Блог команди Nravo Kids

2 квітня — Всесвітній день поширення інформації про аутизм

31.03.2017

Другого квітня варто одягнути щось блакитне – адже саме цей колір є міжнародним символом підтримки людей з аутизмом. Що ми знаємо про них? Їм важко спілкуватися з іншими. В дитинстві їм складно гратися з більшістю дітей, бо різноманітності вони не терплять: обирають одну гру або іграшку. Батьки дітей з РАС стверджують, що такі діти, люди дуже прагнуть спілкування, хоча й проявляють протилежну поведінку. Вони не можуть розвиватися без сторонньої допомоги!

Статистичних даних по Україні немає, але в різних країнах світу спостерігається тенденція збільшення кількості дітей з розладами спектру аутизму (джерело). І все більш необхідною є інклюзивна форма навчання дітей з особливими потребами в дошкільних та шкільних закладах. Бо це шлях до взаєморозуміння. Знаючи і розуміючи, що стоїть за поведінкою інших дітей, людей, ми можемо не боятися, не ображатися, а приймати, розуміти і діяти більш зріло і по-людськи. Це стосується усіх, з особливостями внутрішнього світу кожного із нас.

Одна з засновниць дитячого садка Bright Preschool Аня Косарєва розповіла нам, як вони вводять у групи діток з особливими потребами і що дає інклюзія усім учасникам процесу.

— Аню, що вас мотивувало відкрити садок з інклюзивним навчанням?

— У Львові дуже мало дитячих клубів, установ, які погоджуються приймати дитину з особливими потребами. Якщо навіть і погоджуються, то без помічника (tutor). А такій дитині потрібен супроводжуючий. Знайти садок, який на це погодиться — важко.

Я хотіла зробити садок, в якому буде класно моєму синові Максу.

— Які особливості навчання діток з особливими потребами? Де проходять підготовку ваші викладачі?

— Коли ми тільки відкрили садочок, приїжджала наша Шанталь — це поведінковий аналітик з Ізраїлю. Вона сиділа в садочку в кожній групі, вона писала коментарі і щодо звичайних дітей, і щодо діток з особливими потребами. Все це ми транслювали викладачам і наставникам.

Супроводжуючого вибирають і готують батьки самостійно. Але оскільки у нас є камери, ми це все бачимо і Шанталь дає свої рекомендації. Особливість навчання в тому, ми говоримо про дітей з РСА, що їм потрібно трошки більше часу, щоб налаштувати себе, пристосуватись до змін в навколишньому середовищі. Наприклад, якщо всі знають, що о 11.00 ми їмо, а от сьогодні ми чомусь почали їсти о 12.00, то для такої дитини це дуже важко. Тому потрібно докласти більше терпіння, щоб допомогти йому чи їй адаптуватись. Щоб дитина могла зрозуміти, що все добре, ніщо не загрожує її безпеці.

— У вас на навчанні є тільки діти з РАС?

— У нас є діти з різними особливими потребами. Наші партнери “Горіховий дім” дають спеціальне харчування, безглютенове і безлактозне, якщо в цьому є потреба.

— Чи ти бачила у Львові заклади, де впроваджують інклюзивну освіту, як це працює?

— Всі про них говорять, але ніхто їх не бачив. Макс ходив в “Baby Club” на Сихові. Туди дозволяли ходити з супроводжуючим. Але там завжди було дуже мало дітей — дві-три дитини. Це не інклюзія. Ти можеш прийти до мене з своїми малими і у нас буде те саме. Важливо, щоб була група дітей.

Насправді, держава ніби рухається в той бік, щоб інклюзія була всюди і завжди, але немає навченого персоналу. От прийшла дитина з тютором, а вихователі просто не знають що з нею робити. Але завжди треба намагатися шукати можливості, запитувати в садочках, шукати навчених супроводжуючих.

— Як супроводжуючі працюють з дітками? Вони завжди перебувають поряд? Розкажи детальніше.

— Кожна дитина з РАС приходить сюди з супроводжуючим. В когось це одна дитина, хтось працює позмінно з двома. Тьютор — це медіатор між дитиною і групою. У нас супроводжуючі — це дівчата, жінки. Вони не виконують замість дитини вказівок викладача, не допомагають дитині їсти. Дитина має почуватись вільно. Ми навіть для того, щоб інші діти не розуміли, що це спеціальні люди, усім даємо однакову форму — наставникам, помічникам, вихователям. Тьютори одягнені так само, щоб не було очевидним, що цій дитині потрібна особлива увага. Вони допомагають викладачу знайти контакт з дитиною, а дитині — виконати вказівки викладача, знайти контакт з групою.

— Але всі дії дитина робить самостійно?

