З цією солодкою мамою нас звело знайомство у соціальних мережах. І виявляється, що Катя — майстриня солодощів — нещодавно пекла торта на іменини для доньки нашої нещодавньої гості в рубриці Файні Мами акторки Наталки Рибки-Пархоменко. То ж світ таки тісний :)Наша зустріч також вийшла солодкою, бо Катя прийшла з подарунком — весняними кексиками. Вся команда зацінила на супер-мега-класно! Пощастило трьом малятам з такою позитивною мамою і її талантом у витворі солодких шедеврів.
Катю, скажи, чим дитячі торти відрізняються від дорослих?Відрізняються і формою, і кольором, і начинкою також. Діти люблять солоденьке, зрештою як і дорослі. Мабуть, найбільше вироби відмінні оздобленням. Часто діти хочуть отримати торт у формі персонажів з мультиків або того героя, якого вони знають і люблять.

Катю, розкажи, як ти прикрашаєш торти, коли печеш їх своїм дітям? Ви разом над ними фантазуєте?Мої діти частіше їли тортики, поки я вчилася, тоді я пекла дуже багато. А зараз через брак часу я печу частіше домашнім без оздоблення. А на свята мені діти кажуть, якого героя вони хочуть бачити у формі свого торта :) Старша моя донька Мирослава любить Вінкс або поні, таку тематику. А молодша Юліана ще маленька, інколи підходить і питає: “О, ти смісарікі робиш? Це вона так називає героїв своїх улюблених мультфільмів.
Катю, як ти вважаєш, з якого віку варто давати дітям торти? Не всі дозволяють їсти солодке дітям у ранньому віці. Може, є спеціальні рецепти для малих дітей?Є різні рецепти. Навіть прості бесквіти можуть бути тільки злегка солодкі. І часто мені батьки кажуть, яких продуктів не потрібно додавати. Або коли у дітей є алергія на щось, то на цьому наголошують. Це добре, коли вміст торта можна повністю узгодити.Можна вибирати торт за корисністю, наприклад, з сирковими кремами, з якими дуже добре поєднуються різні фрукти. Солодке може бути різним і також корисним.Я — прихильник натуральних продуктів і не даю штучних інгредієнтів у торти, стараюся використовувати те, що дала природа, і головне цьому всьому надати гарної форми. Моє завдання зробити смачне, корисне і таке, що тішить своїм виглядом людей.Барвники не всіх кольорів легко робити в домашніх умовах, але з того ж соку червоного буряка можна зробити дуже багато відтінків у цій гаммі: від ледь світлих до таких насичених.Продукти для тортів — це какао, шоколад, борошно, масло, сметана — все доброї якості.
Ти казала, що на день народження Гафійки — доньки акторки Наталки Рибки-Пархоменко ти пекла торта. Який це був торт?Він був у формі золотої рибки. Це був бісквіт шоколадний, горіховий з вершковим кремом. Це просте поєднання, але дуже смачне. І такі торти, я маю на увазі наповнення, часто замовляють.
Катю, ти не брала участі у фестивалях або міських святах, щоб твої вироби побачило більше люду?Ні, ще не виходила. Третя дитина ще маленька — синові Устимові зараз 5 місяців.
Розкажи про своїх трьох діток… Як ти до кожного знаходиш підхід?Старша донька Мирослава ходить в садочок, на дошкільну підготовку. Вже читаємо потихеньку. А молодша якраз готується йти в садочок. Такі цікаві діти, бо всі різні. Малий ще зовсім маленький, а у дівчат вже добре видно, який у кого характер. Юліана у нас така весела, цікава, завжди має що розказати. Дуже потішна дитина.Звичайно, що я шукаю підхід до кожної дитини. Інколи дорослі забувають, що потрібно спуститися на сходинку нижче і стати на рівень дитини. Бо нам хочеться, щоб діти усе робили швиденько і правильно. У дорослих свої задумки, а діти у них часто не вписуються і роблять все у своєму ритмі. Бо дітям якщо захочеться чогось, то вони вже не бажають робити те, що кажуть дорослі. І якщо заставляти дітей, то швидше не буде. І тоді треба придумати щось цікаве.От, сьогодні, моя молодша ніяк не хотіла лягати спати в обід. І бабуся ніяк її не могла вгамувати — довелося мені її зацікавлювати. Я питаю: “Юліанко, а ти знаєш, де живуть страуси?” Її це зацікавило. “Страуси?” — запитує із вже блискучими очима. І я їй розказую про страусів, кенгуру, як вони живуть в Австралії. Як кенгуру носять діток у своїх сумках. І дитина заспокоїлася, слухала і оп — очі закриті і вже спить.
