Блог команди Nravo Kids

ФАЙНІ МАМИ: Розмова з Оленою Онуфрів

4.02.2015

Одна з найуспішніших українських художниць, мама-митець Олена Онуфрів вражає своєю талановитістю і працелюбністю. Вона поділилася життєвими рецептами активного розвитку та розповіла, як виховує синочка і розбудовує власний бізнес. І звичайно ж, що ми почали з квітів — найулюбленіших і найяскравіших образів, які створює художниця. Олена зачарувала своєю ніжністю, красою і вразила силою та наполегливістю!

— Олено, у твоїй творчості наскільки багато квітів. Чи так само любиш живі квіти, їх вирощування? І звідки ця квітучість у твоїх роботах?

— Ні, я не вирощую квітів, у мене вдома є тільки орхідеї. Любов до цих квітів з’явилася, коли я була на останніх місяцях вагітності. Тоді почала масово їх скуповувати. І вони так гарно цвіли. Потім у мене зникло бажання доглядати за ними і вони перестали цвісти, а зараз я їх попересаджувала, переставила і вони знову цвітуть. Звідки це у моїй творчості? Ну бачиш, мені подобається їх малювати :) Напевно, квіти мені найбільше вдаються і є якийсь такий хист до їх малювання. Я прямо визбирую їх у подорожах — багато мандрую, видивляюся, спостерігаю і те, що мене зачіпає, вражає, — потім малюю.

IMG_4107 IMG_4106 IMG_4105 image3 FullSizeRender

— Ти і під час подорожей встигаєш малювати?

— Дуже рідко, таке було всього лиш кілька разів. Просто не можливо одночасно і малювати, і дивитися. Якщо це поїздка, то завжди є обмеження у часі. І я віддаю перевагу чомусь одному. Наприклад, ми зранку як виїхали з готелю і так 3-4 села, якщо це Італія, — аби встигли за день. І всі ці емоції я привожу з собою і тут по фотографіях, по пам’яті відтворюю.

Бо якщо вже малювати десь, то це так: одне місце знайшов, зачепився і стоїш — малюєш. Але тоді мало рухаєшся і не дивишся на місцевість. Я вирішую спочатку обдивитись все, вивчити місцевість повністю. Наприклад, я Лігурію дуже люблю в Італії. Ці кольорові села на скелях — Монтероссо, Корнілья, Варнаца, Монарола, Ріомаджоре — майже усі об’їздила, обдивилася і якщо туди їхати малювати, я знаю, що в цьому місці мені це подобається, а в тому — от те. Так цілеспрямовано вже можна вирушати в мандрівку і там працювати.

Ще мені подруга нафотографувала багато квітів біля готелю і наскільки вдало, що мене це надихнуло: я по-своєму побачила їх і відтворила в одній з найкращих моїх колекцій “Арома” та “Пишне літо”. Зараз буде нова колекція на шовку “Пишне літо”. У мене є графічні дизайнери, які беруть дуже якісно зняту картину і роблять з неї саме цю рапортну композицію — переносять на тканину. Вони можуть змінювати тони: висвітлювати або затемнювати. Тому з одної картини можна зробити 100 різних прінтів.

— Ти знаєш своїх клієнтів, хто найчастіше купує твій одяг? Як думаєш, чому вони вибирають такий дизайн?

— Моїми першими клієнтами по одягу були ті люди, які купують в мене картини. Зараз одяг уже продають в магазинах і я не контролюю, які це відвідувачі. Я не знаю усіх клієнтів особисто, хоча деякі мені пишуть, знаходять мій профіль на Фейсбуці. Зрозуміло, що в основному, це — жінки. Або чоловіки, які купують подарунки жінам — хустки, шалики, бо одяг їм вже складніше вибрати.

Взагалі, малюнки ідеально лягли на тканину, бо кожна жінка хотіла б бути одягнутою у квіти. Жінкам подобається носити на собі безліч пелюсток. І ще я об’ємно малюю — ті квіти, які переносяться на тканину, виглядають також об’ємно: як у 3D. І багато жінок не розуміють, що ж це за ефект такий?

Зараз я вже помітила, що до мене приходять поціновувачі шовку, бо, в основному, я друкую на шовку і є категорія людей, для яких ця тканина №1. Або я нещодавно була в Словенії у магазині — є такі, що приходять саме за шифоном — цим різновидом шовку, бо він дуже тоненький і не так мнеться, як інший шовк, а на прозорій тканині такі об’ємні квіти дуже вдало виглядають.

