Розмова з Оксаною Сидор

Креативна жінка, яка займається організацією багатьох знаних фестивалів у Львові — керівник напрямку роботи з корпоративними клієнтами компанії з організації подій у Львові “ДікАрт”, мама маленької дівчинки Марти — Оксана Сидор поділилася з нами думками щодо виховання діток та відомостями про найцікавіші свята у місті.
Оксано, наскільки нам відомо, компанія «ДікАрт» за роки своєї роботи стала найвідомішою компанією з організації подій у Львові. А як усе починалося?Заснував компанію Андрій Сидор 16 років тому. Все почалося з того, що, хоча він і вчився на фізичному факультеті, але дуже любив організовувати події та хотів займатися саме цим. Напевно, найкраще про це він може розповісти сам, але що мені запам’яталося з його розповідей, то це те, що організовувати події вони почали ще в університеті, а після заснування компанії почали концертну діяльність — запрошували зірок до Львова, організовували тури Україною.А потім Андрій пішов працювати у міську раду, де ми з ним і познайомилися. Він став керівником управління культури та туризму. Одним з ключових завдань Львова на той час був маркетинг міста з основним питанням: як це робити?І оскільки Андрій очолював управління культури, то почалося усе з масових культурно-мистецьких подій. Так і зародилися фестивалі. З’явився календар заходів – тоді було 100 подій у році. Так планувало місто, і над цим працювали й міська рада, і бізнес, і громадські організації та окремі ініціативні люди. Так, через маркетинг міста закрутилися ці всі події – все живе, активне. І місто продовжувало цю стратегію. А компанія «ДікАрт» додала свої напрямки та фестивалі.Зараз ми позиціонуємо фестивалі як маркетинговий інструмент. Якщо говорити про компанії, то це можливість просування їхніх ідей, продуктів, а для відвідувачів це можливість провести час разом з друзями, з дітьми та побачити, що є нового у конкретній сфері. У кожного проєкту є своя тематика та ціль.Зараз ми проводимо 10 фестивалів у році. У нас з’явилися постійні партнери, з якими ми все робимо разом. Ціле місто живе цим, і з’являються нові проєкти, ініціативи. Це вже стало нашим життям. «ДікАрт» займається концертною діяльністю та фестивалями, котрі ми також називаємо креативними подіями.
Ви організовуєте свята різних продуктів та страв: шоколаду, кави, сиру і вина, пампуха… Звідки прийшли ці ідеї?Щось насправді було дуже притаманне Львову. Наприклад, Свято “На Каву до Львова” просто лежало на поверхні. Це стало таким майданчиком, коли раз у році всі, хто займається приготуванням цього напою зустрічаються на площі Ринок і разом п’ють каву. Це основна ідея. Тут збираються професіонали та поціновувачі кави й ця можливість зустріти своїх друзів, партнерів — це подія, яка дозволяє багатьом розвиватися.Ти сама відвідуєш аналогічні фестивалі в інших містах України або в інших країнах?Ми дуже багато подорожуємо. І Андрій спеціально їздить на свято шоколаду в Перуджу, інші міста та країни. На фестивалях у різних містах ми шукаємо учасників, партнерів, кого можна залучити до нас.
Який захід чи фестиваль є найпопулярнішим у Львові? Можливо, для кожного сезону є своя головна подія, якої завжди чекають?Мені здається, що кожна подія має свого гостя, свою аудиторію. Я можу сказати, що мені особисто дуже подобається. Я дуже люблю Свято «На каву до Львова», тому що я в ньому займаюся Чемпіонатом баріста і відповідаю саме за цей проєкт. І це класно, що зустрічаються професіонали й навіть молоді люди, які цього року вперше взяли участь в чемпіонаті, вони розуміють, наскільки важливою є їхня професія. Це люди, які просто неймовірно готують каву. А ще мені приносить задоволення, коли люди ростуть, розвиваються. Це стало такою класною тусовкою експертів. І видається, що самим львів’янам це також до смаку.
