Хто є у горах? Про це дуже добре знає наша сьогоднішня співрозмовниця — карпатська діячка туризму, культури Марія Скира. Вона проживає у Карпатах, а для туристів створює добрий відпочинок і відома, як авторка і перша господиня-екскурсоводка у 10 оригінальних музеях найвідомішого в Карпатах селі Колочава. І безперечно, це матуся чудової дівчинки Даринки й добра дружина щасливого чоловіка Юрія. А ще Львів знає Марію Скиру як журналістку й активну, діяльну людину.
Марічко, розкажи нам, які основні розваги у дітей в Карпатах?Розваги дітей у селі завжди дещо відрізнялися від тих, що є у місті. Карпатські діти позбавлені можливості ходити до театру чи кіно, проте вони весь час спілкуються із природою.Пам’ятаю: ми у дитинстві постійно цілими днями пропадали то в лісі, то на річці, організовували пікніки, каталися на велосипедах, популярними були ігри на свіжому повітрі, особливо “лопташ” – наша місцева гра, схожа на американський бейсбол. Багато іграшок не було, тому часто самі майстрували ляльки із ганчірок, чи робили інші іграшки з підручних матеріалів. Для мене найкращою розвагою було залізти на дах нашого будинку і читати там книжки. І повітря свіже, і краєвид гарний, і мама не знайде та не заставить щось по господарці робити (сміється Марічка).Діти зараз теж багато проводять часу на свіжому повітрі, влітку купаються у річці. Три роки тому на нашій вулиці проклали асфальт і у всіх з’явилися ролики, велосипеди, самокати. Проте, багато часу займають Інтернет та мобільні ігри, які теж зараз дуже популярні серед школярів.
А наскільки популярні походи у гори в місцевих людей, дітей?У Колочаві надзвичайно гарні гори. Вершини настільки мальовничі, що навіть бувалі туристи в захопленні від побаченого. Та для місцевих життя в горах завжди було дуже важким. В нас дуже мало рівнинної землі, тому все потрібно робити в горах: косити сіно, випасати худобу, заготовляти дрова чи, навіть, садити картоплю. Раніше більшість моїх односельчан жили по горах – в село спускалися лише в магазин чи до церкви.Жити в горах складно і в наш час, а масове безробіття заставляє людей ходити на полонини у пошуках чорниці, брусниці, грибів і збирати їх для продажу. Ми з сестрою з десяти років збирали чорниці, йшли за ними десятки кілометрів і несли важку ношу на плечах у село. І зараз так багато дітей з мамами збирають чорницю. Жити за щось треба, а для багатьох це єдиний спосіб заробити вдома хоч якісь гроші. Не було часу милуватися гірськими краєвидами. Тому, колись я не любила гори, і у студентські роки часто відмовлялася від таких походів. Зараз ставлення до гір радикально змінилося. Піти з туристами чи гостями на вершину – одне із найбільших задоволень! А найбільше у Колочаву туристів з України та сусідніх країн приїжджає завдяки нашим музеям.
Марічко, розкажи, як ти долучилася до створення музеїв у найвідомішому у Карпатах селі Колочаві?Колочаву зараз сміливо називають село музеїв. Це, напевно, єдине село в Україні, де їх працює аж десять. Музейний бум у селі розпочав десять років тому уродженець Колочави Станіслав Аржевітін. Він організував збір експонатів з навколишніх територій.Люди самі часто зверталися до нас і охоче зносили старі речі й віддавали до новоствореного скансену. Колочавці розуміли, що у музеях експонати зберігатимуться роками та бабусині вишивки чи дідусеві вироби з дерева вони ще зможуть показати й своїм онукам.Пам’ятаю, як збирала різні легенди, описувала кожен екземпляр і складала сценарії екскурсій – щоб були живі, цікаві. А проводила їх навіть тоді, коли вагітною була. Не було відбою від туристів. З Чехії приїжджали дорослі та діти.І саме діти від музею просто неба «Старе село» просто у захваті. Поколінню цифрової епохи важко уявити тепер, що ще їхні бабці жили без світла та підлоги, їли з дерев’яного посуду, спали на печі, а люлька під стелею колись було звичне явище у кожній хаті.Для школярів, цікаво почути та побачити, що їх однолітки ходили в постолах з тайстрою до школи, де навчав дяк, а за непослух могли бути покарані й різками.Дошкільнята люблять фотографуватися на кам’яних гусках, уявляючи себе Телесиком чи покататися у вагончику на вузькоколійці. Тут вони буквально торкаються до історії, вчаться цінувати той комфорт, який зараз мають. Екскурсії для групи з дітьми я завжди проводила з особливим натхненням і так, щоб було цікаво та зрозуміло для найменших слухачів.
Ти розповідала про музей «Старе село». А які ще цікаві місця є у селі?У нас, окрім найпопулярнішого «Старого села», ще є музей «Церква св.Духа», «Радянська школа», «Чеська школа», «Блок-пост», «Лінія Арпада», «Бункер Штаєра», «Колочавський бокораш», «Колочавська вузькоколійка», «Івана Ольбрахта». Тут установлено 25 пам’ятників і близько півсотні пам’ятних об’єктів. Історико-культурна спадщина у селі дбайливо охороняється. І можна в інтернеті подивитися фото, щоб мати уявлення, що ви тут можете побачити для себе цікавого. Але насправді фото не передають усієї атмосфери.
Марічко, ти також можеш розповісти чимало про заповідник “Синевир”, де зараз працюєш. Там також є чимало новинок?Наш природний парк «Синевир» — екологічно найчистіший куточок нашої країни. Не треба певне розповідати про озеро Синевир – відкрийте інтернет — там повно класних фото. І можна вибрати найзручніший час, коли сюди приїхати. У кожного залишаються свої особливі спогади та враження.Центр реабілітації бурих ведмедів єдиний в Україні, де діти мають можливість побачити приклад гуманного ставлення до тварин, навчитися дбати про братів наших менших.
Наскільки поширені мобільні іграшки серед дошкільнят? І як батьки у гірському регіоні ставляться до таких новинок?Мобільні іграшки серед дошкільнят не дуже поширені, але вони мають можливості на майбутнє. Батьки ставляться трохи обережно, і важливо для батьків контролювати час проведений на природі, і в іграх за планшетом.
Ви з донечкою бачили гру “Хто у горах?” Які у тебе враження? Дуже хороша гра, бавилися вдвох з малою перший раз. Їй більше подобаються “Тваринки з третинки” — сама собі їх складає час від часу. І у Даринки на всі запитання є своя відповідь. У нас хто тільки не будив діда та ховався у будці для песика. Словом, весело усім довкола, хто біля Даринки, коли вона бавиться.
Яких традицій виховання дітей дотримуються в основному молоді батьки зараз?Змінюється час, погляди на виховання теж стають інакшими.Тепер батьки більше дозволяють своїм дітям, намагаються робити так, щоб малі ні в чому не відчували нестачі.Більше уваги приділяють навчанню та розвиткові дитини, популярними стали різні ігри, книжки, чого теж раніше не було. Для мого покоління і старших, батьки це були строгі вихователі, до яких зверталися на обов’язково «ви», боялися і боронь Боже, щоб в чомусь не послухали. Тепер у дітей більше свободи, батьки по-дружньому ставляться до своїх дітей. В основному, зараз діти кажуть на батьків на «ти».
Це звичайно краще, бо дитина більше розповідає про свої проблеми й довіряє батькам. Проте, за моїми спостереженнями, вже менше є поваги до батьків і послуху. Зараз вони не завжди є кінцевим авторитетом для дитини.