволі поширено. Немало дитячих письменників в своїх історіях розповідають, як діти, коли їм бракує спілкування, уявляють собі друзів або просять тваринку домашню завести. Василина не хоче домашню тваринку завести?Ой, у нас вже був невдалий досвід з тваринкою. Ми вирішили завести хом’ячка. Тут їх продають прямо на вулиці. Чіпляють великі клітки з тваринками і їздять по місту, а біля cтанцій метро продають їх. Ми одного разу зупинилися біля метро, де продавали маленьких хом’ячків. Я ще не знала, що їх тут купувати не можна. Бо продавці їх годують спеціальним кормом, щоб гризуни були активні. Але потім на іншій їжі вони вже не можуть вижити.Я купила на свій страх та ризик, але він прожив тільки три дні. І вже пізніше від українців у Шанхаї я дізналася, що тут не можна купувати тварин на вулиці, і з яких причин. Тому у нас була така маленька трагедія.
Що для тебе є важливим у житті?Звичайно, що це сім’я. Багато чого я зрозуміла вже тут. Звичайно, що це дитина, чоловік, щоб усі були разом, здорові та щасливі. Це перше. А по-друге, це батьки. Коли вони далеко, дуже хочеться їм допомагати, підтримувати. Особливо, коли у нас ще така ситуація у країні. То розумієш, що сім’я — це найважливіше і потрібно триматися! Так воно є і вже нічого іншого видумувати не потрібно.
Ірино, що ти побажаєш нашим, вашим і усім-усім мамам?Я побажала б усім багато подорожей, спокійного ставлення до життя і не хвилюватися без приводу. І побажала б берегти своїх діточок, щоб усе в них було добре! Звичайно хочеться сказати про мир, про те, щоб життя налагоджувалося. Але вже також хочеться від цього усього відійти. Щоб було мирно і спокійно.
Nravo Kids зичить Ірині втілення усіх її професійних планів, які приносять щастя, оздоровлення і цікавий відпочинок сім’ям :) і особистого щастя на довгі роки!