Які ігри твої діти люблять бавитися?Дівчаткам подобається гратися між собою. Коли молодша підросла, зараз їй 2,5 роки то шестирічній Мирославі стало цікавіше бавитися з нею. Вони придумують свій світ: то будиночок роблять, то конструкторами граються, то звіряток різних придумують.
Яке в тебе ставлення до сучасних пристроїв та дитячих мобільних ігор?Я не дуже схильна до того, щоб діти багато часу проводили у цьому. Але у малодшої є великий інтерес, щоб усе поклацати, потицяти. Вона ще не вміє користуватися комп’ютером, але завжди намагається відкрити й щось робити.Мирослава вже все знає і може бавитися, навіть підказує Юліані. Але ми обмежуємо час дітей за мобільними чи комп’ютерними іграми. Я вважаю, що є інші цікаві заняття в реальності. А чоловік дає дітям ігри, щоб вони освоювали сучасні засоби техніки. Щоб діти розвивалися у цьому напрямку, вміли користуватися комп’ютером, телефоном.Гра — це і є навчання для дітей, вони так засвоюють чимало корисного. Це я можу сісти й вивчити щось, що мені потрібне. А для дитини найкраща форма навчання — це гра.
Катю, як у вашій родині виховують дітей? Як тобі це вдається?По-різному виходить. Стараюся знаходити спільну мову з дітьми. І я вже бачу, що ні в школі, ні в університеті не дають таких знань, як людині жити в побутових умовах.Нас багато вчать: різні дисципліни, професійні знання, які нам потрібні і ті, які ми ніколи не застосовуємо, але про життя у сім’ї ніде не вчать, а це потрібне кожній людині.Чому з дітьми не обговорювати життя, і як поводитися, коли в тебе є діти і що робити у складних ситуаціях? Принаймні, в університеті такий предмет варто ввести. Знаєте, як кажуть: ось дитина, інструкція по користуванню не надається. Але люди мають бути готові до того, як дітей ростити або принаймні отримати про це інформацію.Це доволі непросто психологічно. Люди мають розуміти, що ламати дитину не можна, не варто кричати на неї. Але буває таке, що діти виводять з себе. Розумом усвідомлюю, що потрібно заспокоїтися і шукати вихід, а не піддаватися на емоції. Я читаю літературу, щоб трохи підготуватися і в потрібний момент знати, що і як робити.Ми на практиці застосовували терапевтичні казки, різні ігри та спілкування. Я хочу, щоб діти вважали мене своїм другом. Щоб з усім, що відчувають та думають, могли прийти до мене, а не десь там шукати когось, щоб виговоритися.
Тобі вдається вже зі своїми доньками мати таке відверте спілкування та взаєморозуміння?Найкраще з молодшою донькою, можливо, через те, що вона така щира і все поспішає розповісти. Зі старшою мені потрібно докладати більше зусиль. Вона до трьох років не мала конкурентів, все було для неї одної. І мені здається, що навіть зараз вона все ще переживає те, що їй припадає менше уваги, ніж на початку.
Чиї професійні поради тобі допомагають у вихованні діток?Мені дуже подобається Гіппенрейтер, її книжки дуже мудрі. А по догляду за дітьми для мене авторитет — Комаровський. Я читала інші книги, коли у нас була перша дитина і було важко з нею. Аналізуючи тепер, я розумію, що це неправильна інформація і тому це не працювало. А тепер є вже більше досвіду і якщо щось не виходить, я продовжую шукати нову інформацію і так усе налагоджується.Зараз, коли ми проаналізували свої помилки, і послухали Комаровського, переконалися, що з дітьми може бути усе простіше і маленькі дітки можуть почуватися добре та спокійно. Його поради згодилися, і діти не кричать, а сплять спокійно. Я на власному досвіді побачила, що це працює.