Я так розумію, що навіть ця велика фабрика, в якої основний замовник Louis Vuitton, вже не робить з цього шовку, на якому ми друкуємо. В мене маленька фабрика, яка виконує ексклюзивні замовлення для Brioni та для Dior, частково для Armani. На великих вже з дешевшими шовками працюють. Є велика ймовірність, що цей шовк взагалі щезне, бо навіть на великих фабриках його перестали замовляти через те, що він є дуже дорогим.

І мені кажуть: є велика ймовірність, що ви присадите свого клієнта на цю тканину, а потім вона зникне! Ну але це мій виробник і така маленька фабрика, і поки що він цей шовк має. А люди задоволені — матеріал практичний, добре переться в машинці, не розтягується. Ну подушки ми робимо з того шовку, що Ferragamo хустки робить — він такий як рапсовий, плотний, із зручними швами. А Brioni робить галстуки з цього матеріалу.

— Як поява сина вплинула на твою творчість, твій характер і загалом життя?

— З’явилося ще більше азарту. Я вважаю, що поява дитини вплинула дуже позитивно: свої кращі картини я створила в останні місяці вагітності і десь півтора місяця після пологів. Я готувалася до виставки — дуже багато працювала. Мені потрібно було 40 картин за місяць намалювати. Це був такий прорив для мене! І тоді я дуже мало спала, весь час малювала, виходила тільки погодувати дитину і поверталася. Але у мене було величезне бажання працювати. Фактично, що найкращі картини, які зараз на шовку друкуються, були створені у цей період. Для мене моя дитина стала сильним стимулом. Ну і ясно, що смаки змінилися. Я помітила, що раніше я дуже любила парфуми, а зараз потреба в них пропала. Я перейшла на парфюмовані креми, а парфуми дуже рідко беру — мені вони стали занадто сильні.

Гардероб повністю змінила. Захотілося віддати всі попередні речі. Я не змінювала дуже стилю чи моїх улюблених кольорів, але просто придбала новий одяг. І одягаюся я, в основному, в однотонні кольори, можливо, тому, що в мене дуже багато яскравості та квітів у моїй творчості, картинах. Я тепер не можу робити художній манікюр, бо мені просто вже забагато. Хоча, свої сукні я маю і ношу, особливо на відпочинку або коли їду на море.

— Олено, що для тебе є важливим у вихованні дитини? Ти стараєшся впливати на сина чи більше дозволяєш йому проявлятися і спостерігаєш?

— Звичайно, що ми впливаємо на сина і стараємося розвивати його у різних напрямках. У нашому садочку “Дивосвіт” є дуже багато занять для малих. Ми навіть не встигаємо за всім, але зараз син активно займається спортом, я вважаю, що це для хлопця дуже добре. Він ходить на плавання три рази на тиждень.

А ще він дуже багато з нами подорожує десь з шести місяців. Куди ми їдемо, туди і його беремо. Ну в Азію ще не возили. Але так ми завжди разом: він з нами і на екскурсії ходить, і по музеях. Вже настільки натренувався, що витримує, якщо потрібно, тисячу кілометрів в день. В Францію ми їздили, то намотали десь 5 000 кілометрів, далі — у Відень з мамою на виставку, потім ще на Сицилію полетіли на тиждень. Тому син вже загартований у поїздках. Ясно, що є суто робочі важкі відрядження, то шкода мучити дитину, а якщо на відпочинок їдемо — він завжди з нами. І дитина багато бачить, розвивається, спілкується з нами.

Син приходить до мене в майстерню, я даю йому малювати. До тата в скульптурну майстерню ходить — тато йому дасть поліпити. Ну от так намагаємося йому дати все, що можемо.

Зараз планую записати сина на курси малювання, бо сама вже не встигатиму його вчити і повністю займатися. І ще я вважаю, що кожен повинен займатися своєю справою. Там є спеціально розроблена методика для дітей, щоб їх розвивати і давати потрібні завдання. Я ж цього досконало не знаю, то краще віддам дитину до професіоналів, нехай навчать малювати. А я зможу йому завжди щось підказати.

— Ти створюєш щось для діток? Можливо, одяг, іграшки?

— Є іграшки. Але вони можуть бути не тільки для дітей. Це собачки, ведмедики, якими можна гратися або декорувати куточки, приміщення. І їх використовують як для оздоблення інтер’єру, так і для ігор, бо діти дуже люблять ними бавитися.

Одяг також будемо для діток робити. Просто зараз багато всього запустили паралельно. Але проби вже є — кілька суконочок зробили. Але цим потрібно окремо займатися. Тут потрібні спеціальні дизайнери, лакела, розмірна сітка — на все це ще трошки часу потрібно. Але то вже заплановано.

Зараз постіль маємо, білизну для жінок починаємо випускати — халати, піжами з шовку, щоб в домі ходити.

— Як думаєш, в чому найбільше відрізняється наше дитинство від того, яким воно є зараз у дітей?