— Так. Супроводжуючі, як тінь дитини. Вони не будуть втручатися у звичайну суперечку: “Це моя іграшка!” — “Ні, моя іграшка!”. Але якщо дитина не хоче бути присутньою на занятті, тьютор допоможе викладачеві знайти можливість, щоб дитина залишилась, зацікавилась.

— Викладачі з тьюторами активно взаємодіють, обмінюються інформацією?

— Ми вчили викладачів, як працювати з тьюторами. Окрім того, супроводжуючий — це додатковий дорослий в групі, який допомагає викладачам. Іноді тьютор іде в туалет не зі своєю дитиною, а з іншими, щоб дати можливість дитині, яку він супроводжує, побути з викладачем.

— Ви допомагаєте комусь знайти тьютора?

— Наразі я ділюся своїми. Але буває, що приходять діти з тьюторами. Зараз у нас є місце в молодшій групі для таких дітей, тому що в старшій та середній групах у нас по двоє дітей.

Просто інклюзія — це не тільки про дітей з особливими потребами, йдеться і про саму групу. Для вихователів і всіх дітей буде дійсно важко, якщо незвичайних діток буде багато.

— Ви визначили для себе, що оптимально — це 2 дитини в групі?

— Так.

— Ви вже місяць працюєте, розкажи якісь веселі історії з життя.

— З веселого. У нас є хлопчик Вова. Він не вербальний. У нього РАС. Він настільки класно влився у старшу групу, де діти вже абсолютно свідомі, де дітям від п’яти з половиною років. Завів собі там дівчинку. Вона про нього дуже дбає:), завжди йому допомагає, чекає на нього.

Чому інклюзія — це важливо для звичайних дітей? Бо вона вчить їх прийняттю, доброті і усвідомленню того, що ми всі різні. Чому це прикольно для викладача? Тому що він відчуває крутість своєї роботи. Його діяльність і так дуже важлива — виховувати, ростити дітей. А коли у нього є особлива дитина, це викладач рівня Бог.

Я всім розповідала, як моєму Максу подобається садочок, як усе круто, а вчора його перемкнуло і він не захотів заходити. І я сиділа тут до 2.30, доки він не поїв і вирішила: все досить, треба їхати додому з дитиною.

— Як батьки взагалі реагують на все, що відбувається в садочку?

— У нас є батьки, які привели дітей перший раз в садок. Вони переживають. Всі сидять постійно з камерами і жаліються, що працювати неможливо, бо дивляться “шоу за склом”. Але починають спокійніше ставитись, коли бачать, що діти не хочуть відразу йти додому, а просять час, щоб ще побути в садочку.

Є батьки, які переживають щодо безпеки. І можуть писати нам в групу: “Я бачу, що мій заліз на дерево. Терміново зніміть його!”

А з веселого пригадала:) Ще у нас є Варвара Миколаївна, їй 4 роки. По ній видно, що вона дівчинка, і ця поведінка, мабуть, закладена на генетичному рівні. І вона всім хлопцям знає, що сказати: “Ходи сюди, будеш зі мною їсти, тримай мене за руку або захоплюйся!”

Дівчата в молодшій групі всі ходять в таких суконках “а-ля пачки”. І зранку ці трирічні красуні дивляться одна на одну, яка в кого “пачка”:)

— Мабуть, це все і надихає вас?

— Садочок — це виявилося складніше, ніж ми думали. Ми планували відкриття рік часу. Дуже довго шукали приміщення. В нас все було готове, до переліку меблів та килимів… Ми чекали приміщення. Як тільки знайшли, підписали договори з людьми і почали їх вчити, десь з середини січня і весь лютий. Навчали за нашою програмою.

Ми просимо усіх, хто працює в садочку, не говорити дітям слова “не можна”. Не можна вилазити на вікно, не можна пхати пальці в резетку — that’s all.

Ми просимо давати дітям альтернативу. “Я не хочу малювати олівцями, я хочу фарбами!” Не питання. Будь ласка, ось тобі фарби — малюй далі. Це особливо важко давалося людям з досвідом, але варто дати їм можливість спробувати себе проявляти по-іншому. Ми приводили дітей в садок і тренували викладачів на своїх дітях :)

— Які у вас найближчі плани?

— Скоро ми будемо садити город. Ми хочемо, щоб батьки також поділяли наші погляди та цінності. Сподіваємося, що всі 3 грядки будемо орати і садити разом:)

Nravo Kids бажає Bright Preschool процвітання та успіхів! А усім діткам чудового дитинства, друзів і добрих вихователів та вчителів.

ФАЙНІ МАМИ: Розмова з Анною Косарєвою — тут знайдете інтерв’ю Ані про виклики, з якими стикаються люди, дотичні до аутизму.

Більше матеріалів та новин знайдете на сторінці Спільнота Nravo Kids  — вподобайте прямо зараз!:)