Розмова з Оленою Лендєл

З Оленкою — саме так хочеться називати цю молоденьку і надзвичайно приємну маму — нас поєднав інтерес до дитячих музичних цікавих задумок та любов до дітей. Мама півторарічного Луки — музикант, організатор музичних концертів для дітей та невичерпне джерело ідей та оптимізму. І першого жовтня вона чекає маляток-гостей на ювілейному музичному концерті у клубі “Лис Микита”.
Оленко, розкажи, як у тебе виникла ідея проводити дитячі музичні заходи?Напевно, це почалося ще з мого власного виховання. Коли я вчилася у музичній школі, моя викладачка завжди робила для нас творчі зустрічі. Вони були з різними митцями, наприклад, з художниками чи письменниками. І це відбувалося у формі дитячих днів народжень. Ми робили солодкий стіл для дітей і просто спілкувалися з запрошеними гостями. І мені це так закарбувалося з того часу, що повпливало на мене зараз, коли у мене народився син. Тому що я б хотіла, щоб Лука у свій час також займався музикою, здобув музичну освіту, але я не хочу йому це насаджувати, щоб це було як обов’язок, а скоріше як власне бажання. І мені здається, якщо дитина виростає органічно з музикою, змалечку перебуває у музичному середовищі, знайомиться з різними інструментами, то це для неї далі само собою складається. Дитина бачить, як хтось грає і часом у неї також виникає інтерес, щоб і самому спробувати.
До речі, цікаво, як ти вважаєш, на музичному інструменті можна навчити грати будь-яку дитину? Чи мають бути певні задатки, слух музичний? Насправді я не є фахівцем у цьому питанні, тому можу тільки власну думку сказати. На якомусь певному рівні можна навчити кожну дитину розумітися в музиці, знати грамоту музичну — це доступно будь-кому. Багато залежить від того, як викладати. Фактично, усе залежить від викладача.За висловлюванням японського доктора Сузукі, кожна дитина народжується з хорошим слухом. Але якщо їй співають нечисто, то вона так і запам’ятовує. Тому бажано давати дітям слухати хорошу музику, щоб вона відразу вловлювала правильні комбінації. Я не можу стверджувати, що він повністю правий. Але на певному рівні навчитися грати на музичному інструменті може кожна людина.
Які методики ти використовуєш, яких виконавців запрошуєш на дитячі музичні події?Я не обмежуюся лише класичною музикою. Багато людей, які роблять схожі зустрічі, акцентують суто на класиці. І насправді діти легко сприймають класику. Але у нас також звучать сучасні композиції в обробці для інструментів, гітари, наприклад, або ще інших. Наразі ми працювали з музикантами, які погоджувалися нас підтримувати і хотіли грати з дітками. Також через знайомих шукали музикантів. Дуже нас підтримало сімейство Дуць, яке є у Львові, де батько, мати і їхня дочка — усі музиканти. Вони нам сприяли організаційно, розповсюджували інформацію про наші заходи. І за це їм красно дякую. А взагалі, мені здається, що у майбутньому можна буде залучати учнів, скажімо, музичної школи ім. Крушельницької, студентів консерваторії. Вони вивчають твори й навіть організовують концерти у філармонії для дітей. Але це вже для старших дітей. Із мацьопами у філармонію йти не зовсім виправдано. Тому що вони там себе ще не вміють поводити. І вимагати, щоб вони там тихенько сиділи — це поза їхніми можливостями.А для самих студентів грати малим діткам може бути великим заохоченням, доброю практикою. І ми за це візьмемося. І за перший рік свого існування ми вже пройшли певний шлях, роблячи та помилки, і успіхи. Думаю, що ми вже відчули й знайшли шлях, як будемо розвиватися далі.
