Розмова з Лілею Кувалдіною

Якою мамою, кулінаркою та геймеркою є Ліля Кувалдіна співачка з гурту “Брати Гадюкіни” та дружина Мирослава Кувалдіна з гурту “The Вйо”, більшості відома як зірка, можна дізнатися з нашої розмови. І дозволимо собі припущення, що вона надихне вас на цікаві ідеї для власного часопроводження.
Лілю, як у тебе день сьогодні?
Чудовий день. Хоча, я спала десь години чотири. Але все йде гарно, все вдається, знаходиться і я всюди встигаю. І от Булатик додає, що знайшов свої загублені 30 євро (коментує Ліля радісний вигук сина з кухні).

Розкажи, як ти проводиш час дітьми? Я маю на увазі ваш з чоловіком вільний від роботи і дитячий від навчання час?
У нас є 4 велосипеди в бабусі в Кобиляках і ми разом їздимо на річку. Там я мушу спостерігати, як діти стрибають, бо так просто стрибати їм не цікаво :) Потрібно, щоб на них хтось дивився, оцінював і міг робити те саме. Але у мене таке відчуття, що я не можу з ними змагатися, бо вони вже таке витворяють, що в мене паморочиться в голові! Ще Корній ходить на циркові студії і він легко може зробити сальто з трьома прокрутками і стрибнути так, що таке не те що повторити, а й дивитися — страшно.
А в другої бабусі, котра мешкає зараз в Португалії, є величезний басейн. То там я придумала стрибки у воду на дальність з жердиною! Я була на сьомому небі від щастя, коли натрапила у садибі на бамбукові хащі, взяла пилку і напиляла нам довгих палиць. Коли ми настрибалися, я побудувала з них дітям вігвам.

блог Nravo Kids, Кувалдіна

Ти любиш активно відпочивати?Намагаюсь не пропускати сезонні розваги, вже три роки поспіль я потрапляю в Карпати, де катаюся на борді. Діти також пробують і в них непогано виходить! Я в дитинстві здобувала спортивні нагороди і була завзятою легкоатлеткою, тому в мене є певна культура тіла, і мені чогось бракує, якщо я нічим не займаюся. А в дітей, звісно ж, енергія б’є фонтаном і її треба кудись направляти.Так, Корній в нас з 5 років займається в цирковій студії. Акробатика і різні класні штуки — це його коньок! На любому пляжі мої діти — королі, тому що вони вміють ходити на руках, стояти на голові й стрибати вище неба! Коли я побачила Корнія на одноколісному велосипеді, і він ще в цей час жонглював трьома м’ячиками, я тішилась, як дитина :) Це справді круто!
Лілю, а твої діти строгі судді?Абсолютно! Най-найстрогіші! Вони перфекціоністи і вимагають того ж самого від інших. Правда, мені часто вдається бути на рівні. Наприклад, за смачні страви діти удостоїли мене звання Королеви щонайменше десятка страв: солених огірків, яблучного пляцка, піци, сирних кульок, сала, м’яса та інших, так відразу всіх і не пригадаю)
Лілю, всі діти видають щось кумедне. Чим твої сини тебе смішать і розвеселяють?Коли перша дитина народилася, я вела livejournal, і спочатку додавала фотографії, перші кроки. Я робила такі теги – #діти, #kids або #Корній, #Булат і туди записувала всякі смішні історії. Тому що коли проходить час, а веду я блог вже десь років 14, я розумію, що з того, що я писала років десять тому, я вже нічого не пам’ятаю.Ну і ще я маю такий блокнотик, де я записую смішні фрази або історії та підклеюю пасма волосся, сьогодні підклеїла туди табелі обидвох за другий клас. Булат сів звіряти: хто з них кращий, але виявилось, що в них одинаково високі оцінки з усіх дисциплін.Одного разу розмовляли з Корнієм про Бога. Я запитала: що б ти зробив, якби ти з Ним зустрівся? Він відповів, що попросив би в Бога автограф, хотів би сфотографуватися з ним, і загадав би, щоб Бог зробив всіх щасливими.Діти вражали своєю мудрістю. Якось ми їхали у Португалії. І проїжджали повз поле з гарбузами. Вони були такі величезні і яскраві, що я просто вигукнула: я хочу вкрасти цього гарбуза! На що мені Корній зауважив: мамо, ти не думай, що ти хочеш вкрасти гарбуз. Це тебе так диявол спокушає. Ти просто думай, що ти хочеш гарбуза. Йому було важливо, щоб у мене було правильне відношення до мого бажання і вчинку. Я була така вражена. І задумалася, що ми так легко розкидаємося словами, навіть жартуючи, що діти, які чистіші від нас, сприймають це все інакше.
