Блог команди Nravo Kids

Розмова з Іриною Невожай

8.10.2014
Як будете у Шанхаї, заходьте в гості — у нас є, де зупинитися. Отаку пропозицію нам зробила радісна і приємна мама Ірина Невожай — власниця турагенства з дитячих подорожей “Мама Тревел”. І ми вже гостримо лижі на Азію :) Бо, як розповіла Ірина, там є чимало цікавого як для дітей так і для дорослих. Але сьогоднішня розмова саме про дитячі подорожі та усе, що з ними пов’язано. І нам дуже пощастило знайти справжнього експерта і по-материнському уважну дослідницю дитячих мандрівок.

— Ірино, твоє туристичне бюро займається лише подорожами батьків з дітьми. Що тебе надихнуло на вибір такого напрямку в туризмі? І як усе починалося?

— Я вже багато років, ще до заміжжя, працювала в туризмі. Це був напрямок прийому гостей-іноземців в Україні, у Києві. А вже після того, як народилася дочка — почалися зміни. Спочатку не було такої ідеї: робити туристичне бюро, а просто хотілося далі працювати, але не виходити повністю з декрету. І я думала, що буду продовжувати працювати на прийом, але потім захотіла сама поїхати на відпочинок з сім’єю. Але у мене була така велика проблема — у нас донька-алергетик — у неї починалися різні алергії і я дуже боялася за неї. Тому що дуже важко зрозуміти, на що саме алергія у маленької дитини: чи на продукти, чи на пил, чи на тварин якихось. І чоловік у мене також алергетик, тому це для нас було дуже болючим питанням.

Ще я боялася з дочкою кудись далеко виїжджати, бо у нас ще і з харчуванням були великі проблеми. Можна було вживати тільки домашню та дієтичну їжу: кролика чи курку. І я дуже переживала за це все. Але влітку звичайно ж хотілося показати дитині море. І я почала звертатися у турагентства, щоб мені допомогли знайти і підказали, куди найкраще поїхати. Найчастіше мені просто давали список готелів і казали: “Тут all inclusive. Бери та їдь!” Але у мене виникало дуже багато запитань: яке там харчування, чи є у них аптека, як мінімум, які у них басейни? І переконливо ніхто не зміг мені розповісти про усі ці дрібниці.

Тоді я вирішила, що потрібно самій шукати. І якщо я вже хочу працювати в туризмі, то можу реалізовуватися у цьому напрямку. Так ідея з’явилася. І я вже почала шукати компанії, які можуть організовувати поїздки з дітьми. Я не знайшла нікого, хто б займався саме цим і от так я перейшла від просто ідеї до поступового втілення. У мене залишилося багато знайомих в туризмі і так з їх допомогою я почала свою справу.

— Як ви вибираєте країни і як плануєте подорожі, можеш розповісти?

— Ми самі зараз подорожуємо по Азії. Так склалося, що чоловік отримав контракт у Китаї. І ми за ним переїхали. З кількарічною дитиною можна мандрувати куди завгодно) І Азія мені дуже подобається. Але, перше питання, що постає: чим годувати дитину? Тому що їжа дуже відрізняється, і тут дуже люблять гостре. Але це все вирішується. З дитиною можна і у Тайланд вирушати. Зараз ми їдемо у Малайзію. Також можу рекомендувати ці країни, бо сама вже дуже багато про це прочитала і вже сама тут живу. Тому в Азію з дитиною також можна їхати.

І зараз я стала вже спокійна. Тому що я знаю: що зі мною має бути, який пакет ліків приблизно, якщо виникне така потреба. Я вже можу їхати у будь-яку країну світу з донькою.

За інформацією про вибір країни батьки можуть звертатися у наше бюро. Все залежить від того, який у них досвід і куди вони вже їздили. По-перше, я розмовляю з мамами. Дізнаюся усю потрібну інформацію: який вік дитини, як мама ставиться до подорожі? Переважно, потрібний індивідуальний підхід до кожного, бо потрібно побачити, як люди налаштовані на подорож.

— А інформацію про необхідні ліки батькам варто шукати в інтернеті? Чи є кращі інші джерела?