У Львові аудиторія готова до сприйняття таких заходів? Як діти слухають музику?Дітям дуже цікаво. Звичайно, спочатку для них це трохи як шок. Вони сидять дуже тихенько і слухають першу пісню. А далі вони вже призвичаюються до інструмента, до звучання і починають займатися своїми справами. Вони можуть побавитися один з одним або сконцентруватися на своїй грі. Але після заняття вони ніби пригадують, що цей інструмент видавав звуки, починають підходити до нього і пробують порухати струну чи клавішу. Просто діти все сприймають по-своєму. І якщо вони граються у цей момент, то це не означає, що вони не слухають. Насправді вони все вловлюють, що їх оточує.На українському ринку музичні матеріали для розвитку дітей достатньо представлені? Як вибирати музичні ігри, диски дитячі? На Форумі, мабуть, ти звертала увагу і на Першу музичну абетку.Зараз достатньо велика кількість усього, що можна подивитися в інтернет-мережі. І є вже збірки класики. Є чимало відгуків, що діти дуже добре скрипку сприймають. Тому з класики — Вівальді — це однозначно — будуть уважно слухати :)Щодо Першої музичної абетки, то ми вже собі цю книжечку купили та нам дуже сподобалася. Цікаво те, що це класика у поєднанні з дитячими віршиками. Луці подобається, щоб я йому читала, коли на фоні грає музика. Він слухає. Дещо вже повторює. Хоча він ще зовсім маленький і тільки починає вчитися, деякі слова вже пам’ятає.

Illustration

Як ви бавитеся вдома? Можливо, це настільні ігри, активні руханки чи спокійний відпочинок вибираєте?Я дуже багато співаю для нього. Гра виглядає так: ми читає книжечку чи розглядаємо малюночок і малий бачить якогось персонажа, що йому сподобався. Наприклад, він дуже любить павучка. І коли ми його знаходимо, я співаю пісеньку про павучка. І так практично про кожен предмет.В цей час Лука перебиває маму мугиканням: “Роу-у-у, ро-у-у”. Оленка усміхається: “Ну що поспіваємо?” І почанає тихенько наспівувати:Row, row, row your boat,Gently down the stream.Merrily, merrily, merrily, merrily,Life is but a dream.
Лука активно підспівує мамі. І після короткої співанки Оленка продовжує розповідати.Це буквально два дні тому Лука вперше заспівав — повторив за мною мелодію. Я так тішилась. Я співаю малому українською, але знаємо також багато англійських пісеньок. Зокрема, через те, що хочу його вчити англійської мови, а також тому, що в англійській мові є багато таких, коротеньких, що їх називають “nursery rhymes” — дитячих пісеньок, які запам’ятовуються малечі. У них нехитра мелодія і вони легко сприймаються.Те, що я бачила з українських пісень — збірки для дітей на дисках — ми собі на форумі придбали також. Там, в основному, пісні довші, розраховані на старший вік, коли дитина вже гарно говорить і може сама пісню запам’ятовувати і повторювати. І я говорила за це з видавцями. Вони кажуть, що це така ніша для розвитку і є зацікавлення в тому, щоб видати коротенькі пісні для діток. Такого типу як лічилочки, пісні з повторенням звуків тваринок або якісь зовсім короткі пісеньки про пори року. Але це на 4 рядочки. Щось коротке, повторюване, що дитинка запам’ятає. Це на майбутнє такі плани є :)Оленко, яке в тебе ставлення до планшетних сучасних ігор, дитячих та дорослих? Ми цю тему з кожною мамою обговорюємо.У мене двобоке ставлення. З одного боку, я не дуже вітаю, щоб до трьох років давати дитині сучасні пристрої. Тому що дитинка узалежнюється і ще у такому віці важливо вивчати все безпосередньо: в руки брати, торкатися. Це їх більше розвиває, а технології якби звужують їхнє коло і менше розвивають уяву.З іншого боку, є планшетні розвиваючі ігри. Це не просто забавка, де дитина нічого не думає. Мені таки довелося показати малому телефон. Ми їхали в машині 2 дні. І вже книжечки перечитали, пісеньки переспівали, іграшками набавилися. І потрібно було чимось займати дитину. Я вже наперед завантажила картинки з озвученням, тому що передбачала таку ситуацію. Так я показала Луці ці картинки, де озвучували назви предметів, звуки тваринок. Він слухав і запам’ятовував, пізніше відтворював. А слова, які йому важко було вимовити, він не повторював, але запам’ятовував картинку. І коли ми пізніше побачили вантажівку таку ж, як була на картинці, він митттєво відреагував і почав активно жестикулювати, мовляв, він знає, що це, просто не може вимовити.Звичайно, що у таких іграх є користь. Просто потрібно дітям дозовано давати технологічні пристрої, особливо у ранньому віці.