Твої діти цікавляться доволі дорослими питаннями, вони мають своє уявлення про доросле життя?Так, вони ставлять доволі “дорослі” запитання. І часом такі незвичні ситуації виходять. Якось, коли маленький Булат побачив голого батька на кухні, він запитав: тату, а що це таке в тебе? Йому пояснили, що це яєчка.Через певний час Міра проводжав нас на вокзал, посадив у поїзд, а ми у вагоні сіли і почали знайомитися з сусідами. Це були чоловіки. І тут Корній питає: “А у вас є яєчка?” Вони порснули зі сміху, але взяли себе до рук і підтвердили, що є. А тоді він знову уточнив: “А ви вже передали своє сім’я жінкам, щоб ті народили вам дітей?”
З власного досвіду, як ти порадиш виховувати хлопчиків? Адже до виховання дівчат підходять інакше.У нашій родині було повно дівчат. У мене є дві рідних сестри – Уляна та Ірина. У нас ще є двоюрідні. І коли всі онуки з’їжджалися до бабусі, то з десяти було тільки двоє хлопців. Тому хлопці в нас були екзотикою.І, мабуть, я така жінка, якій Бог дав синів, бо інакше й не могло бути. Бо дівчаток Бог дає жінкам, які мають виражену жіночність і зможуть так само виховати дочку, передати їй це. Вони завжди – ефектно виглядають, дбають про свій вигляд, макіяж, гардероб. А в мене може бути одна пара рукавиць на весь сезон, а не до кожної сумки, і мені не потрібно ходити постійно на шпильках. Тому я така жінка, яка якраз підходить для виховання хлопців.Я змалку їм пояснюю що треба вчитись піклуватися про себе, своє здоров’я, своє навчання і свій вибір шляху, і брати відповідальність за власні вчинки.
Хто у вас має найбільший авторитет для синів. Це батько?У хлопців до семи років найближча людина – це мама. Вона показує світ, допомагає в усьому. І вже з 7 до 14 років авторитетом стає батько. Тому зараз Мирослав має найбільший вплив на синів. Вони тягнуться до нього, цікавляться його думкою. Вони зараз надають перевагу Мирославу навіть в тому, хто читатиме їм перед сном :)
Лілю, як ти вважаєш, що батьки можуть зробити для того, щоб їхні діти були щасливими людьми?Ну мені видається, що батьки мають просто самі бути щасливими. Не обов’язково лізти з шкіри і робити все для дітей, а самому загинатися. Бо є такі жінки, які повністю віддають усе дітям і через важкі умови життя втрачають і здоров’я, і красу. Виходить так, що мама пожертвувала усім заради дитини. Але дитина не приймає цієї жертви. І коли мама каже: я тобі віддала усе найкраще, що у мене було, то хіба може бути ця дитина щасливою? І, на жаль, у нас є такі ситуації, що мама спрацьована, знищена і нещасна сама, що вона тоді може своїй дитині дати?Треба жити і для себе, і для дітей. І якщо нема грошей, то можна разом вийти на прогулянку. Ми часом беремо чай у термос і йдемо попити у двір. Там можна повалятися на травичці та поспілкуватись один з одним.Нещодавно, коли падав перший сніг, я взяла фотоапарат і ми пішли прогулятися по алеї. Я фотографувала дітей. І такі гарні фото вийшли. Може, бачили, я виставляла у фейсбуці? І діти такі безпосередні – вони не позують, а насолоджуються снігом, прогулянкою.А ще мої друзі дуже люблять, коли я їх фотографую. І вже коли бачать, що я беру фотоапарат, за звичкою, починають готуватися, правильно сідати чи ставати, але я не поспішаю і ловлю моменти, коли вони вже не бачать і забувають, що їх фотографують. Тоді, дивлячись на те, які вийшли фото, питають: це я така гарна чи ти так фотографуєш?)