— Я стараюся більше читати англомовні ресурси. Якщо у мам є така можливість — читати самій або перекладати, — то краще англійською. Бо там більше практики. Наші також пишуть. Там можна прочитати і про ліки також, але про міста, і як краще подорожувати з дитиною — найкраще читати на іноземних сайтах.
І якщо я сама кудись збираюсь, то дивлюся такі сайти і читаю більше про країну, харчування, культуру, і які там є загрози чи можливі інфекції під час туристичного сезону.

iryna_nevozaj

— Ти побувала у багатьох країнах світу. Куди порадиш поїхати з дітками один-два роки?

— Якщо батьки вперше їдуть у подорож з дитиною, то я рекомендую Туреччину. Я сама туди їжджу з дитиною. І мені було цікаво дізнатися: як працює готель зсередини. Тому я поїхала минулого сезону на один місяць і там працювала у знайомих. Дитина відпочивала з батьками поруч. Я працювала в готелі і побачила, яка це структура, яка атмосфера, і що я зможу рекомендувати своїм клієнтам.

І ще з власного досвіду подорожей наших клієнтів — головне: заспокоїти маму. Якщо мама спокійна, то будь-який відпочинок пройде на ура! Тоді дитині буде комфортно майже всюди. Я також раніше, як мама, дуже хвилювалася: чим годувати, куди піти і т.д. І виникало дуже багато запитань. А насправді потрібно було мені самій заспокоїтися.

У минулому році ми робили вперше семінар з психологом для молодих батьків “Як вперше поїхати на відпочинок з дитиною?”
Але, в основному, потрібно розмовляти з мамою. Тати завжди спокійні.

Коли я сама хотіла поїхати вперше, мені хотілося у таку країну, де мене б зрозуміли. Тому що, якщо виникли б якісь проблеми, чи щось станеться і потрібен буде лікар, звичайно, що за це переживаєш. Куди тоді бігти? Хто зможе зрозуміти?

Тому, по-перше, я вибираю найближчі країни — Болгарія або Туреччина. Тому що там багато наших і можуть також перекласти та зрозуміти, багато людей можуть російською спілкуватися. Це були перші країни, які я поїхала розглядати і продавати. Єгипет, Болгарія, Туреччина. Це перевірено — туди з дитиною можна їхати вперше.

І туди недалека відстань — перельоти не дуже довгі — до трьох годин. Тому це перші країни, які я рекомендувала і перевіряла сама.

Якщо дитині 3-5 років, я дуже рекомендую брати з собою в дорогу самокат. У нас він є на фотографіях з майже усіх подорожей. І він дуже нам згодився у дорозі.

— Ірино, ти ділилася вже планами про організацію дитячих поїздок в Україні, а саме в Карпати. Коли ви запустите цей тур?

— У мене були плани на створення зимового табору у Карпатах. Тому що я маю чимало мам, які займаються лижним катанням чи сноубордом. Але з дитиною на такий відпочинок трохи важкувато їхати. Тому я дуже хочу влаштувати такий табір для мам та малечі. Щоб мами не відмовляли собі в улюбленому виді спорту і могли поїхати разом з дитиною.

Зараз ми якраз про це усе домовляємося. Можливо, що це буде не готель, а приватний сектор. Щоб можна було кататися з трошки більшими дітьми, які вже стають на лижі або була можливість залишити дитину з нянечкою на якусь годину і покататися з іншими мамами.

Взагалі, Карпати дуже цікаві у плані туризму. Це дуже здоровий курорт. І він буде дуже корисним саме для вагітних мам. Тому що це одночасно лікування та оздоровлення. Це насправді дуже дорого.

— Як на твою роботу та життя впливає те, що ти живеш у Шанхаї?

— Впливає у позитивному напрямку. Тому що у мене тут +5 годин. І я трошечки більше встигаю. Мені дуже зручно зранку почитати пошту, відповісти, спланувати день для себе і для тих, хто у Києві. Там зараз менеджер та директор, яких я залишила. Далі я можу займатися своїми справами. І потім вже можу мобільно відповідати на e-mail. +5 годин — такий графік мені дуже підходить.

— Як у Китаї виховують дітей? І наскільки тобі подобається їхня культура?

— Це дуже цікаво. Але для початку я розповім про Америку. Цього року я туди перший раз поїхала і у мене був шок. Я трошки змінила своє ставлення на виховання дитини. Різниця у тому, що вони дуже багато дозволяють своїм дітям. І чому я забігла до Америки? :) Тому що так само є в Азії. І після американського досвіду я вже нормально сприйняла Китай.