Розкажи, як ви виховуєте сина? Обговорюєте разом з чоловіком, що і як робити? Чи маєте одинакові погляди на це?Глобальні погляди на виховання у нас одинакові. Але, звичайно, як у кожній сім’ї, виникають такі моменти, що ми можемо мати різне бачення. Тоді стараємося це обговорити за відсутності Луки. І виробляємо спільне ставлення, щоб не було такого, що один дозволяє одне, а інший — протилежне. Особливо, я не люблю такого, що якщо ми вже раз заперечили щось дитині, а потім поступаємося. Тому ми стараємося дотримуватися чіткої позиції, яку зайняли. Ми живемо з моїми батьками. Тому у нас багато спілкування з дідусем та бабусею. І хочу сказати, що це дуже позитивно впливає на дитину. Бабуся з дідусем, кожен зі свого досвіду додає: читають Луці, розповідають, вчать його. Тому я би радила усім батькам по можливості збільшити спілкування дітей з їхніми дідусями та бабусями.
Що можеш порадити молодим мамам, які народили першу дитинку? Що для тебе було відкриттям?Я би порадила однозначно залишатися активними. Перші місяці дуже складні. Тут дуже допомагає, якщо поруч є хтось рідний, щоб допомогти з дитиною чи вдома. Але, як тільки ви відчуваєте, що вже освоїлись з малятком, то можна продовжувати жити активним життям. І ті всі зустрічі наші я зробила тому, що мені хотілося спілкування. Не тільки для мене, а й для мого синочка. Піврочку було Луці, коли ми почали зустрічі. І власне мами, які поприходили казали: “Не знаю, як дітям, а мамам це дуже треба :)” Бо з такими маленькими дітьми важко було десь вийти.Оскільки раніше у нас був формат домашній, то це було для зовсім маленьких діток — кількамісмячних, бо вдома є вигоди для малесеньких. Зараз у нас вже трошки більші дітки, від піврочку. А ті діти, з якими ми починали, зараз вже такого віку як Лука.Але ми акцентуємо, що це концерти для маленьких діток. Щоб мами зовсім малесеньких не боялися і приходили до нас. А ми зі свого боку із Тонею, якій належить дитячий клуб “Лис Микита”, постараємося якомога комфортніше влаштовувати зустрічі. Можливо, поставимо пеленальний столик, якщо будуть дітки дуже маленькі.
Ви проводите заняття у групах, розбитих за віковими категоріями?Наразі ми не охоплюємо кількісно таку велику аудиторію, щоб ділити її. Але, звичано, що ми плануємо розділити на зовсім малих і більших, щоб було до трьох і після трьох. Бо не цікаво зовсім малим та старшим разом бавитися. Для старшеньких діток можна на заняттях завдання різні давати, а з малими вже цього не зробиш. Для наймолодших ми ставимо іграшки розвиваючі дерев’яні або те, чим вони люблять бавитися — щоб вони були зайняті під час заняття. Стосовно гри на інструменті, то у мене є вдома бандура. І малий вже знає і сам каже: “Бринь-бринь” — це означає, що потрібно дістати бандуру і можна видобути потрібні звуки. Він знає гаму. Він співає “до”, мама — все решта). І гама повна.Ми дуже хочемо, можливо, уже з нового року, розширити наш набір інструментів та купити іоніку, щоб клавішні були.Є такий метод, коли кожній нотці присвоюють колір веселки. І діткам легше запам’ятовувати по кольорах, бо нота — це абстрактне поняття. А от коли вони бачать кольорову цяточку, то вони вже знають, про що йдеться. На клавішах також прикріплюють кольорові крапочки і дитина може грати якусь дуже просту мелодію.Подивлюся, наскільки це буде доступно для Луки у його віці. Настопуного року йому в квітні вже виповниться два.
Лука вже як твій помічник? Ти щоразу на ньому випробовуєш нові методики?Так, Випробовую. Дивлюся, що його цікавить найбільше, що у нього найчастіше викликає інтерес та подив.