Твій син Булат вже бере участь у зйомках. Йому сподобалося у ролі актора?Так, наші діти час від часу беруть участь у зйомках. В основному, це друзі запрошують. Діти знімалися для кліпу ТНМК. І ще знайомі, які займаються розробкою ігор для мобільних пристроїв, запросили малого взяти участь у промо-відео. Так він і долучився до просування однієї гри. І Булатикові дуже сподобалося попрацювати над створенням реклами мобільної гри.Я би сказала, що також йому імпонує, що за його роботу платять. Він навіть казав: я можу ще довше. І потім цікавився, а якби я довше попрацював, мені б більше заплатили? І ми його заспокоїли, що цього повністю достатньо. Мабуть, у нашій сім’ї він має найкраще уявлення, що робити з фінансами. Бо постійно на щось збирає, планує: куди вкладати свої гроші. А до таких пропозицій – взяти участь у зйомках – обоє дітей ставляться з охотою.
До речі, як ти ставишся до мобільних дитячих ігор? Ваші діти в них бавляться?До народження дітей я приділяла багато часу відеоіграм. Ми з друзями просиджували ночі у гейм-клубі за стратегіями Age of Empires, Red Alert або Цива. Та коли я стала мамою, то зрозуміла, що діти розділять мої інтереси, адже це так захоплює!В нас вдома в кожного є планшет, плейстешн. Булатик зараз захопився грою “My singing monsters”. Це дуже мила гра, де він схрещує співаючих монстрів та створює нових. І наспівує разом з ними. На приставці в нас ціла дворова ліга. Гості приходять зі своїми джойстіками і влаштовують турніри-мультиплеєр. Це круто.В нас на дивані виростає така грядка: двоє своїх і четверо сусідів, а кругом підлога в попкорні. Свято кожен день! В нашій сім’ї тільки Мирослав прохолодно ставиться до цього, а так і я десь сяду вночі та пройду пару міссій в Metal Giro. metal gear solid.Я дуже люблю ігри і можу годинами про них говорити. З моїх улюблених, це: Metal gear solid, Medal of Honor.
Хто вибирає контент і контролює, скільки часу діти граються в ігри?Діти самі собі шукають ігри, але завжди діляться зі мною і обговорюють, що цікавого в цій грі. Інколи, я можу щось порадити. Діти не так багато часу мають на ігри, тому що навчання та музична школа забирає чимало. І ще в нас є таке правило: о 8-й вечора діти перестають грати у будь-що. Хіба, можуть подивитись мультик чи фільм. В нас сталий розпорядок дня: о 9-й всі в ліжечку, де до 10-ї татко читає їм перед сном)А з боку батьків контролювати вміст ігор, звичайно, що потрібно. Якщо гра для віку від 16, то я спершу продивлюся, що ж там таке, що є вікові обмеження. Все ж таки треба малих захищати від агресії, жорстокості. Їх нервова система така вразлива!
Стосовно вибору професії вже говорили з дітьми?Це круто, якщо дитина у 6 років знає, до чого вона прагне. Я знаю тільки одну таку людину, яка змалку знала, що хоче бути художником і його мама підтримала талановиту дитину, бо повірила в неї. Це Богдан Голояд. Дуже крутий скульптор. Він з шести років зробив свій вибір. І досягнув дуже високого професійного рівня.Мої діти займаються музикою і, можливо, це стане їхньою професією, хоча це зовсім не обов’язково. До чогось конкретного їх не тягне, але багато речей їх цікавить.Булат інколи розмірковує, що буде будувати будинки, або відкриє овочеву крамничку. Корній не знає ще, чим би хотів зайнятися.