Оксано, яка потреба нашого міста в суто дитячих заходах і наскільки вона, на твою думку, наповнена? У вашій компанії задумувались над такими ідеями?На Святі Шоколаду у нас є окремі активності, ми їх називаємо “Дитяча шоколадна країна”. Звичайно, що там цільова аудиторія — це дітки. І це дуже цікаво, бо ми вчимо дітей споживати шоколад відповідально, все відбувається у формі гри, інтерактивно, весело.Але у Львові можна зробити ще дуже багато саме для діток у навчально-ігровій формі. Я знаю, що зараз є дуже багато таких ініціатив. І маючи сама дитину, дуже радо долучаюся до того, щоб робити щось, де моя Марта може вчитися через гру, щоб вона дізнавалась інформацію інтерактивно. І поява більшої кількості таких подій, проєктів — це тільки питання часу. Це у нас обов’язково буде.Ми ж зі свого боку плануємо до вже існуючих заходів додавати дитячу складову. Найбільше це стосується Свята Шоколаду. Можливо, до фестивалю «Львів на тарілці» — коли ми запрошуємо родини, сім’ї зустрітися разом за одним столом. Хочеться зробити відкритою для багатьох якусь сімейну традицію. Наша основна мета — залучати людей до обміну досвідом. І фестиваль — це насамперед така платформа та можливість. І тут кожен може стати невеличким співорганізатором. Крім того, коли людина бере участь у майстер-класі, вона долучається до творення проєкту. Ми намагаємося робити це інтерактивно, щоб люди відчували свій вклад у дійство, яке вони відвідують.

Illustration

Як ти ставишся до виховання дітей? Ти прихильниця строгих правил чи вільнішого ставлення?Я можу сказати, що коли ми очікували на Марту, я точно знала, що вона буде ще одним нашим другом у сім’ї. Я знаю, що є таке стереотипне мислення, що діти все змінюють у житті, починається якийсь новий, зовсім інший, етап. Але ми нашу Марту від самого народження сприймали як особистість, людину, яка нас розуміє. Інколи мені важко було переконати старших людей, які вважали, що дитина мене не чує і не розуміє. Але я завжди розмовляла з Мартою так, як з другом. Зараз їй 2 роки і 3 місяці. І я завжди даю їй вибір. Вона може обирати: з якого посуду їсти, що пити, що одягати. Але я також вважаю, що батьки повинні встановлювати певні правила та рамки. Так їй буде простіше жити далі. Поняття дисципліни має бути. Марта дуже чітко знає, коли потрібно лягати спати, вона знає, де її ліжко, що зранку обов’язково потрібно чистити зуби. У нас є традиція. Кожного ранку і ввечері ми проводимо разом час, п’ємо каву, а дитина — чай.Зважаючи на те, що ми працюємо до восьмої вечора, то з Мартою повноцінно час ми проводимо до десятої години, але ми все робимо разом — готуємо вечерю, заварюємо чай, спілкуємося.І я не можу сказати, що я керуюся якимось методикам. Я читала тільки одну книжку — психолога, мені вона дуже підійшла. І я зрозуміла, що маленькі — це вже насправді дорослі. У них є свої якісь думки та сприйняття і це просто потрібно почути.
Як твоя маленька дочка впливає на тебе, твої звички, характер, настрій?Чесно скажу, що я почала більше любити життя. Мені сподобалася одна порада, що найбільше, що ми можемо дати дитині — навчити її бути щасливою. А зробити це можна тільки тоді, коли самі будемо щасливі. І ми з чоловіком розуміємо, що ми для неї — приклад. Якщо ми динамічні, постійно щось робимо, читаємо, спілкуємося з цікавими людьми, слухаємо хорошу музику, відповідно, це все передається їй, бо вона у цьому ж оточенні. І я стала більше працювати над собою.Ми разом з Мартою багато займаємося творчістю — ліпимо, клеїмо, малюємо. Якщо колись я не думала над тим, чи піти в парк, бо у мене не було часу, то зараз, ми точно разом з чоловіком та дитиною йдемо у парк, бо знаємо, що для неї це важливо – це її розвиває. Тому, звісно, що вона мене змінює в кращий бік. Моє життя стало більш наповненим, тому що я розумію, що тільки собою ми можемо показати їй найкраще.