Як материнство вплинуло на твоє життя у професійному плані та загалом?Дуже позитивно. Це свідоме батьківство. Ми планували дитинку і дуже хотіли. Але я не уявляла собі, що зміниться ставлення до життя аж на стільки на все, що мене оточує, я дивлюся крізь призму материнства зараз.Лука — це дуже важлива людина у моєму житті. І він багато змінив у тому плані, що хоча я любила свою роботу — я викладала в Політехніці англійську — зараз я у декреті, але мені більше хочеться займатися чимось, що присвячене дітям, що стосується розвитку Луки зокрема і дітей загалом. Хочеться налаштувати свою справу і залишитися з дитиною більше, ніж виходити на іншу роботу. Хочу бути з сином, бачити кожен його крок, кожне досягнення. Це для мене дуже важливо.
Оленко, що ти цінуєш найбільше в людях?Найбільше ціную щирість, відвертість — уміти не тільки похвалити, а й сказати про недолік. Бо від цього починається розвиток. Тому що, якщо бачиш, що щось можна виправити, треба так і сказати.Ціную підтримку в людях. Коли люди залишаються з тобою не тільки, коли все добре, а й тоді, коли потрібно допомогти. Також ціную загалом позитивне ставлення до життя. Бо у будь-якій ситуації завжди є вихід. І не потрібно ніколи впадати у жодні крайності. Якщо виникає якась проблема, потрібно шукати помічників. Вони завжди знайдуться.
Поділишся своїми професійними і творчими планами на найближчий час?Іншою важливою стороною нашого життя є книжки. Лука дуже любить, щоб я йому читала, розповідала історії. І я не обмежуюся тільки електронними книжками для найменших. Паперові книжки для старших діток йому теж цікаві. Він запам’ятовує книжку і приносить, якщо хоче, щоб я її почитала. Тому в мене немає чіткого поділу на від 1 до 3, від 4 до 6 років. Тому що насправді маленькі дітки здатні сприймати і складніші книжки, що їм читають.Ми записалися у бібліотеку для дітей, ходили у читальний зал. Лука роздивлявся книжечки і спілкувався з дітками, які там були. Йому дуже сподобалося. Я думала, що зможу зробити для нього ще такого цікавого у плані книжок? І додумалася до того, щоби організувати дитячий book crossing. Це поняття для Львова не нове. Є і полички у кафе, і на Сихові зупинки з поличками книжковими. Але ми зареєстрували таку безпечну поличку на сайті за адресою дитячого клубу “Лис Микита” наразі.Я сконтактувалася з видавцями. І нас підтримали — обіцяли надати нам книжки. Стефан Недериця поділиться з нами своєю роботою “Колисанка мавки”. Дуже приємно, що він нас підтримує. То ж можна приходити з дітками до клубу “Лис Микита” і взяти собі послухати “Колисанку мавки”.А ще цікаво слідкувати, куди помандрує твоя книжка. Вона може опинитися у будь-якому куточку світу. Але, звичайно, з дитячими книжками все трохи інакше. Мені хочеться знайти однодумців у інших містах і відкривати там схожі полички. Щоб таким чином наші книги могли мандрувати. Для маленьких діток — це можливість побачити книжечки, які є у когось, бути усередовищі, де книгу люблять і нею захоплюються.А старшим діткам реально дуже цікаво буде слідкувати, куди відправилися книжечки, які вони віддали на book crossing: де вони опинилися, у кого вони зараз, а також звідки книжки, які зараз у них в руках. Це цікаво, коли книга обростає історією :)Для підтримання такого професійного інтересу до нашого проекту з дитячого book crossing ми будемо влаштовувати читання для наймолодших діток. Діти можуть собі бавитися у той час, коли їм читають вголос цікаві розповіді. Наразі думала над назвою і вибрала — Маленькі буквоїдики) Ми будемо презентувати наш проект дитячого book crossing першого жовтня на концерті музичному. І будемо дуже раді бачити в себе усіх діток, які люблять музику.
Nravo Kids зичить Олені Лендєл приємних мотивів і звершень в усіх починаннях, повних величезних концетрних залів, надійних помічників та радісного життя!

Заохочуємо всіх рекомендувати гарні ігри українського виробництва в коментарях, і ми обов’язково включимо їх у наступні випуски‪ Онлайн-гіда