Ти їздиш на гастролі, чи не важко виховувати в такому шаленному ритмі дітей?Звичайно ні. Я ж на гастролях! А Мирослав чудово справляється вдома з ними. Інколи, коли на гастролі їду я, а не він, то Мирослав жартує що він “домохозяїн”. Або каже:— Ой, ти їдеш, а що нам робити?— Як що? Жити, не пропускати школу, все буде чудово, я в вас вірю!:)Коли він їде, я також на хвилинку впадаю в паніку, але лишень на хвилинку. Це, напевно, від того, що будеш виконувати обов’язки іншого, але це нормально, ніхто не напрягається.Тиждень тому я повернулася з Західної України, а Міра з дітьми вже записав тріо: Міра – гітара, Корній – флейта, Булат — скрипка — вийшла колядка! І так круто – вже можна грати на вертепах – наколядують купу цукерок!До речі, скоро Різдво, і наші родичі тануть від того, що мають змогу послухати не тільки пісню, а й гру.
Класно. А ви не берете інколи з собою дітей на гастролі, щоб вони вже і до виступів привчалися?Ми беремо їх, коли це зручно. “Вйо-Кобиляки” — фестиваль, який організовує Мирослав у Кобиляках. Там їх всі знають і дітям дуже подобається бігати поміж учасниками фестивалю. Вони знаходять нас тільки тоді, коли в них закінчуються гроші. А ще було, одного разу взяли дітей на виступ Міри в клуб. Булат втомився і заснув у гримерці в гітарному кофрі :)
Твої діти освоюють музику? Можливо, вони також підуть по твоїх з Мирославом стопах?Як наш тато каже, музика – це універсальна мова, якою можна порозумітися з кожним. Навіть, якщо ти говориш англійською, а інша людина – корейською, на рівні музики ви чудово відчуваєте, що хочете передати один одному.Мабуть, це і є однією з причин, що наші діти ходять в музичну школу. Корній вчиться грати на флейті. Скоро в нього буде перший міжнародний конкурс. А Булат – на скрипці. Якраз сьогодні він відіграв на своєму першому академічному концерті.Я скажу так, коли дитина вчиться у музичній школі, то є терпіння з обох боків. Від батьків і від дітей. І часом треба докласти зусиль, щоб був результат.
Лілю, якщо говорити про твою творчість. Ти виглядаєш дуже експресивною, задоволеною на сцені…Так, це в мене єнергія б’є через край. Я дивлюся останні фотографії з концерту Гадюкіних і кажу: О, Боже, яка я кривляка. Як я це роблю? Мені здавалося, що я спокійно стою там і рухаюсь під музику, а на фото-звітах це мене саму дивує. Музика захоплює, енергія переходить з музики в тебе, а з тебе — на зовні. Проста фізика! Е = mc²
А ти можеш уявити, що ти з Гадюкіними не познайомилася? Ти бачиш, яким би могло бути твоє життя?Пригадую, як у Коломиї, на Західній Україні, коли ще на весіллях ставили палатки: одна як їдальня, а друга — це танц-майданчик і ми з сестрами, тоді мені було 6 років, стоїмо затамувавши подих і дивимося, коли ж вже поставлять цей апарат, звук. Я не знаю, звідки я знала ті всі пісні, які там грали. Напевно, вже чула їх на інших весіллях. І ми не відходили від мікрофону. Там ми і прославилися як сестрички Павлик, які співають. І коли нашу родину запрошували на інші весілля, то без нашого виступу жодне не обходилось.В кінці 80-х, на початку 90-х ми жили якийсь час на півночі, на Кольському півострові. І там моя старша сестра Уля, яка чудово співає, записалася до будинку дитячої творчості у ВІА. А перед своїм першим виступом вона захворіла на ангіну. І я співала замість неї. Вже після того ми разом ходили у гурток, виступали перед морячками, на дитячих конкурсах і почували себе зірками:) Дуже смішно мене тролили в “Гадюкіних” — “Группа “Спасательный круг”.А зараз мені якось і уявляти не хочеться, що могло бути інакше, ніж є, бо я би просто не поїхала на “Червону Руту”, не познайомилася з Мирославом. І не народила би наших діточок? Ні, ні в якому разі, навіть думати не хочу. Мені все підходить в моєму житті!Як і тут, десь там, у паралельному всесвіті я сподіваюся, що я все одно живу з цими людьми, а не з якимись зовсім іншими протилежностями. Дивилися серіал “За межею”? Там є така теорія про існування паралельних світів. Але люди у них займаються приблизно одним й тим самим і мають такі ж стосунки, як ми у нашому світі з нашими близькими, друзями. Тому я не знаю, навіщо будувати собі якісь припущення.
