Насичена, відверта розмова з Оксаною Сиротяк — психотерапевтом з центру розвитку дитини «Коло сім’ї», мамою трьох діток і добрим спеціалістом-психологом наштовхує на роздуми про взаємовідносини батьків та діток. Вкотре переконалися, що все геніальне — просте. Було цікаво дізнатися про зони, у яких має перебувати мама, щоби бути доброю, і в чому секрет слухняності дітей, а також чи люблять насправді діти, коли їм дозволяють геть усе? Були питання “на засипку”, відповіді-анекдоти і просте людське розуміння життєвих питань та цінностей. Мабуть, буде що почерпнути багатьом на щодень.
Оксано, з якими побутовими питаннями зараз найчастіше звертаються з дітьми до психотерапевтів або ж батьки приводять своїх дітей, щоб вирішити якісь непорозуміння, складнощі?Питання дуже різні бувають. Від того, що дитина має істерики або діти б’ються між собою. І так спектр рухається далі, можна сказати, від світло-голубого до темно-синього. Щось таке посередині — коли дитина відмовляється ходити до школи або обманює чи має погані звички. І вже складні випадки — коли діти мають серйозні розлади поведінки.Якщо проблеми більш поведінкові, коли дитина є неслухняною, то зазвичай більш ефективно, і це вже підкріплено дослідженнями, щоб батьки ходили на поведінкову терапію і ми з ними розробляли спільні ефективні стратегії поведінкового керівництва і виховання дитини.Але є й інші проблеми. Є тривожні розлади в дітей або страхи. Є діти, які пережили різні травматичні події. І багато інших речей, для роботи над якими потрібні спеціалісти. Або коли в дитини аутизм чи ще щось. Тобто спектр дуже широкий і все це індивідуальне.Наприклад, якщо у дитини аутизм, потрібно, щоб з нею працювала команда фахівців. Тут не може все обмежуватися тільки роботою з психотерапевтом. Потрібен і відеотренінг, і сімейна ігрова терапія, спеціальний педагог та логопед — потрібна команда. Ми завжди дивимося по проблематиці й на те, що рекомендують протоколи. Тому що у випадку кожного розладу існує протокол, що є ефективним у такому випадку і тоді підбирається індивідуальний план для кожної дитинки.
Оксано, як мама трьох дітей ти часто застосовуєш у побуті різні методики, виховуючи діток? Чи все йде чуттєво?Я вважаю, що я використовую свої знання в побуті. Вони дуже мені стають в пригоді. І я думаю, що мої діти виграють від моєї професії. Може, трошки програють, коли мене довго немає, тобто я з ними не стільки довго, як би вони хотіли. Але вони однозначно виграють.Методи, як нас виховували батьки, мені не дуже подобаються. Це не з тою метою, щоб критикувати батьків, але завжди були якісь плюси та мінуси й зажди є що покращувати. І психологія та психотерапія у цьому дуже допомагає. Коли ти бачиш, який є досвід в інших батьків, що про це кажуть дослідження, що каже література. Звичайно, чому б це не використовувати, якщо це йде на благо дитині? Але я прихильниця того, що для доброї поведінки дітей потрібен добрий стосунок і добра прив’язаність, безпечна прив’язаність дітей з батьками — коли є безумовне прийняття дитини, коли є ласка, коли є тепло та емоційний зв’язок з дитиною. І тоді насправді не потрібно робити якісь інші поведінкові втручання чи застосовувати якісь інші керівництва. Я думаю, що базою є цей стосунок і те, що ми закладаємо в нього.Тому, скажімо, я використовую якусь маленьку частинку з того, що знаю, але я стараюся попереджувати глибші чи ширші проблеми, щоб не заходити у них надто далеко. Ну, наприклад, коли ти бачиш, що у дитини може бути тривожний розлад і помічаєш малесенькі передвісники, що таке може бути, то краще наперед зробити так, щоб він не виникнув, ніж потім робити якісь психотерапевтичні техніки. Тобто, щоб це не заходило занадто глибоко і занадто далеко.