Як ви проводите свята разом, любите більш шумну атмосферу, багато людей довкола чи домашній затишок та тиху атмосферу?Під час наших подій ми, звісно ж, зустрічаємо багато друзів і тоді все дуже гучно і цікаво. Але коли ми вдома, ми любимо, щосуботи, якщо класна погода, сісти зранку на балконі й там дивитися на місто, насолоджуватися спокоєм, розмовами й домом. Я думаю, що у всіх має бути якесь таке місце, домашній затишок, де людина відновлюється.
Де ви відпочиваєте з Мартою? Чи ви ще не берете її з собою у далекі подорожі?Марта почала подорожувати з нами, коли їй було 5 місяців. Я тоді захищала дипломну роботу в Відні й Марта була з нами. Це було так мило. Бо Марта з Андрієм стояли в коридорі, і через маленьке віконечко я бачила, як вони дивились на мене і мені було дуже важко захищатися, бо це було дуже смішно.Загалом, Марта з нами подорожує, єдине, що ми в Париж її не брали, бо це дуже динамічне місто і було забагато планів, щоб ми могли брати дитину з собою.
Сучасна жінка, на твою думку, яка вона і чим живе? Можливо, це буде збірний образ із твоїх колєжанок.Насправді я ніколи над тим не думала, якою є сучасна жінка. Я думаю, що кожен має свою родзинку. І серед моїх подруг усі такі різні) Але я б сказала, що сучасна чи ні, але жінка точно має розвиватися, навіть коли є діти й це дуже непросто. Але якраз дітям дуже важливо, щоб у них була реалізована, щаслива мама. І якщо для мами найбільша реалізація – це діти, то це також є дуже добрим. Я вважаю, що людина має робити те, що їй лежить до душі. Якщо для когось важливо реалізувати себе в кар’єрі та мати багато дітей — чудово, якщо людина це все встигає, щаслива від того. Як на мене, не має чітко окресленого поняття – що саме має робити сучасна жінка, якої поведінки чи моделі життя дотримуватися.Для мене важливо, щоб людина просто була щаслива в тому стані, в якому вона є. Тому що я бачила багатьох дуже реалізованих, але не до кінця щасливих людей, незалежно, чоловіки це чи жінки. І у цьому немає сенсу.Для себе я вибираю поєднувати роботу і догляд за дитиною. Мені важливо робити те, що подобається, я працюю в цікавій команді, досягаю своїх результатів, у мене є класна дитина і мені так добре. Якщо у якийсь момент я зрозумію, що хочу, щоб було по-іншому, то так і буде, буду щось змінювати.
Ви в родині любите сучасні мобільні ігри? Як ставитеся до цього сучасного напрямку у розвитку діток?Я вже казала про інтерактив як важливий момент у проведенні занять навіть для дорослих. І тому я позитивно ставлюся до таких дитячих ігор. Все, звісно ж, залежить від якості продукту, наповнення і від зображень, які там є. Думаю, що у такому віці, як моя Марта — 2,3 роки — вона ще не дуже буде сприймати такі ігри. Але у мене позитивне сприйняття цього, і ще я розумію, що все має бути в міру. Думаю, що такі ігри також розвивають дитину. Якщо вона від цього отримує нову інформацію, розвиває логіку, мислення, запам’ятовування, то це їй пригодиться надалі. Все, що вона отримує в дитинстві, сформує її надалі.