А з ким ти дружиш з шоу-бізнесу?Чесно кажучи, у нас є дружні, приятельські стосунки з багатьма людьми, ну от наприклад, Міра ходить у ФК “Маестро”. І він грає з людьми в футбол. Там команда з 40-ка чоловік і там є зірки всього українського шоу-бізнесу: і Віктор Павлік, і Фагот з ТНМК, словом, там величезний список. Я не можу сказати, що ми друзі, але ми бачимося, вітаємося, коли я ходжу раз чи два на рік на футбол. Ми жартуємо, приємно проводимо час разом. Це швидше як приятельські відносини.
Чим ти, власне, вважаєш дружбу?Через те, що я часто переїжджала з міста в місто, у мене немає людини, з якою я дружу змалечку. Я навіть трохи заздрю людям, які мають таких друзів, з якими ще з дитячого садочка підтримують добрі стосунки. І я, наприклад, маю друга, з яким ми товаришуємо 20 років, а він у свої 38 має друга, з яким вони дружать 35 років. І вони сваряться — миряться, сходяться — розходяться, але це от друг з дитинства!У мене таких людей, на жаль, немає. Пам’ятаю з дитинства, коли люди мене надихали або казали якусь фразу, яка впливала на моє формування, відкривала очі чи спрямовувала мене у новому напрямку, але так, щоб сказати: о, це мій друг і він за мене і в вогонь, і в воду, не знаю навіть… Ох, я, мабуть, зараз образила купу людей, які думають, що вони мої найкращі друзі? Хоча купи немає. Є приятелі, близькі люди, і для мене велика честь, якщо мене вважають другом.Алік — це Олег Мох — продюсер гурту Перкалаба. Він мою дитину — Булатіка — тримав до Христа. І я знаю, що ми бачимось рідко, але ця людина молиться за моїх дітей. О, я не знаю, чи можна сказати, що він мій друг, але я знаю, що я можу на нього розраховувати. Хоча він мені більш особливий за інших. Тобто, мені не потрібно з ним дружити. Мені з ним потрібно більш важливі речі у житті здійснювати — це виховання дітей) І добре, що такі люди є.
Лілю, розкажи, як у одній сім’ї вживаються дві зірки?Ой, ми не зірки, по-перше. Я не знаю, що входить в поняття зірковість
Це популярність, відомість :)Ну я не знаю, чи популярність відноситься до зірковості. Зірковість — це коли ти залишаєшся сам на сам, відгороджуєшся від людей і від цієї популярності змушений просто закриватися всередині. Бо тобі ніде не дають проходу і тебе вже це напрягає.На щастя, нам не потрібно замикатися і оточувати себе парканами. Ми не є настільки відомі, щоб казати: ой, ми зірки. І я не почуваю себе зіркою. Хоча, деколи таке бувало, що ми з дітьми сідали десь перекусити, а нас потайки фотографували дівчатка-підлітки. В основному, вони Мирослава фотографують. Але це швидше не зірковість, а просто популярність завдяки тому, що він певний час працював “на тєліку”.
А як в школі діти ставляться до того, що у Корнія і Булата відомі батьки?У дітей в школі ми “мама Корнія і Булатика” і “тато Корнія і Булатика”. Діти самі собі здобувають авторитет і навряд чи їм допомагає в цьому статус їх батьків. Хоча, вчителька Булата розповідала, що ще давно слухала Мірині пісні і вони їй подобались. Ну це так, в школі є речі важливіші за нашу роботу: потрібно назбирати “природного матеріалу” восени — як не має листя, то з чого ж тепер робити екібану? Або вчасно зробити новорічний костюм і таке інше! Школа має свої вимоги. І зірка ти чи банкір, ти чітко підкоряєшся цим правилам.
Лілю, що б ти побажала нашим мамам?Мамам я би побажала миру, любові, підтримки і впевненості. Хай Господь береже вас і ваших діточок!
Nravo Kids бажає Лілі Кувалдіній та усій її родині доброго настрою завжди та гарних життєвих моментів!