Подруга поділилася дописом, що її син-першокласник не розуміє значення оцінок — за них нічого не купиш, ні на що не обміняєш… Тільки подумати, скільки мудрості в цьому запитанні. Сподіваюся, що покоління, для яких цінність не в цифрах, дипломах і бюрократичних галочках, проживуть свої життя більш усвідомлено. Бо мало хто з батьків сьогодні скаже дитині: вчися, щоб мати медаль, диплом. Он свої освіти/дипломи не знати кому показувати:(
У цьому дослідженні чи навіть огляді я хочу пояснити собі: як вчитися так, щоб отримати потрібний результат, засвоїти матеріал, вивчити мову чи програму? Думаю, що це багатьох цікавить. ЗНО і ходіння до репетиторів — це, як на мене, також пережиток, який поступово буде відходити. Якось не вкладається в голову навіщо роками вчитися, а потім включати експрес-програму з тим самим наповненням?
Тим, що вдалося знайти, ділюся і щиро вірю, що це принесе користь усім читачам та їхнім дітям чи малим друзям. Рецептики від дослідників, як вчитися з користю у 3 і в 33х3 підкріплюватиму посиланнями на мудрих людей та джерела, щоб ви самі перевірили, як воно є. Розвиваймо критичне мислення:)

Що треба вміти, щоб тебе взяли на роботу?

У наш час є нормою те, що молода людина буде більше, ніж три рази змінювати професію (джерело). Хто ще не згоден, що варто вміти вчитися?:) Хоча, правда в тому, що ми не до кінця (або й зовсім мало) розуміємо завдання, які будуть вирішувати у своєму житті наступні покоління. Те, що показує найближче поле видимості, вражає швидкими змінами. Це своєрідний потік, який так чи інакше затягує всіх. І якось, як мінімум, не хочеться, щоб наші діти після років навчання не знали, що ж тим усім вивченим/невивченим робити?

За п’ять років креативність перескочила або виросла з 10-го на 3-тє місце (джерело). У цьогорічному Звіті про людський капітал пишуть, що багато сучасних освітніх систем вже не спроможні давати навички для роботи на ринках праці”. Кому ж то знати як не нашим студентам? По суті, ми маємо вчитися разом із дітьми-школярами чи й дошкільнятками — творчості, критичному мисленню, комплексно підходити до розв'язання питань. Залишити дітей сам на сам зі шкільною системою освіти на даному етапі — не варіант. Хоча, на зустрічі з психологами й викладачами альтернативних шкіл, я почула таку думку, що в будь-якій школі дитина візьме для себе достатньо, щоб дати собі раду, маючи здорову психологічну підтримку від батьків.У статті підліткового та сімейного психолога, психотерапевта Дани Нечипорук про психотипи дітей, вправи на включення мозку та детективну діяльність батьків дууже класно передано атмосферу, яка потрібна дітям для розвитку в середовищі сім’ї. А без цього навіть у чудовій школі дітям вирулювати складно.