Сьогодні маємо розмову з всесвітньо відомим модельєром — Оксаною Караванською про нову дитячу колекцію, виховання смаку й стильності в дітей та родинні взаємостосунки. А ще ми дізналися, якою була улюблена дитяча забавка пані Оксани й чим її зараз розчулюють та надихають діти.
Оксано, Ви готуєте нову дитячу колекцію на весну 2015 року. Чим вона вирізняється на фоні вже великого напрацювання в дитячій моді? Яка її основна тематика?Узагалі-то, усі колекції, які є нові, в першу чергу диктуються тим, що є модним. І дитяча мода в цілому сильно не відрізняється від дорослої, тому що всі дівчатка сидять в телевізорах і журналах, як і їхні мами, відповідно, вони трошки орієнтуються у фешені. Тому ця колекція буде просто модною, тенденційно цьогорічною.Ще у мене є правило. Я ніколи у житті не говорю наперед ні про тематику, ні про що інше. Тому єдине, що можу сказати, що вона буде модною і прикольною.Якщо ви хочете так трошки привідкрити щось, то всі мої колекції дитячі — це не мас-маркет, це є речі, які не повторюються ніколи. Звичайно, що високою модою це дуже важко назвати, але цей одяг буде вирізняти дитину. І вона буде точно знати, що не зустріне у такому самому одязі нікого ні в інших містах, ні в інших країнах.

У наших розмовах ми багато розпитуємо про дітей. Почнемо з індивідуального для Вас, Оксано, Ваші діти ходять лише в одязі Вашого авторства?Боже спас… Ну, по-перше, мого хлопчика взагалі не можливо вдягати у дизайнерський одяг, тому що з тою швидкістю, з якою він знищував одяг, я не встигала його зашивати. Відповідно, я не бачу змісту в тому, щоб дітей у побуті вбирати у дизайнерський одяг. Тому що дітям має бути, перше — зручно, друге — вони можуть робити будь-що безболісно з тим одягом: рвати його, стирати на колінах, вимазувати на траві, не пильнувати над тим, щоб не зашкодити одягу і щоб мама не стояла над тією дитиною і не кричала: “Не вимазуй, ти знаєш, скільки я грошей за це заплатила?!”Тому дизайнерський одяг потрібен власне для виховання смаку в дитини. Тобто, коли дитина йде кудись на вихід або разом з батьками кудись поїхати, прогулятися, тоді вже можна думати про дизайнерський стильний одяг. Але для дітей важливо не стільки дизайнерський одяг, стільки стильність — тобто, вміння цей одяг носити, класно защіпати сорочку, зав’язувати якусь хустку, шалик.Я свого малого вже, мабуть, з років п’яти вчила в’язати шалики по-різному, щоб у нього вироблявся свій певний стиль та смак. Які носити шкарпетки — правильні-неправильні, кольорові чи не кольорові, подобається чи не подобається, але важливо потихеньку проштовхувати власне бачення.А от власне дизайнерський одяг я дуже рідко своїм дітям шила. Хіба що, коли вже підростають, коли дитина хоче мали щось таке індивідуальне, тоді з радістю щось їм придумую.

Ви дуже багато творите — більше десятка колекцій кожного року. І зараз в розмові я відкриваю для себе ще інші області, де ви реалізовуєтеся. В чому секрет такої енергійності та плідної творчості? Звідки черпаєте натхнення?Секрет енергійності — це, напевно, склад характеру. Мабуть, я така вродилася і нічого з цим зробити не можу. Деколи я навіть намагаюся себе призупинити, але не виходить.Щодо запитання, де я беру натхнення, я не знайшла на це відповіді. Мене про це неодноразово запитували. Мабуть, ще з моїх перших кроків, коли я тільки почала займатися моделюванням. Я не можу дати відповіді. Я аналізувала, пробувала говорити щось розумне, але я зрозуміла, що це насправді буде просто висмоктане з пальця. І реально, якщо так чесно відповідати, то напевно все, що навколо мене відбувається, і моє життя, і мої подорожі чи похід у якийсь магазин, чи поїздка, чи просто прочитана класна книга, чи щось цікаве побачене, або класний настрій можуть спровокувати цілу колекцію.Це неможливо проаналізувати, немає відповіді на це питання :)
У нас в суспільстві прийнято, що за модою більше слідкують дівчата і для хлопця бути модним — це не головне, і навіть може вважатися непотрібним.
Це проблема нашого львівського провінційного суспільства, на жаль. Я дуже обожнюю Львів, але ми нікуди не можемо забрати той факт, що це є місто, яке має певні риси провінційності, власне, в одязі. Це факт. Ця наша галицькість заважає нам бути модними. І тому це абсолютно не правильно, бо хлопці у всьому світі, деколи навіть набагато модніші і це абсолютно не означає, що вони мають якісь збоченства.
Тобто, це абсолютно не правильне поняття про те, що хлопці не мають слідкувати за модою, інакше він не мужчина. Тому що, хочемо ми цього чи не хочемо, одяг є елементом самовираження. Чому ж мужчина не має права самовиразитися так само як і жінка? Тому я вважаю, що на наших теренах це треба перевиховувати.