Катю, яким ти вважаєш ідеальне дитинство? Що дітям найбільше потрібне?Дітям потрібні батьки! Це увага, турбота, спілкування, проведення часу з рідними. І в сучасному світі цього реально бракує. Батьки зараз зайняті: робота, справи і таке інше. Насправді, найгірше, коли дітям не вистачає уваги. Їм не наскільки потрібні різні іграшки, одяг і якісь новинки. Виявляється, що це найважче дати, бо так купив іграшку і все — дитина бавиться, а щоденно присвятити дитині на звичайну розмову 10-20 хвилин у людей просто не має часу і розуміння, що це потрібно робити.
Зараз у вихованні дітей батьки намагаються бути менш строгими, ніж раніше. Як думаєш, що робити, коли діти хочуть “вилізти на голову” батькам?Всеодно мають бути якісь правила. Анархія — мати прядку — це не підходящий варіант виховання дитини. Бо потім буде — “обнять і плакать”. Тобто, потрібні рамки.
У вас є якісь правила? Хто як будує свій день?Коли старша донька встає, молодша ще спить. Мирослава збирається у садочок. Вона звечора готує свої речі, які буде одягати і що братиме з собою. З обов’язків у неї — це прибирання іграшок, навіть, якщо це розкидала не вона. Бо молодша донька за 5 хвилин може зробити повний кавардак, ніби тут ніхто й не прибирав. І Мирослава обурюється: “Чому я маю прибирати за іншими?” І я їй пояснюю, що малі, вони ж не розуміють, що не можна все розкидати, а ти залучай сестричку, щоб вона тобі допомагала збирати іграшки. От братик і сестричка підростуть, і ви всі будете прибирати однаково. А так ти — головна. Ти ж хочеш бути першою у всьому? У прибиранні ти зараз перша!
Як ти думаєш, скільки дітей має бути в сім’ї, щоб це було найкраще і для самих дітей і для батьків?Я думаю, що має бути більше, ніж одна дитина. Але для мене три дитини — це вже достатньо :) Я якось раніше не думала, що у нас буде троє дітей. І я все більше переконуюся, як добре, що у нас є наш найменший. Я радію, що у моїх дівчаток є братик, і особливо, якщо він виросте таким, як мій чоловік, їм буде дуже добре. Це щастя мати таку рідну людину.
Розкажи за свого чоловіка, про якого ти говориш з таким захопленням.Він дуже добра людина, моя половинка, я б сказала. І я розумію, наскільки неймовірним є те, що ми зустрілися. Бо родом ми з різних далеких регіонів. Я з Дніпропетровщини, а чоловік — з Львівщини. Ми зустрілися на весіллі наших далеких родичів і так знайшли один одного. Я вже сім років живу тут з чоловіком і дуже рада, що так склалося. Бо я відчуваю, що це моя людина.До речі, це він мене дуже підтримував, коли я вчилася пекти. Бо я цим захопилася після народження другої доньки. Хотілося щось гарне готувати. Збирала вирізки, різні рецепти. І звичайно, що не завжди все виходило, але чоловік завжди казав: от дивись як смачно, ще тільки залишилося форму надавати. Або переконував, що вже виходить гарно, коли я не зовсім була задоволена, бо бачила, що може бути краще.Ми якось завжди намагаємося підтримувати один одного. І от те, що я раніше і не думала, мені тепер вдається легко. Я раніше дивлячись на фото торта думала: “Це не можливо зробити.” А тепер я думаю: “Як це зробити?” :) Зовсім змінився підхід. Я просто шукаю спосіб, як це зробити.
Як ти любиш проводити час з рідними?
Коли я можу розслабитися, коли ми робимо щось разом, виходимо на прогулянки. І в таких простих речах, які можна робити кожного дня, є щось навіть святкове. Це так класно — просто вийти з дітьми у парк. Ми часто ходимо у парк Івана Франка, бо живемо близько. Інколи — у Стрийський. А коли молодший підросте, плануємо поїздити по різних містах України.

Твої побажання мамам і діткам.
Любити один одного, шукати взаєморозуміння і дарувати своїм рідним якнайбільше уваги! Не звертати увагу на всілякі дрібниці та побутові непорозуміння. Концентруйтеся на хорошому і позитивному у своєму житті.

Nravo Kids бажає Каті Мудрій та її родині багато щастя, добра в житті та натхнення на гарні звершення!