Ми тут уже третій місяць. І от зараз приїхала мама мого чоловіка. Моє ставлення дуже відрізняється від її відношення до дитини, хоча раніше у нас було майже однакове. Я не реагую на вулиці, коли вона бігає, ніби це щось погане.

У нас в Україні дітей муштрують до порядку. Особливо, коли вони виходять на вулицю. Я сама часто спостерігала, оскільки ніколи не була консервативною мамою, як на ігровому майданчику мами виходять і кажуть: не катайся на гірці, бо на тобі нові штани. І дитина стоїть сумна і дивиться на ту гірку.

Тут, в Шанхаї, діти можуть робити все, що захочуть. Перевертаються, бігають. Хто хоче, може зняти взуття і так бігати по траві. В кафе і публічних місцях дітей не обмежують, їм дозволяють бути вільними.

І я дивлюся, як зараз реагує мама чоловіка. Від неї тільки й чути: “Стій, не біжи!” або “Спокійно, не кричи”, “Не рухайся так”. І розумію, що я сама така була. Хоча я завжди вважала себе дуже демократичною мамою.

— Розкажи, як ви виховуєте доньку? Хто має найбільший вплив?

— У неї зараз такий вік (4 роки), що дуже важливу роль відіграє тато. Коли він поїхав уперше до Шанхаю і нам його дуже бракувало, тоді дуже чітко бачила, що дитині не вистачає тата. І зараз вона дуже тягнеться до батька. Вона часто переймає його позицію. І я зрозуміла, що дуже важливу роль відіграє чоловік у вихованні.

Ще донька ходить у дитячий садочок. Це також цікава тема) Вони працюють тільки до 4-ї години. І взагалі-то їхні дитячі садки відрізняються від наших. Я можу довго про це розповідати. Однозначно, що на виховання нашої доньки цей колектив впливає також.

— Чим саме відрізняються садочки?

— У вихованні достатньо багато наочності, більше, ніж у нас. У Києві мала ходила у звичайний садочок, ми доплачували за спеціальні курси, навчання. Тут перше, чим відрізняється, — це те, що батьки можуть брати безпосередньо участь в усьому. Вони можуть подивитися на усі заняття, які проводять додатково і безкоштовно.

І з батьками також ведеться робота. У нас є батьківські збори. На них дуже детально розповідають, на що потрібно звернути увагу, чим потрібно займатися вдома. Звертають увагу на психологічний стан дитини. На те, як дитина поводиться і почувається. Наприклад, можуть сказати: “Ваша дитина дуже активна. Її потрібно більше обіймати, щоб вона заспокоювалася”. Отаку різницю дуже відчуваю в такі моменти. У нас у Києві такого не було. Коли я у вихователя питала, як справи у садочку, мені відповідали:”Усе добре” і все. Потім я бачила по дитині, що є якісь проблеми.

Крім оцієї відмінності, що проводиться робота і з дітьми, і з батьками одночасно, тут є багато наочності, як я вже казала. На заняттях, уроках є дуже багато цікавого. Графік зроблений так, щоб дітям було там цікаво залишатися. Тут можна вибирати, які заняття відвідувати: ліпити, клеїти, заняття з роликів.
Хто любить більш спокійні заняття вибирає собі такі, а хто активність — різні спортивні.

— Твоя донька зараз вивчає китайську? Скільки їй років?

Так, моя донька Василина вже почала вивчати китайську мову в садочку, зараз їй 4 рочки. Але тут я її називаю Ліса. Це як скорочення від Васіліса, а також китайці можуть вимовляти це ім’я. Їм дуже важко говорити Василина.

Але у нас така ситуація у групі, це і добре, і погано одночасно, є дівчатка з Польщі. І діти між собою розмовляють російсько-українсько-польською. І вони не хочуть вчити ні російську, ні китайську, бо дуже добре між собою розуміються.

І ще, в основному, навчання тут проходить у формі гри. Коли вчать англійську, співають, танцюють. Я коли сама була на занятті, дивилася, що дітям подобається. І я бачу результат від занять.

У Києві ми платили гроші за заняття, але нас не пускали подивитися, бо це заборонено. Я від дитини не могла дізнатися, як вони займаються, і ще я не бачила результату. Тут я бачу, як вона грається і повторює пісеньки, легко сприймає навчання, запам’ятовує.