— Якщо так порівнювати, то, мабуть, ми були більш обмежені у подорожах, враженнях. Якщо по собі судити, то максимум, куди я їздила в дитинстві — це в Польщу. А моя дитина у свої 4,5 роки об’їздила майже всі ті країни, що й я в 30. Це в матеріальному плані. А так важко сказати. Це вже залежить від родини, де росте дитина. Ну а ти як думаєш, в чому відмінність?

— Зараз батьки більше займаються дітьми, ніж раніше. Більше їм читають, бавляться разом з дітьми, щось створюють.

— Так, зараз індустрія більше розвинута. Більше розвиваючих центрів, садочків, іграшок нових і розвиткових. В тому числі і комп’ютерні.

— До речі, які у твого сина є іграшки, в які й ти з ним бавишся?

— Lego любим поскладати, книжки читаємо, машинками граємося. В мене дитина також любить м’які іграшки. І я не вважаю, що це погано. Він бавиться ними, кладе в ліжко.

— Олено, як ти cтавишся до дітячих мобільних ігор на планшетах? Поділися власним досвідом з батьками — нашими читачами:)

— Я проти тих ігор, які викликають агресію в дітей – стріляти, битися, герої-бандити — це категорично вважаю поганим. Я бачу по знайомих, що для деяких дітей це гірше, ніж наркотик. Але після того, як я подивилася на такі ігри як ваші, то я би з задоволенням своїй дитині їх давала. Мені подобаються такі розвиваючі ігри, які приносять користь, розвивають фантазію, моторику і виховують смак. Добре, що вони є.

— Олено, як би ти оцінила, яка ти мама? Добра, лагідна чи строга — твоє слово закон і крапка.

— Я добрий поліцейський (сміється), а тато — злий. Ну не те, що я все дозволяю дитині, але син зі мною більш вільніший, бо знає, що мама добра і мамою навіть можна поманіпулювати. А тато строгий: зранку з’їсти кашу і марш в садок! З мамою то сніданок в ліжку може бути :)

— Як ви провели цьогорічні зимові свята, які у вас є традиції?

— Обов’язково на Святвечір робимо обхід до моїх батьків і до Володиних. А на другий-третій день Різдва з друзями зустрічаємося. Але навіть якщо у мене це зустріч з подругами, то я завжди беру сина з собою. Тому що якщо я буду ходити в гості і не брати його, то я взагалі не буду бачити дитини. І переважно мені після роботи найбільше хочеться додому. І на вихідні я ніколи нікому не віддаю сина, ніяким бабусям і дідусям, хіба на кілька годин.

— А якщо ти їдеш у відрядження?

— Є тато, няня. Якщо ми з чоловіком обоє їдемо, тоді до нас приходить моя чи чоловікова мама. Нещодавно ми разом їздили, то малий ночував пару днів у моєї мами.
— Що ти порадиш мамам, у яких є малі діти, як себе тримати у формі, не втрачати бадьорості та азарту розвиватися, щось створювати?

— Це просто треба встати зранку, піти в спортзал і йти чимось займатися. Якщо людина активна, вона хоче щось творити, то це й неї завжди пробивається. Якщо люди пасивні і їм нічого не хочеться, вони постійно шукають собі причину: депресії, апатія до життя і таке інше.

В мене немає часу на жодні депресії. Якщо у мене мало роботи, я собі її придумаю стільки, що ледве встигаю. Активний спосіб життя — це здорово. Бо чим менше ти робиш, тим менше встигаєш насправді.

Cпорт дуже організовує. Тому треба постійно чимось займатися і дітей залучати. Вони ж беруть приклад з батьків. І звикають до такої ж поведінки.

— Твої побажання нашим мамам та діткам, які читають нашу спільноту:)

— Головне, щоб у нашій країні все було нормально, щоб ми перебороли це все. Щоб наші діти дійсно мали майбутнє у цій країні. Я вважаю, що зараз — це номер один. І кожен має багато працювати і робити максимум, що він може, щоб наші діти могли нормально жити в Україні. Будемо сподіватися, що поки вони виростуть, то вже щось зміниться. У нас дуже багато талановитих, активних, працьовитих людей. Тому я вважаю, що в держави є майбутнє.

Nravo Kids бажає Олені Онуфрів та її родині творчої наснаги, позитиву та здійснення всіх побажань та мрій.

  • Анонім

    Вибачте, але я б дуже хотів додати трошки дьогтю. Я живу в одному домі з пані Оленою та бачив, як няня малого хлопчика в нашому подвіррі знімала з нього штани та казала: ” Зроби річечку” після чого, малий зробив свої справи. Я не розумію нащо було, вибачте, сцяти в подвіррі, якщо квартира знаходиться на другому повесі?!