Якби була можливість вибирати місто чи місцевість для життя, яке б ти вибрала? Змінила б Львів на інше місто?Мені дуже подобається жити у Львові, єдине, що я хотіла б мати більше часу подорожувати. Але ми з чоловіком плануємо, що б наша Марта і взагалі наші діти майбутні :) мали можливість бачити світ, бувати у різних містах, розширювати свій світогляд. І чому ми, як і багато сучасних батьків, зараз намагаємося дати дітям все, що тільки можемо? Тому що це дуже допоможе потім їм у житті. Це формує у них внутрішню силу.А Львів для життя і в тому числі відпочинку мені дуже подобається, тут особлива атмосфера.
А яке твоє омріяне місце, де ти дуже хочеш побувати?Я дуже люблю гори. І точно знаю, що хочу туди. Ми підемо в похід. І ще до Марти ми запланували собі похід. А потім мала з’явитися Марта і нам було непросто, та й після народження не виходило. Але минулого року ми були в Австрії, то бачили, як з маленькими дітками в рюкзачку ходять в гори й подумали, що наступного року також підемо з Мартою. Я настільки в захопленні від того, що природа створила і розумію, наскільки мізерні ми відносно неї. Я б жила в наметі, насолоджувалася природою — це, мабуть, мій стиль відпочинку.
Наближаються зимові свята. Що «ДікАрт» приготував особливого для туристів?Насправді ми дуже багато думали про це і звичайно традиційно будемо проводити Свято Пампуха, де родзинкою, окрім смаколиків, є пампух. Є конкурс Вертепів, де кожного року беруть участь в основному аматори, але вони дуже цікаво інтерпретують сюжет і це дуже подобається людям. Минулого року усі три дні були вертепні дійства на сцені на площі Ринок.І цьогоріч ми ще будемо робити спільну Коляду. Протягом Різдвяних свят, кожного дня в конкретній годині будемо збиратися і разом співати колядки. Людям дуже цього бракує. Мені здається, що люди хочуть робити щось разом, вийти з дому, зустрітися з своїми родинами. Не можна стверджувати, що це тільки для гостей.. Зустрінуться разом львів’яни та гості міста або на проспекті Свободи чи біля Університету. Вони просто вийдуть і будуть колядувати разом.Також люди зможуть взяти участь в інтерактивному Вертепі. Ми будемо роздавати костюми, можна буде спробувати зробити сій вклад. Минулого року ми роздавали слова учасникам дійства. Я особисто вже дуже давно не ходила з Вертепом, хіба ще у шкільні часи, коли ми до бабусі в село їздили. А зараз вже перестала. І мені самій це цікаво спробувати знову. Думаю, що це буде захоплююче для усіх, хто прийде. Це буде таке спільне свято, де кожен може долучитися. І це важливо, бо варто пам’ятати, що це родинне свято.
Яке святкування Нового року тобі запам’яталося найбільше? І власне родинні традиції тут присутні?Так, тому що ми ходимо до одних батьків, до інших. І все таке галицьке, все таке гарне. Ми разом колядуємо. І ми дотримуємося наших Різдвяних традицій, що передалися від бабці-прабабці. І мені це дуже подобається. Це те, що додає нових сил і повертає до свого, рідного. Принаймні, так є для нас. Коли ми з Андрієм приходимо до батьків додому і сідаємо за стіл, і вони говорять про такі прості звичайні речі у вигляді побажань для родини, розповідають, які новини в родині, це так заземляє і є відчуття того, що все буде добре, бо є родина. Ми це дуже любимо, хоча маємо не так багато часу на це. Тому дуже цінуємо цей час з рідними на свята.
Оксано, твої побажання усім мам та їх родинам.Мені хочеться побажати усім такої прекрасної гармонії, уміння поєднувати та роботу, і сім’ю, і друзів, і щось дуже особисте. Бо в кожного з нас є власні мрії, побажання. Щоб ми вміли це все зберігати й цінувати. Бо часто ми отримуємо, досягаємо усього, чого хочемо, але потім цього не цінуємо. Я бажаю усім бути щасливими! Бо за нас цього ніхто не зробить.
Nravo Kids бажає Оксані Сидор та її родині добра, доброго настрою, удачі й багато радості у житті!