— Наскільки популярні мобільні ігри на планшетах у Шанхаї? І як батьки до цього ставляться?

— Спочатку я скажу про себе. Я ставлюся до цього дуже позитивно. Тому що ми дуже часто подорожуємо і це моя паличка-виручалочка. І я би хотіла зробити список тих ігор, які потрібно брати з собою. Наприклад, у Шанхай з Москви ми летіли 9 годин. І у дорозі планшет був моїм помічником :) Попрошу вас зробити перелік рекомендованих мобільних ігор для дітей 3-4 років.

— Ми розпочали у нашій спільноті огляд ігор від українських виробників. Також плануємо зробити ще огляди дитячих казок, тому список вже наповнюється) І розділяти забавки за віком — це також класна ідея, про яку ми вже говорили між собою.

— Це дуже класно. У нас багато аплікейшенів англійською мовою. Дитина грається, вона вчиться, але їй вони швидко набридають. Просто у мне гіперактивна дитина. Це навіть лікар сказав. Дитина з справкою. Тому мені потрібно залучати її до чогось. А українські ігри — те, що нам дуже потрібне! Дуже добре, що ви таким займаєтеся.

Взагалі, я не кожного дня дозволяю бавитися на планшеті. Але під час подорожей це нас дуже рятує.

— Які у тебе є хобі? І чи вистачає часу на улюблені справи?

— Я люблю бігати. А наша дорога у дитячий садок проходить через парк. Тому я маю таке задоволення — прибігти разом з малою в садочок і можу ще бігти назад. І ще ми бігаємо таким чином, що донька їде на самокаті, а я біжу.

— Ірино, як ти вважаєш, скільки дітей у сім’ї найкраще мати?

— Дві-три дитини. Я це зрозуміла, коли ми приїхали сюди. І ще в Україні думала, що варто мати більше, ніж одну дитину. Але коли ми приїхали у нове місце і перший час майже ні з ким не дружили, то я бачила по дитині, що їй дуже бракувало спілкування з іншими дітьми. Коли ми сюди приїхали, вона дуже просила братика чи сестричку. Вона мені казала: я хочу друга. І навіть почала уявляти друзів…

— Це доволі поширено. Немало дитячих письменників в своїх історіях розповідають, як діти, коли їм бракує спілкування, уявляють собі друзів або просять тваринку домашню завести. Василина не хоче домашню тваринку завести?

— Ой, у нас вже був невдалий досвід з тваринкою. Ми вирішили завести хом’ячка. Тут їх продають прямо на вулиці. Чіпляють великі клітки з тваринками і їздять по місту, а біля cтанцій метро продають їх. Ми одного разу зупинилися біля метро, де продавали маленьких хом’ячків. Я ще не знала, що їх тут купувати не можна. Бо продавці їх годують спеціальним кормом, щоб гризуни були активні. Але потім на іншій їжі вони вже не можуть вижити.

Я купила на свій страх та ризик, але він прожив тільки три дні. І вже пізніше від українців у Шанхаї я дізналася, що тут не можна купувати тварин на вулиці, і з яких причин. Тому у нас була така маленька трагедія.

— Що для тебе є важливим у житті?

— Звичайно, що це сім’я. Багато чого я зрозуміла вже тут. Звичайно, що це дитина, чоловік, щоб усі були разом, здорові та щасливі. Це перше. А по-друге, це батьки. Коли вони далеко, дуже хочеться їм допомагати, підтримувати. Особливо, коли у нас ще така ситуація у країні. То розумієш, що сім’я — це найважливіше і потрібно триматися! Так воно є і вже нічого іншого видумувати не потрібно.

— Ірино, що ти побажаєш нашим, вашим і усім-усім мамам?

— Я побажала б усім багато подорожей, спокійного ставлення до життя і не хвилюватися без приводу. І побажала б берегти своїх діточок, щоб усе в них було добре! Звичайно хочеться сказати про мир, про те, щоб життя налагоджувалося. Але вже також хочеться від цього усього відійти. Щоб було мирно і спокійно.

На кінець ми залишили маленьку радість від чотирирічної Василинки. Її веселий Ice Bucket Challenge:

Nravo Kids зичить Ірині втілення усіх її професійних планів, які приносять щастя, оздоровлення і цікавий відпочинок сім’ям :) і особистого щастя на довгі роки!